ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2008 Справа № 7/43-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Павловського П.П.,
суддів Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.
при секретарі: Мацекос І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Годованець Є.О. представник, довіреність №1905/08-1 від 19.05.08;
від відповідачів-1,2,4: Капелянова О.В. представник, ;
від відповідача-3: представник не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "МФК", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.08р. у справі №7/43-08
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МФК", м. Дніпропетровськ
до: відповідача-1: Закритого акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс", м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство залізничного транспорту", м. Дніпропетровськ
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссоффер", м. Дніпропетровськ
відповідача-4:Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство", м. Дніпропетровськ
про встановлення та узгодження зовнішніх меж користування земельною ділянкою в натурі.
ВСТАНОВИВ:
В травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МФК", м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс", м. Дніпропетровськ, Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство залізничного транспорту", м. Дніпропетровськ, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссоффер", м. Дніпропетровськ, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство", м. Дніпропетровськ про встановлення та узгодження зовнішніх меж користування земельною ділянкою в натурі .
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.08 року по справі №7/43-08 (суддя- Коваль Л.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того що згідно законодавства, він не наділений повноваженнями здійснення землеустрою, зокрема щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "МФК", м. Дніпропетровськ звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає що суд не повно з”ясував обставини, які мають значення для справи, також те що суд порушив норми чинного законодавства Просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, та винести постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Представник "Дніпрометалсервіс", м. Дніпропетровськ надав відзиви на апеляційну скаргу, в яких просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК".
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції –не підлягає скасуванню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи 16.12.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями „Дніпропетровський завод хімічних виробів” та Товариством з обмеженою відповідальністю "МФК" був укладений договір купівлі-продажу за № Д112 , згідно цього договору підприємство з іноземними інвестиціями „Дніпропетровський завод хімічних виробів” зобов’язалося передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК" частину залізничної колії довжиною 636 погонних метрів, вирахуваних від точки 1 до точки 2 (згідно схеми), розташованої в м. Дніпропетровськ, що примикає до ст. Обмінна Металобази при ст. Дніпропетровськ-Вантажний.
Згідно акту прийму-передачі від 06.07.2004р. підприємство з іноземними інвестиціями „Дніпропетровський завод хімічних виробів” передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК" частину зазначеної залізничної колії, у зв”язку з чим право власності на частину залізничної колії перейшло до позивача.
Для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться частина придбаної залізничної колії, позивач звернувся до Дніпропетровської міської ради.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 22.09.04р. № 211/20 було дано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки по фактичному розташуванню існуючого об”єкту.
03.11.04р. Представником землевпорядної фірми проведені виміри та встановлені межі земельної ділянки, а також складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, але як зазначено в матеріалах справи представники відповідачів Закрите акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс" (м. Дніпропетровськ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство залізничного транспорту" (м. Дніпропетровськ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотрансоффер" (м. Дніпропетровськ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство" (м. Дніпропетровськ), як суміжні користувачі відмовились від узгодження зовнішніх меж земельної ділянки та підписання відповідного акту.
Ст. 16 ЦК України, встановлюючи право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового праву та інтересу, визначає також способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких відсутній такий спосіб захисту, як встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, визначений ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно матеріалів справи саме ТОВ “Підприємство залізничного транспорту” є орендодавцем частини земельної ділянки щодо якої актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі від 03.11.2004р. встановлені межі, на підставі договорів оренди земельної ділянки від 20.03.2002р.
Згідно ст. 185 Земельного кодексу України землеустрій здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.
Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України при потребі вилучення земельної ділянки для юридичної особи остання зобов’язана спочатку погодити це питання з власником землі чи землекористувачем та відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, а у випадку відмови когось із них має право пред’явити позов про визнання відмови недійсною. Рішення про задоволення такого позову є підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки. Тобто цією статтею встановлено певний спосіб захисту права юридичної особи при погодженні питань, пов’язаних з вилученням земельної ділянки, який не відповідає способу захисту права, обраного позивачем.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, він не правомочний, згідно діючого законодавства здійснювати землеустрій, а саме встановлення меж земельної ділянки в натурі, а в разі порушення будь-якими особами організації та порядку здійснення землеустрою може захистити порушене право іншої особи виключно в межах встановлених законом способів захисту порушеного права.
Відповідно до зазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв”язку з тим що вимоги, зазначені в ній є неправомірними.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з рішенням господарського суду Дніпропетровської області і не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МФК", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.08р.–залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.08р.- у справі №7/43-08- залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена у місячний строк в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя О.В. Чус
Суддя В.В. Швець