Справа № 433/17/13-к
Провадження № 11кп/782/356/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2013 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого: судді Каткова І.А.
суддів: Мариніна О.В., Бас О.Є.
за участю секретаря: Сотнікової О.А.
прокурора: Дербенець К.В.
адвоката: ОСОБА_1
обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області кримінальне провадження № 12012030590000015 від 25 листопада 2012 року із зміненою апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Троїцького району Луганської області Гавриша В.І., із доповненою апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1, апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Троїцького районного суду Луганської області від 31 січня 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком суду ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка селища міського типу Троїцьке Троїцького району Луганської області, українка, громадянка України, з середньою- спеціальною освітою, не працює, заміжня, раніше не засуджена, мешкає в АДРЕСА_1,
засуджена за ч.1 ст. 125 КК України і їй призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 595 (п'ятсот девяносто п'ять) гривень.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець міста Караганда республіки Казахстан, осетин, громадянин України, з середньою освітою, не працює, одружений, раніше не засуджений, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений за ч.1 ст. 125 КК України і йому призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 765 (сімсот шістдесят п'ять) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 55 гривень відшкодування матеріальної шкоди і 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
За вироком суду ОСОБА_3 і ОСОБА_2 визнані винними у скоєнні наступних кримінальних правопорушень.
Так, 3 вересня 2012 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись на території своєї присадибної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на грунті раніше сформованих неприязних стосунків, влаштувала сварку з потерпілим ОСОБА_5. Через декілька хвилин до сварки приєднався ОСОБА_3, який, маючи намір на спричинення потерпілому ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень на грунті раніше сформованих неприязних стосунків, умисно завдав потерпілому ОСОБА_5 один удар кулаком в лоб, внаслідок чого останньому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна лоба. Потім, реалізуючи свій намір, наніс потерпілому один удар кулаком у нижню ліву частину обличчя, внаслідок чого останньому був заподіяний фізичний біль. Від отриманих ударів потерпілий ОСОБА_5 не втримався на ногах і впав. ОСОБА_2 і ОСОБА_3, розуміючі, що потерпілий ОСОБА_5 знаходиться у безпорадному стані, почали наносити останньому удари: ОСОБА_2 нанесла удар ногою у праву область обличчя, в результаті чого потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна правого вуха, а обвинувачений ОСОБА_3 умисно завдав не менше двох ударів ногою: один в область тулуба, в результаті чого потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синця бічної поверхні черевної стінки, а також один удар ногою по лівій нозі в місці застарілого перелому, внаслідок чого потерпілому було завдано фізичного болю.
Відповідно до висновку судово- медичної експертизи № 398 від 12 листопада 2012 року у потерпілого ОСОБА_5 встановлено наявність ушкоджень: садна лоба, садна правого вуха, синець бічної поверхні черевної стінки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В своїй апеляційній скарзі із змінами старший прокурор прокуратури Троїцького району Луганської області Гавриш В.І. просить скасувати вирок Троїцького районного суду Луганської області від 31 січня 2013 року стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально- процесуального закону та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції із стадії підготовчого засідання.
В своїй апеляційній скарзі з доповненням адвокат ОСОБА_1 просить скасувати вирок Троїцького районного суду Луганської області від 31 січня 2013 року як незаконний, закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в скоєнні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, у зв'язку з недоведеністю вини, ухвалити стосовно них оправдальний вирок.
В своїй апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 просить скасувати вирок Троїцького районного суду від 31 січня 2013 року, постановити новий обвинувальний вирок, яким визнати винними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити їм більш тяжке покарання, задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду за лікування у сумі 160 грн. та спричинену йому моральну шкоду у сумі 20 000 грн..
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу із змінами старшого прокурора прокуратури Троїцького району Луганської області Гавриша В.І., адвоката ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу з доповненням і просив скасувати вирок Троїцького районного суду Луганської області від 31 січня 2013 року як незаконний, закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю вини, вивчивши доводи апеляційної скарги із змінами старшого прокурора прокуратури Троїцького району Луганської області Гавриша В.І., апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_5, апеляційної скарги з доповненням адвоката ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга із змінами старшого прокурора прокуратури Троїцького району Луганської області Гавриша В.І. підлягає задоволенню повністю, а апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_5 та апеляційна скарга з доповненням адвоката ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об"єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Однак, як видно з матеріалів кримінального провадження, ці та інші вимоги кримінально- процесуального закону при його розгляді судом дотримані не були, обставини справи були розглянуті поверхово, докази належним чином не досліджені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги із змінами старшого прокурора прокуратури Троїцького району Луганської області Гавриша В.І., апеляційної скарги з доповненням адвоката ОСОБА_1 про те, що оскільки відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування, прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення, оскільки відповідно до п.13 ч.2 ст. 36, ст. 37, ч.1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт затверджується прокурором, якого визначено керівником відповідного органу прокуратури, а згідно постанови керівника прокуратури Троїцького району Луганської області Полинюка В.А. від 25 квітня 2012 року старшого прокурора прокуратури Троїцького району Луганської області Гавриша В.І. призначено прокурором у кримінальному провадженні № 12012030590000015, у разі його відсутності обов'язки із здійснення процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні мають покладатися на старшого прокурора Троїцького району Луганської області Дерябіна С.М., тому на порушення вимог ст.ст. 36, 37, 291 КПК України, 29 грудня 2012 року прокурором Троїцького району Луганської області Полинюком В.А. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч.1 ст. 125 КК України, оскільки керівник прокуратури Троїцького району Луганської області Полинюк В.А. не був наділений повноваженнями процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12012030590000015, у зв'язку з чим затвердження останнім обвинувального акту є порушенням вимог кримінально- процесуального законодавства.
Відповідно до пункту 3 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд повертає обвинувальний акт прокурору у разі невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, однак судом, на порушення зазначених вимог кримінально- процесуального закону, було призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні, що, згідно вимог пункту 3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 412 КПК України, є істотними порушеннями кримінально- процесуального закону, у зв'язку з чим вирок підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги з доповненням адвоката ОСОБА_1 про те, що органом досудового слідства було порушено право на захист ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який при повідомленні його про підозру у скоєнні злочину органами досудового розслідування, згідно його пояснень в судовому засіданні, заявляв слідчому, що не володіє українською мовою і потребує перекладача на російську мову, яка є для нього рідною, оскільки він народився у місті Караганда республіки Казахстану, навчався в Російській Федерації на російській мові, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про восьмирічну освіту (т.2, а.с. 29), переїхав в Україну в 1973 році, але, не зважаючи на це, органи досудового розслідування не призначили йому, як і його дружині ОСОБА_2, яка теж не володіє державною мовою, по справі адвоката, на порушення вимог ст.ст. 20, 49, п.4 ч.2 ст. 52 КПК України, хоча його участь у даному кримінальному провадженні являється обов'язковою з урахуванням зазначених вище обставин.
Оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрювані ОСОБА_2 і ОСОБА_3 під час досудового розслідування хоч і не робили заяв про те, що вони не розуміють українську мову, яка, згідно вимог ст. 29 ч.1 КПК України, є державною мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, однак з матеріалів кримінального провадження видно, що повідомлення про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23 грудня 2012 року (а.с.а.с. 145, 146, 151, 152) складені на російській мові, протоколи допитів у якості підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23 грудня 2012 року (а.с.а.с. 147, 148, 153, 154) складені також російською мовою, пояснення під час допиту у якості підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 давали теж російською мовою, в суді пояснення обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 давали на російській мові, що свідчить про те, що вони не володіють достатньою мірою державною- українською мовою і мали право, згідно вимог ст. 42 ч.3 пункт 18 КПК України, користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою вони володіють, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави, але це право обвинувачених було порушено під час досудового розслідування, оскільки перекладач їм предоставлений не був, копії обвинувального акту і вироку суду вони отримали без перекладу на російську мову, яка є для них рідною.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що порушення права підозрюваних, обвинувачених подружжя ОСОБА_3 на надання їм компетентного перекладача є істотним порушенням кримінально- процесуального закону і тягне за собою визнання доказів недопустимими через порушення права на захист.
Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги з доповненням адвоката ОСОБА_1 про те, що вирок суду першої інстанції ухвалено з істотними порушеннями вимог ст.ст. 411, 412 КПК України, оскільки висновки суду у вироку не відповідають фактичним обставинам, встановленим по справі, оскільки при ухваленні вироку судом враховані докази, представлені суду стороною обвинувачення, які отримані органом досудового розслідування під час досудового розслідування з істотними порушеннями вимог кримінально- процесуального законодавства.
При таких обставинах колегія суддів вважає хибними висновки суду у вироку про те, що під час досудового розслідування не мали місце порушення прав ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на захист, розумні строки, недопустимість доказів, отриманих у відсутності змагальності сторін, що від обвинувачених та їх захисника під час проведення досудового розслідування та судового розгляду справи не надходило і суду про них не відомо жодної скарги на дії слідчого, прокурора за обставинами, наведеними захисником, що під час підготовчого судового засідання і судового розгляду будь- ким з учасників процесу жодних скарг не надавалося і питань з цього приводу не виникало, оскільки згадане спростовується матеріалами кримінального провадження, поясненнями під час судового засідання обвинувачених.
Колегія суддів вважає передчасними доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_5 про необхідність постановити новий обвинувальний вирок у відношенні ОСОБА_3 і ОСОБА_2, задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Інші доводи, які наведені у доповненій апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_1, апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_5, слід перевірити при призначенні нового розгляду справи, а також необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, дати їм належну оцінку і постановити законний та обгрунтований вирок.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 405, 409, 412, 416, 418, 419 КПК Укоаїни, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу із змінами старшого прокурора прокуратури Троїцького району Луганської області Гавриша В.І. задовольнити повністю, апеляційну скаргу з доповненням адвоката ОСОБА_1 і апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Троїцького районного суду Луганскої області від 31 січня 2013 року стосовно засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена учасниками судового провадження до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
Катков І.А. Бас О.Є. Маринін О.В.