Номер провадження № 33/785/102/13

Головуючий у першій інстанції Дєтков

Доповідач Бритков С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2013 року м. Одеса

Суддя апеляційного суду Одеської області Бритков С.І. за участю прокурора Семенюк А.В., розглянувши у відкритім судовім засіданні адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1,

встановив:

З адміністративних матеріалів вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає в АДРЕСА_1,

працюючи директором ЖЕКП Раухівської селищної ради Березовського району Одеської області, та являючись розпорядником публічної інформації, відповідно до розпорядження Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області від 3 квітня 2012 року та п. 1 ч. 3 ст. 10 і п. ч. 1 ст. 13 Закону України «про доступ до публічної інформації» умисно не надав ОСОБА_2 відповіді на письмову заяву від 14 вересня 2012 року щодо отримання примірника акта обстеження житлової квартири, розташованої в АДРЕСА_2, чим порушив вимоги вказаного Закону, в результаті чого 8 січня 2012 року був складений протокол про адміністративне корупційне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 212-3 КУпАП.

Розглянувши вказані матеріали, суддя Березівського районного суду Одеської області постановою від 16.01.2013 року визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-3 КУпАП. та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді 425 гривень штрафу.

В апеляції на вказану постанову, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки він неодноразово звертався до суду з проханням надати йому копію постанови, але суд надав копію постанови лише після закінчення строку на оскарження, а також постанову скасувати, справу провадженням закрити за відсутністю в його діях ознак адміністративного правопорушення, посилаючись на не, що суд неповно і необ'єктивно дослідив всі обставини справи, не довів його вину в скоєнні правопорушення, вказав в постанові, що він вину свої визнав та розкаявся, хоча вини своєї заявник не визнавав, а також суд не обґрунтував необхідність застосування стягнення у вигляді штрафу.

Дослідивши матеріали справи та доводи скарги, заслухавши заявника, що підтримав свою скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, приходжу до висновку, про можливість поновлення пропущеного строку на оскарження, а також, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції при розгляді матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, дійшов правильного висновку про винність його у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 08.01.2012 року, та письмових пояснень працівників ЖЕКП та витягами з книги реєстрації заяв і книги обліку і реєстрації вхідної кореспонденції.

Вказані докази суд визнав достовірними, оскільки протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Разом з тим, при винесенні постанови суд першої інстанції помилково вказав, що ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав свою провину, що суперечить протоколу судового засідання, та спростовується поясненнями правопорушника.

Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду Одеської області,

постановив:

Скаргу заявника залишити без задоволення, постанову Березівського районного суду м. Одеси від 16 січня 2013 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-3 КУпАП. та накладенні на нього адміністративного стягнення у вигляді 425 гривень штрафу - змінити, виключити з мотивувальної частині вказівку про те, що ОСОБА_1 вину свою визнав та розкаявся у скоєному. В іншій частині постанову залишити без зміни.

Суддя апеляційного суду Одеської області С.І. Бритков