Справа № 1019/3066/12 Головуючий у І інстанції Рева О.І.
Провадження № 22-ц/780/2697/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.
Категорія 26 26.04.2013
УХВАЛА
Іменем України
25 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.
при секретарі Клименко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фантом", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання кредитних договорів та договорів поруки недійсними,
встановила:
У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсними укладені між ПАТ «Дельта Банк» та TOB «Фантом» кредитний договір № К-2006083 від 24.03.2011 року та договір кредитної лінії № BKЛ-2006083 від 24.03.2011 року, а також укладені між ним та ПАТ «Дельта банк» договір поруки № К-2006083/П від 24.03.2011 року та договір поруки № ВКЛ-2006083/П від 24.03.2011 року.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Фантом», ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитних договорів та договорів поруки недійсними залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, та повернуто ОСОБА_2 сплачений судовий збір.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсними укладені між ПАТ «Дельта Банк» та TOB «Фантом» кредитний договір № К-2006083 від 24.03.2011 року та договір кредитної лінії № BKЛ-2006083 від 24.03.2011 року, а також укладені між ним та ПАТ «Дельта банк» договір поруки № К-2006083/П від 24.03.2011 року та договір поруки № ВКЛ-2006083/П від 24.03.2011 року з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України.
Як убачається з матеріалів справи, 15.02.2013 року представник відповідача ПАТ "Дельта-Банк" подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки оскаржувані позивачем договори містять третейські застереження щодо вирішення спору і відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про третейські суди" даний позов не входить до переліку справ, які не підлягають розгляду в третейських судах.
Залишаючи без розгляду позовну заяву з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд обґрунтовував свої висновки тим, що у даному спорі порушення права позивача, як споживача банківських послуг, та визнання судом третейської угоди за оспорюваними договорами недійсною, належними та допустимими доказами не доведені та він не був позбавлений права на звернення до суду.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За правилами ст. 17 ЦПК України та ст. 1 Закону України "Про третейські суди" сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, установлених законом. Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України "Про третейські суди", згідно пункту 14 частини першої якої третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VІІІ "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) встановлено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визначає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
Згідно п. 4 зазначеного Рішення Конституційного Суду України правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ.
Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону, пункт 1 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження") .
Отже, оспорювані положення Закону не порушують припис статті 124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами, оскільки третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.
Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). З аналізу положень Закону випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Відповідно до статті 7 Закону третейський розгляд здійснюють постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору.
Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.
З урахуванням наведеного, не можна погодитися з висновками суду про залишення без розгляду даної позовної заяви з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду в матеріалах справи відсутня і така угода не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним зі способів реалізації права на захист своїх прав.
З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою в порядку цивільного судочинства, реалізувавши право на захист своїх прав.
До таких висновків дійшов і суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, однак в резолютивній частині ухвали зазначив про залишення позовної заяви без розгляду, вступивши в протиріччя і позбавивши позивача права на судовий захист своїх прав.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 311 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2013 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді