Справа № 2-301/11

Провадження № 2/161/335/13

Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року           Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді                                                                       Кихтюка Р.М.,

при секретарі –                                                                       Тратнікову Я.В.,

з участю представника позивача –                                                   ОСОБА_1,

представника відповідача –                                                   ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

          Свій позов мотивує тим, що 21.02.2008 року між ОСОБА_5В та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг 60000 доларів США, з умовою їх повернення до 21.02.2009 року, про що була написана відповідна розписка та підписаний договір.

Однак, на даний час борг не повернутий і на неодноразові звернення з цього приводу відповідач не реагує.

Оскільки за договором від 12.04.2013 року здійснено уступку права вимоги, то просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики у вказаному розмірі.

Ухвалою суду від 17.04.2013 року здійснено процесуальне правонаступництво позивача та залучено до участі в справі ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечив щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відповідності до письмової розписки від 21.02.2008 року ОСОБА_4 отримала в борг у ОСОБА_5В 60000 доларів США з метою придбання квартири, які зобов’язувалася повернути до 21.09.2009 року ( а.с. 5-6).

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Як з’ясовано в судовому засіданні до дня звернення позивача в суд відповідач не повернула борг, чим порушила вимоги ст. 1049 Цивільного кодексу України та зобов’язання по вищевказаному договору – письмовій розписці від 21.02.2008 року.

При цьому суд зважає на доводи та посилання представника відповідача про те, що підпис від імені ОСОБА_4 у договорі позики виконані не відповідачем, а іншою особою та вважає, що вимоги позивача які заявлені на підставі цього договору до задоволення не підлягають.

Водночас суд приходить до висновку, що вимоги про повернення суми боргу на підставі письмової розписки є підставними і обґрунтованими, оскільки суду не представлено належних і допустимих доказів недійсності вказаного правочину і як слідує із наявних письмових доказів, зокрема, висновку експерта від 27.04.2012 року, якими не спростовано не написання його відповідачем (а.с.110-116).

Поряд з цим, суд також враховує ухилення відповідача на неодноразові виклики до суду для надання достатніх зразків почерку для проведення повторної почеркознавчої експертизи для встановлення наведеного вище і не дослідженого в повному обсязі питання написання зазначеної розписки як один із доказів написання її ОСОБА_4, що стверджується повідомленням поштового відділення про неотримання повістки за вказаною нею адресою (а.с.142-147).

Пояснення представника відповідача про неналежне повідомлення останньої про необхідність відібрання таких зразків почерку спростовується його ж клопотанням про судове доручення щодо збирання доказів – зразків підпису, яке подано суду під час зупинення провадження у справі та відповідно неможливість суду його вирішити без відновлення провадженні і свідчить про те, що їй було відомо про клопотання експерта щодо необхідності надання додаткових зразків почерку(а.с.148).

Таким чином, дослідивши та оцінивши в сукупності представлені суду докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача кошти за договором позики – письмової розписки від 21.02.2008 року в розмірі 60 тис. доларів США, які у відповідності до ст.533 ЦК України підлягають поверненню у національній валюті і становлять на день платежу 479580 грн., а також судові витрати в сумі 1820 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 526, 533, 1046-1050 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти за договором позики в розмірі 479580 (чотириста сімдесят дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. та 1820 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                    Р.М.Кихтюк