12.04.2013 Справа № 230/1161/13- ц
№ провадження: 2/230/610/2013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
12 квітня 2013 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі:
головуючий суддя - Дарміна М.О.
при секретарі - Мороз К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Єнакієве цивільну справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про надання повноважень, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Єнакіївського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про надання повноважень. У позовній заяві позивач ПАТ Державний ощадний банк України просить суд надати представнику ПАТ Державного ощадного банку України усі повноваження, необхідні для отримання від імені відповідача дублікатів правовстановлюючих документів, здійснення від імені відповідачки ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування позову посилаються на те, що між позивачем та відповідачкою 18 березня 2008 року було укладено іпотечний кредит. Позивачем відповідачці було надано кредит у сумі 200 000,00 грн. строком на 240 місяців із сплатою встановлених договором відсотків на придбання вказаної квартири. В забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит відповідачкою у відповідності із іпотечним договором, який було посвідчено нотаріально була передана в іпотеку вказана квартира. Право власності відповідачки на квартиру підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі продажу. Згідно із договором про іпотечний кредит, відповідачка ОСОБА_1 була зобов'язана щомісячно на користь позивача сплачувати 834,00 грн. у погашення зобов'язань по кредиту. ОСОБА_1 у строки, встановлені договором про іпотечний кредит, погашення кредиту не здійснює, чим порушує умови договору про іпотечний кредит та вимоги цивільного законодавства. В теперішній час, позивач має намір здійснити продаж квартири ОСОБА_1, що була передана в іпотеку на прилюдних торгах межах процедури виконавчого провадження. Оскільки відповідачка не зареєструвала право власності на вказану квартиру, її неможливо продати на публічних торгах. За вказаних обставин позивач вимушений звернутись до суду за місцем знаходження нерухомого майна.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд цивільної справи за його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Відповідачка у судове засідання не з'явився, про час і місце були сповіщена належним чином, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 224 ЦПК України.
Суд заслухавши, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
18 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит №192/447 (а.с.8). На виконання взятих на себе зобов'язань позивачем ОСОБА_1 був наданий кредит у сумі 200 000,00 гривень під 15,3% річних строком на 240 місяців на придбання квартири. В забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит №192/447 (а.с.5-7) ОСОБА_1 згідно іпотечного договору №7118 від 18 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №2627, була передана в іпотеку двохкімнатна квартира, загальною площею 53,1 кв.м., житловою площею 38,35 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору про іпотечний кредит №192/447 від 18 березня 2008 року, ОСОБА_1 зобов'язана здійснювати щомісячне погашення кредиту у сумі 834,00 гривень та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку. ОСОБА_1 у строки, встановлені договором про іпотечний кредит, погашення кредиту не здійснює, чим порушує умови договору про іпотечний кредит та вимоги цивільного законодавства. В теперішній час, позивач має намір здійснити продаж квартири ОСОБА_1, що була передана в іпотеку на прилюдних торгах межах процедури виконавчого провадження. Однак, продати квартиру позивач не має змоги, оскільки в зв'язку з тим, що право власності на вказану квартиру не зареєстровано в БТІ за ОСОБА_1
Відповідно до статей 36 та 37 Закону України "Про іпотеку" за іпотекодержателем можливо визнати право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 33, статей 36 та 37 Закону України "Про іпотеку", ч. 6 та 7 ст. 20, ч.1 ст. 21, ст. 38 Закону України "Про заставу"та статей 24, 26 та 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"набуття права власності кредитором на предмети іпотеки та застави здійснюється шляхом передачі йому права власності.
Іпотечним договором укладеним між сторонами встановлено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки квартири АДРЕСА_3 в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку "іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку"визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку"іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 2 Закону України "Про заставу"визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу"визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу"встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень"установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Таким чином позовні вимоги про надання представнику ПАТ Державного ощадного банку України підлягає задоволенню.
Відповідно із ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись Законом України "Про заставу", Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Законом України "Про іпотеку", ст.ст. 392, 546, 590, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212 - 215,224-226 ЦПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про надання повноважень - задовольнити .
Надати представнику публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» усі повноваження, необхідні для отримання від імені ОСОБА_1 дублікатів правовстановлюючих документів, здійснення від імені ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на предмет іпотеки - квартири №47, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженки міста Маріуполь Донецької області, на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Єнакіївським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з часу отримання копії ухвали.
Суддя: М.О.Дармін