Справа №: 2-180/11

                                                                                          2/705/31/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2013 року           Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого – судді                     Іванова А.А.

при секретарі                     Власовій Т.Ю.

з участю                     

представників позивачів            ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умань в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно та як третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно.

Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що Рішенням Уманського міськрайонного суду батько позивачів ОСОБА_6 визнаний померлим у квітні 1997 року. 21 листопада 2000 р. помер дід позивачів по батьковій лінії ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, після нього залишилося спадкове майно, а саме незакінчене будівництвом будинковолодіння та земельна ділянка розміром 1000 кв.м., які знаходяться за адресою: вул. Малофонтанна, 56 м. Умань Черкаської області. В березні 2008 року стало відомо, що рідний дядько спадкоємців ОСОБА_3 вже оформив спадщину лише на себе, отримавши в Уманській міській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно після смерті спадкодавця, хоча не мав на це права, достовірно знаючи про існування своїх племінників. Такі дії відповідача дають підстави вважати, що він не визнає за своїми рідними племінниками права власності на відповідну частку спадкового майна, що стає перешкодою для здійснення позивачами їхнього права власності. Тому він просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 від 13 жовтня 2003 року виданого Уманською міською державною нотаріальною конторою. Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 в розмірі по 1/4 частині кожному будинковолодіння по вул. Малофонтанній, 56 м. Умані Черкаської області , по 1/4 частині кожному земельної ділянки по вул. Малофонтанній, 56 м. Умані Черкаської області.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, на підставі ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2011 року просив закрити провадження у справі, так як за аналогічним позовом апеляційним судом було закрито провадження у справі. Вважає, що мати ОСОБА_5 безпідставно оголосила померлим його брата, так як збирається продати його квартиру АДРЕСА_1, крім того, вона посягала на майно його матері ОСОБА_8. Спадкоємцями його матері є два її сина: він та ОСОБА_6 Його брата бачили живим після квітня 1997 року в Умані Черкаської області, Празі, Німеччині, вважає, що необхідно чекати повернення його живого брата і тоді з ним вирішити всі питання по спадщині.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5, який народився 07 травня 1996 року, його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_6.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4, який народився 09 жовтня 1991 року, його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_6. ОСОБА_10 померла 24 грудня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_6 являється сином ОСОБА_7, який є батьком ОСОБА_3.

ОСОБА_7 згідно свідоцтва про зміну прізвища змінив прізвище на ОСОБА_7, про що в книзі реєстрації актів про переміну прізвища 01 лютого 1998 року зроблено запис №2.

21 листопада 2000 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Спадкодавцю, згідно свідоцтва №209 про право власності на домоволодіння від 19.01.1989 року та договору дарування від 27.12.1989 року, належить будинковолодіння по вул. Малофонтанній, 56 в м. Умані Черкаської області та на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого виконкомом Уманської міської ради 29 грудня 1997 року, земельна ділянка розміром 1000 кв.м., що є спадковим майном.

Згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 жовтня 2008 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 визнано померлим у квітні 1997 року.

В 2001 році ОСОБА_3 подав заяву до Уманської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини ОСОБА_7 13 жовтня 2003 року Уманською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_11 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з: 1/ незакінченого будуванням готовністю 51% житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться по вул. Малофонтанній, 56 в м. Умані Черкаської області, розташованого на приватизованій земельній ділянці розміром 1000 кв.м. На вказаній земельній ділянці розташований незакінчений будуванням житловий будинок «А1» готовністю 51%, веранда «al», житловий будинок «А», сарай «Б», гараж «В"», погріб «Д», вбиральня «Г», забор №1, ворота з хвірткою №2; 2/ приватизованої земельної ділянки розміром 1000 кв.м.; 3/ 2000 простих іменних акцій ВАТ «Уманський завод пиво-безалкогольних напоїв» на загальну суму 500 грн.; 4/ грошових вкладів, що зберігаються в Уманському відділенні №225 Ощадного банку України на рахунках №64808, №92800, №133254 з належними процентами та компенсаціями. Оцінка спадкового майна становила 104721 грн. 40 коп.

Оскільки, на час смерті ОСОБА_7 його син ОСОБА_6 згідно судового рішення вважається померлим у квітні 1997 року, то відповідно спадщини після смерті батька він отримати не мав можливості, то в даному випадку згідно ст. 1266 ЦК України вступає в силу спадкування за правом представлення.

Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення).

Згідно ч.4 ст. 1268 ЦК України - малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Таким чином діти померлого раніше свого батька ОСОБА_6 мають право на спадкування за правом представлення тієї частини майна, яке б при житті отримав би їхній батько ОСОБА_12 після смерті ОСОБА_11

Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так як в судовому засіданні достовірно встановлено, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складається з будинковолодіння по вул. Малофонтанна 56, в м. Умані Черкаської області та земельної ділянки розміром 1000 кв.м., надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, належного спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого виконкомом Уманської міської ради 29 грудня 1997 року.

Спадкоємцями вказаного спадкового майна являються його діти ОСОБА_6 та ОСОБА_3. Оскільки, на час відкриття спадщини, один із синів, а саме ОСОБА_6 був визнаний померлим, то його частина спадкового майна за правом представлення переходить його дітям, а саме: після смерті ОСОБА_11 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 по 1/4 частині кожному будинковолодіння по вул. Малофонтанній 56 м. Умані Черкаської області, по 1/4 частині кожному земельної ділянки по вул. Малофонтанній 56 м. Умані Черкаської області.

Пленум Верховного Суду України в п.23 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 вже отримав свідоцтво про право на спадщину за законом і не визнає позивачів спадкоємцями ОСОБА_7, останні не мають можливості одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, тому це стало підставою для звернення їх до суду з питанням про визнання права власності на спадкове майно за законними спадкоємцями у визначеному законом розмірі. Тобто, умови для одержання свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_13 відсутні з названих вище підстав – невизнання відповідачем ОСОБА_14 позивачів спадкоємцями і отримання ним свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно.

Наявність спадкового майна у тому об’ємі, в якому воно залишилося після смерті спадкодавця ОСОБА_7 ніким не оспорюється та підтверджується наявними в справі доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2011 року встановлено, що позивачем ОСОБА_15, яка діяла в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, у справі стосовно незаявлених вимог про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, оскільки позивач такого питання перед судом в позовній заяві не ставила і на протязі всього часу розгляду справи не доповнювала та не змінювала підставу або предмет позову, розмір позовних вимог не збільшувала шляхом подачі письмової заяви, як це передбачено ст.ст. 27, 31, 118, 119 ЦПК України, тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. Таким чином, заявлене відповідачем клопотання про закриття провадження у справі з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України задоволенню не підлягає, так як позовні вимоги стосовно спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_7 не були належним чином заявлені, а тому не стали предметом розгляду по цивільній справі №22ц-2042/2011.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1220–1223, 1225, 1258, 1261, 1266, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 від 13 жовтня 2003 року, виданого Уманською міською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №1-2464.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, в розмірі 1/4 частини будинковолодіння по вул. Малофонтанній 56 м. Умань, 1/4 частини земельної ділянки по вул. Малофонтанній 56 м. Умані.

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, в розмірі 1/4 частини будинковолодіння по вул. Малофонтанній 56 м. Умань, 1/4 частини земельної ділянки по вул. Малофонтанній 56 м. Умані.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області про що протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу.

Головуючий: А.А. Іванов