УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/2-21/13 Головуючий у 1-й інст. Невмержицький І.М.

Категорія 9 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.Б., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2013 року, -

встановила:

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2013 року було частково задоволено заяву представника позивача щодо забезпечення позову по справі, відповідно до якої відмовлено у накладенні арешту на належне майно та обмежено право (без вилучення паспорта) ОСОБА_3 на виїзд за межі території України до виконання договірних зобов'язань за Попереднім договором.

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вказана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню. Зокрема, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом обмеження в праві виїзду за кордон, помилково послався на норми ст. 151-153 та ст. 377-1 ЦПК України, не перевірив чи існує реальна загроза невиконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 151, 152 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у розгляді справи, може вжити заходи забезпечення позову передбачені цим кодексом.

Серед видів забезпечення ст. 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Стаття 6 цього Закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасового відмовлено у видачі паспорту чи вилучено або затримано паспорт.

Таким чином, враховуючи, що в ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151-153 ЦПК України, застосовувати такий захід забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, слід дійти висновку, що суд застосував зазначений спосіб забезпечення позову з порушенням норм ЦПК України, виходячи за межі своїх повноважень.

Безпідставним є посилання суду першої інстанції на норми ст. 377-1 ЦПК України, оскільки вона регламентує вирішення питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби і на спірні правовідносини не розповсюджується.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову, особу відповідача, тощо. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд зазначених вимог не дотримався, з метою забезпечення позову постановив ухвалу про обмеження в праві виїзду за межі України відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2013 року підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви представнику позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 209, 153-154, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2013 року задовольнити.

Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2013 року скасувати, ухваливши нову.

Заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: