УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/139/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лесько М.О.

Категорія 46 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Григорусь Н.Й.

суддів: Талько О.Б., Зарицької Г.В.

при секретарі

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2013 року, -

встановила:

Позивач 29.01.2013 року звернулася в суд із позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення про позбавлення батьківських прав відповідачів відносно неї та стягнення з аліментів на її утримання до досягнення повноліття в твердій грошовій сумі по 150 грн. з кожного відповідача, мотивуючи позов тим, що відповідачі є її батьками, проте не цікавляться її життям, коштів на утримання не надають, вона є неповнолітньою, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Суд ухвалив стягувати в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 150 грн. щомісячно на її утримання, починаючи з 29.01.2013 року і до досягнення повноліття. В задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на те, що судом ухвалено необґрунтоване рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом при ухваленні рішення не було враховано, що відповідачі не цікавляться її матеріальним становищем, коштів на її утримання не надають. Суд не врахував, що вона мешкає зі своєю бабусею, яка повністю її утримує.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, у межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як видно із матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. З травня 2012 року позивач мешкає у м. Полонне зі своєю бабусею ОСОБА_5 за згодою батьків - відповідачів по справі.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно із вимогами ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. ст. 180, 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.1-4 ст. 150 СКСК України батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини. її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя: поважати дитину.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 2 ч. І ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного суду України в пунктах 15,16 Постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Колегія суддів вважає встановленим факт неналежного виконання відповідачами обов'язків по вихованню та матеріальному забезпеченню дитини. Разом з тим, позивач не довела суду, що її спілкування з відповідачами в подальшому може призвести до порушень її прав та інтересів.

За висновком колегії суддів висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам неповнолітньої ОСОБА_2

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

З урахуванням встановлених обставин справи, судом першої інстанції правильно враховано положення п. 18 зазначеної вище постанови щодо застосування до відповідачів заходів попередження, необхідності змінити своє ставлення до виховання дитини та покладення контролю за виконанням ними батьківських обов'язків на органи опіки та піклування, обґрунтовано не застосовано виключний і надзвичайний засіб впливу - позбавлення батьківських прав, а тому рішення суду першої інстанцій в цій частині відповідає вимогам закону, підстави для його скасування відсутні.

Разом з тим, рішення Романівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2013 року в частині визначення розміру аліментів підлягає зміні виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи викладені обставини та наведені норми, колегія суддів вважає, що відповідачі мають нерегулярний дохід, а тому стягнення аліментів на утримання доньки слід встановити, з урахуванням ч. 1 ст. 184, 182 СК України у твердій грошовій сумі. Проте, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції зробив помилковий висновок по суті позовних вимог, стягнувши аліменти у солідарному порядку, а не вказав, що аліменти у вказаному розмірі мають стягуватися із обох відповідачів, оскільки обов'язок по утриманню дитини покладається на кожного із батьків індивідуально.

Також колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо стягнення із відповідачів судових витрат в солідарному порядку у розмірі 229,40 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Так, суд першої інстанції правильно визначив розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь держави, разом із тим стягнув даний розмір із обох відповідачів, не визначившись, яка сума судового зборі підлягає стягненню із кожного із відповідачів окремо.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.

За таких обставин, які свідчать про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно не може вважатися законним й обґрунтованим та відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів і розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2013 року в частині стягнення аліментів змінити, виклавши абзац другий в наступній редакції.

Стягувати з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі по 150 (сто п'ятдесят) гривень з кожного, починаючи з 29.01.2013 року і до її повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн. з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді