ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"26" квітня 2013 р. Справа № 918/440/13
Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,
при секретарі судових засідань Шарапі О.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ"
до Приватного підприємства "АРТ-Майстер"
про стягнення в сумі 5 647 грн. 36 коп.
В засіданні приймали участь представники:
від позивача : Кравець О.І., довіреність б/н від 10.04.2013 р.;
від відповідача : не з'явився.
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Обставини справи: У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" (далі Товариство) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "АРТ-Майстер" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 5 130 грн. 00 коп., пені в розмірі 386 грн. 16 коп., 3% річних в розмірі 131 грн. 20 коп. за договором перевезення вантажу №9765 від 14 травня 2012 року.
В обґрунтування зазначеного позову посилається на те, що на виконання умов договору №9765 від 14 травня 2012 року, позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 6 286 грн. 00 коп. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим, перед позивачем, утворилась заборгованість в розмірі 5 130 грн. 00 коп. А тому, позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості, пеню, 3% річних та судовий збір.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.04.2013 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 16.04.2013 року.
Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, явку свого повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, про день, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.23,31).
З огляду на зазначене, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.
Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
ВСТАНОВИВ:
14 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" (Перевізник) та Приватним підприємством "АРТ-Майстер" (Клієнт) було укладено договір № 9765 перевезення вантажів (далі Договір) (а.с. 9-10).
Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
У відповідності до умов Договору (розділ 1) Клієнт надає для перевезення вантажі, а Перевізник зобов'язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом і надати інші послуги по перевезенню вантажів на території України. Перевізник зобов'язується доставити надані Клієнтом вантажі до пункту призначення в установлений Договором строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а Клієнт зобов'язується вчасно сплатити- за послуги Перевізника встановлену плату, відповідно до умов Договору та на підставі наданих Перевізником рахунків за перевезення.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що Перевезення здійснюються на підставі товарно-транспортної накладної (накладної на вантаж) надалі по тексту - ТТН (накладна на вантаж), належним чином оформленої за формою, встановленою Перевізником.
Згідно п. 2.3 Договору у ТТН (накладній на вантаж) та рахунках за перевезення зазначаються: вартість кожного окремого перевезення, вартість інших послуг, загальна сума оплати наданих послуг.
Розділом 5 Договору сторони обумовили порядок та умови здійснення розрахунків. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 розрахунки за надання послуг між Перевізником і Клієнтом проводяться в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Перевізника на підстав виставлених рахунків. Ціни на послуги Перевізника встановлюються в національній валюті України - гривні.
Згідно з пунктом 5.3 Договору розрахунки за надання послуг між Перевізником і Клієнтом проводяться протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку, який формується на підставі актів виконаних робіт.
Пунктом 5.4. Договору сторонни погодили, що Перевізник надає Клієнту акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках.
Клієнт зобов'язаний прийняти акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) і протягом 10 (десяти) календарних днів з дня його отримання підписати його та в цей же строк повернути Перевізнику один примірник.
Якщо у встановлені цим пунктом Договору строки Перевізник не отримує підписаний Клієнтом акт звачі-прийняття робіт (надання послуг), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається підписаним, а роботи (послуги) прийнятими.
Відповідно до п. 7.2.5 Договору у випадку порушення Клієнтом строків проведення розрахунків, він зобов'язаний сплатити на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 6 286 грн. 00 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними (ТТН): ДП0161728 від 11.05.2012р., ДЦ0149272 від 10.05.2012р., ДЦ0149716 від 10.05.2012р., КИ0172023 від 11.05.2012р., ЛГ0083086 від 10.05.2012р., ЛЦ0005700 від 11.05.2012р., ПТ0010902 від 10.05.2012р., УМ0089290 від 11.05.2012р., ЧГ0128429 від 11.05.2012р., ВИ0079026 від 11.05.2012р., ВИ0079028 від 11.05.2012р., ДЦ0149273 від 10.05.2012р., ЖТ0128933 від 11.05.2012р., КИ0171835 від 11.05.2012р., КИ0175887 від 11.05.2012р., НИ0142658 від 10.05.2012р., ОД0009898 від 10.05.2012р., ПТ0010903 від 10.05.2012р., ПТ0010904 від 11.05.2012р., ПТ0010909 від 11.05.2012р., ЧГ0128428 від 11.05.2012р., ЧГ0128430 від 11.05.2012р., БР0194054 від 15.05.2012р., СИ0085190 від 16.05.2012р., СИ0133944 від 16.05.2012р., СИ0133941 від 16.05.2012р., КИ0173975 від 17.05.2012р., КИ0177727 від 17.05.2012р., КИ0177726 від 17.05.2012р., РВ2010343 від 19.05.2012р., СВ0108927 від 18.05.2012р., КИ0187046 від 18.05.2012р., ДП0161799 від 18.05.2012р., КИ0204024 від 18.05.2012р., КИ0175980 від 18.05.2012р., КИ0184292 від 18.05.2012р., КИ0177740 від 18.05.2012р., КИ0177739 від 18.05.2012р., КИ0173465 від 21.05.2012р., ДП0195470 від 22.05.2012р., СИ0133948 від 25.05.2012р. (а.с.35-56) та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РВ0001992 від 14.05.2012 року, № РВ0001993 від 14.05.2012 року, № РВ0002125 від 21.05.2012 року, № РВ0002268 від 29.05.2012 року, які підписані повноважними представниками та скріплені печатками сторін (а.с. 15-18).
За наслідком здійснених перевезень позивачем було складено рахунки № РВ0001992 від 14.05.2012 року, № РВ0001993 від 14.05.2012 року, № РВ0002125 від 21.05.2012 року, № РВ0002268 від 29.05.2012 року на суму 6 286 грн. 00 коп. (а.с. 11-14).
Відповідачем було частково здійснено оплату заборгованості за здійснені перевезення в сумі 1 156 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 130 грн. 00 коп.
10.12.2012 року Товариство направило на адресу Підприємства претензію №4262 від 07.12.2012 р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 5 130 грн. 00 коп., та вищезазначені рахунки на оплату, яку останнє, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримало 04.01.2013 року(а.с. 19-21). Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою Договір є договором перевезення, а відтак у сторін виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Надання позивачем послуг відповідачу по перевезенню вантажу підтверджується товаро-транспортними накладними, про які вже зазначалось вище.
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 5 130 грн. 00 коп. за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 130 грн. 00 коп. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору та на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано пеню за Рахунком № РВ0001993 за період з 17.05.2012 року по 17.11.2012 року в сумі 105 грн. 61 коп., за Рахунком № РВ0001992 за період з 17.05.2012 року по 17.11.2012 року в сумі 24 грн. 81 коп., за Рахунком № РВ0002125 за період з 24.05.2012 року по 24.11.2012 року в сумі 104 грн. 78 коп., за Рахунком № РВ0002268 за період з 01.06.2012 року по 30.11.2012 року в сумі 150 грн. 96 коп., що в загальному становить 386 грн. 16 коп.; 3% річних в загальній сумі 131 грн. 20 коп., а саме: за Рахунком № РВ0001993 за період з 17.05.2012 року по 31.03.2013 року в сумі 36 грн. 70 коп., за Рахунком № РВ0001992 за період з 17.05.2012 року по 31.03.2013 в сумі 8 грн. 62 коп., за Рахунком № РВ0002125 за період з 24.05.2012 року по 31.03.2013 року в сумі 35 грн. 61 коп., за Рахунком № РВ0002268 за період з 01.06.2012 року по 31.03.2013 року в сумі 50 грн. 27 коп.
Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.
Таким чином, неустойка (в т.ч. штраф) застосовується виключно у випадках її встановлення законом або договором.
Відповідно до п. 7.2.5. Договору у випадку порушення Клієнтом строків проведення розрахунків, він зобов'язаний сплатити на користь Перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зоборв'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки рахунки на оплату послуг перевезення отримано відповідачем 04.01.2013 року (а.с. 21), то відповідно до пункту 5.3 Договору, останнім днем виконання Підприємством умов договору щодо оплати товару є 07.01.2013 року.
Наявний в матеріалах справи розрахунок пені наданий позивачем (а.с. 8), перевірено судом та зважаючи на умови договору щодо строків оплати, враховуючи, що прострочення платежу виникло з 08.01.2013 року, а позивачем нараховано пеню за періоди починаючи з 17.05.2012 року по 30.11.2012 року, то суд зважаючи на неможливість виходу за межі позовних вимог дійшов висновку про відмову у позовній вимозі в частині стягнення з відповідача пені.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок 3% річних наданий позивачем (а.с. 7), та за розрахунком суду сума, що підлягає стягненню з відповідача, становить 42 грн. 89 коп. (розрахунок на а.с. 58), а тому позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню у вищезазначеному розмірі.
Доказів сплати суми боргу відповідач суду не подав.
З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5 130 грн. 00 коп., стверджується матеріалами справи і підлягає задоволенню, вимога про стягнення 3% річних в розмірі 131 грн. 20 коп. підлягає частковому задоволенню в сумі 42 грн. 89 коп., а у вимозі позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 386 грн. 16 коп. необхідно відмовити.
За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Рівненської області, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "АРТ-Майстер" (33024, вул. Соборна, буд. 370, м. Рівне, код ЄДРПОУ 32300300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" (02660, вул. Гродненська, 32, м. Київ, код ЄДРПОУ 35646516) 5 130 (п'ять тисяч сто тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, три проценти річних у розмірі 42 (сорок дві) грн. 89 коп., а також 1 575 (одну тисячу п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 95 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено "07" травня 2013 року.
Суддя Пашкевич І.О.