Справа №22-1755 2008 року. Головуючий у 1-й інстанції -Задорожна Л.І. Доповідач - Гайсюк О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2008 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої - Белінської І.М.
Суддів - Чорнобривець О.С., Гайсюка О.В.
При секретарі - Ткач І.В.
Адвоката - ОСОБА_1
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 3 липня 2008 року,
Встановила:
У червні 2007 року ОСОБА_2звернулася до суду з позовом до Гайворонської міської ради,ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, та встановленні під'їзду до туалету.
Зазначила, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25.12.2002 року.
Згідно плану забудови та акту введення в експлуатацію будинку від 23.09.1983 року на її земельній ділянці площею 636,7 кв.м., крім будинку з верандою знаходяться сарай, погріб та туалет з вигребом, яким її сім'я користувалася з червня 1962 року. Із акту комісії міської ради від 18.01.2006 року їй стало відомо, що рішенням загальних зборів колгоспу, «Шляхом Леніна» від 27.03.1980 року ОСОБА_3. було надано 32,2 кв.м. землі до садиби по вул. АДРЕСА_2 а рішенням виконкому Гайворонської міської ради №100 від 18.04.1980 року за ОСОБА_3 закріплено цю ділянку до раніше виділеної йому ділянки площею 500 кв.м. На цій ділянці ОСОБА_3. побудував свої господарські споруди, а тому починаючи з 2005 року вона більше не має змоги користуватися асонізаторською машиною для викачки з вигрібної ями нечистот, сусід повністю перекрив під'їзд і заважає їй та іншим сусідам очищати туалет.
Крім того, господарські споруди ОСОБА_3. збудував на межі і води, що стікають з цих будівель на її земельну ділянку підмивають її будівлі, затоплюють погріб, чим руйнується належне їй майно.
Збудувати туалет в іншому місці неможливо, що підтверджує відповідь санстанції.
Посилаючись на ці обставини, позивачка просила зобов'язати ОСОБА_3. усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом звільнення від господарських споруд проїзду до вигрібної ями туалету та знесення господарських споруд з межі, зобов'язати Гайворонську міську раду відновити під'їзд до вигрібної ями її туалету, що існував з 1962 року по 1985 рік.
Рішенням Гайворонського районного суду від 3 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Позивачка, будучи повідомленою про місце і час розгляду справи апеляційним судом, в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, в телеграмі зазначила, що свої вимоги підтримує, просить справу розглядати за її відсутності у судовому засіданні.
Представник Гайворонської міської ради в судове засідання не з'явився, в листі від 02.10.2008 року Гайворонська міська рада просить справу розглядати без представника міської ради.
Відповідач ОСОБА_3. та його представник з доводами апеляційної скарги не погодилися, просять рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ч.2 ст.152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно ст. 391 Цивільного Кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 грудня 2002 року позивачка ОСОБА_2 є власником спадкового майна після смерті ОСОБА_4 померлогоІНФОРМАЦІЯ_1року, а саме, жилого будинку з надвірними спорудами, в тому числі вбиральні «У», що знаходиться на прилеглій земельній ділянці розміром в 636,70 кв.м. в м. АДРЕСА_1 (а.с.16). отже позивачка на законних підставах користується земельною ділянкою площею 636,70 кв.м. та є власником будівель, що розташовані на цій земельній ділянці.
Відповідач ОСОБА_3. є сусідом позивачки, оскільки користується на законних підставах земельною ділянкою розташованою в м. Гайвороні, вул. АДРЕСА_2.
Відповідно до акту від 18.01.2006 року складеного комісією в складі секретаря міської ради, представника СЕС, начальника архітектурно-планувального комунального підприємства, заїзд асонізаторською машиною для викачки туалету через земельну ділянку ОСОБА_3. неможливий, оскільки 32,2 кв.м. землі були надані ОСОБА_3ще в 1980 році рішенням виконкому міської ради із невикористаних земель міської ради, і на цій ділянці ОСОБА_3. згідно плану побудував господарські приміщення (а.с.8).
Згідно рішення виконкому Гайворонської міської ради народних депутатів №100 від 18 квітня 1980 року за ОСОБА_3 закріплено виділену земельну ділянку площею 32,2 кв.м. до раніше виділеної земельної ділянки площею 500 кв.м. (а.с.34).
Зазначене рішення виконкому не скасоване і вказує на те, що ОСОБА_3. правомірно користується земельною ділянкою, на якій побудував правомірно господарські будівлі.
Наведене вказує на те, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач ОСОБА_3. не порушив права позивачки і у суду відсутні правові підстави зобов'язувати ОСОБА_3. звільнити від господарських будівель, побудованих на його земельній ділянці місце для влаштування проїзду до вигрібної ями туалету позивачки, розташованого на сусідній земельній ділянці.
Відсутні правові підстави зобов'язувати і Гайворонську міську раду відновлювати під'їзд до вигрібної ями туалету позивачки, оскільки міська рада не вправі без згоди користувача земельної ділянки ОСОБА_3. вилучати у нього земельну ділянку для надання в користування позивачці. До того ж, позивачка так і не надала доказів того, що до виділення в 1980 році ОСОБА_4 додаткового 32,2 кв.м. земельної ділянки (а.с.34) ця територія була відведена для під'їзду до туалету позивачці чи членам її сім'ї.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про зобов'язання ОСОБА_3. забрати господарські підсобні прибудови з межі, що розділяє земельні ділянки позивачки та ОСОБА_3., оскільки позивачка не довела, що ці споруди перешкоджають їй користуватись належним чином належним їй будинковолодінням, адже відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що суд, призначаючи будівельно-технічну експертизу, на вирішення експертизи ставив питання про те, чи маються порушення по забудові господарських приміщень впродовж межі, що розділяє ділянки сторін та яким чином вони негативно впливають на нерухоме майно кожної із сторін (а.с.85) та які необхідно виконати роботи для усунення наслідків цих порушень (а.с.85). Але експерт у своєму висновку, відповідаючи на ці два питання (№4 та №5) лише зазначив, що частина споруд зведених ОСОБА_3впродовж границі без необхідної відстані до межі сусідньої ділянки, але про те, що це порушення негативно впливає на майно позивачки та заважає їй користуватися належним їй майном експерт не зазначає, як і не вказує про необхідність виконання яких-небудь робіт, в тому числі по знесенню цих споруд. (а.с.4-5).
Клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи позивачка не заявляла (ст.143,150 ЦПК).
Отже, позивачка так і не довела, що відповідач ОСОБА_3. порушив її право власності, не довела позивачка і того, що вона має підстави передбачити можливість порушення свого права власності відповідачем. (ч.2 ст.386 Цивільного Кодексу).
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, яке по суті є правильним та справедливим, а тому колегія суддів вважає , що відсутні підстави для скасування чи зміни цього судового рішення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308,313,314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Гайворонського районного суду від 3 липня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Голосуюча - підпис
Судді - підписи
Згідно оригіналу:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області О.В. Гайсюк