ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

23 жовтня 2007 року.     Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Гандзюка В.П,

суддів: Гриновецького Б.М. ,  Томенчука Б.М. .,

секретар Хімей М. М. ,

з участю прокурора Вирста Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Івано-Франківську кри­мінальну справу за апеляцією прокурора,  який брав участь в суді першої інста­нції,  та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Тисменицького районного суду від 17 серпня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець та меш­канець АДРЕСА_1 ,  який неодружений,  має середню освіту,  не працював ,  військовозобов'язаний ,  несудимий,  грома­дянин України,

засуджений за  ст.  296 ч.2 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі  ст.  75 КК України від відбування призначеного покарання зві­льнений з випробовуванням . із іспитовим строком один рік.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково та поста­новлено стягнути із засудженого 254 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди.

Справа № 11-425/ 2007  р.                                     Головуючий у 1-й ін. М.  Хоминець

Категорія  ст.  296 ч.2 КК України                          Доповідач  В. Гандзюк

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому,  що він 4 грудня 2006 року приблизно о 23 год.,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  з хулі­ганських спонукань в групі з іншими особами,  грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства,  безпричинно наніс удар ногою в пах потерпілого ОСОБА_1 та заподіяв йому закриту травму калит­ки справа з розривом та крововиливом білкової оболонки правого яєчка,  що на час експертного дослідження відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В апеляції прокурор вважає,  що суд постановив незаконний вирок,  оскіль­ки безпідставно застосував  ст.  75 КК України та призначив надто м'яке пока­рання. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок ,  яким засу­дити ОСОБА_2 за  ст.  296 ч.2 КК України в межах санкції вказаної статті.

Потерпілий в своїй апеляції ставив питання про м'якість призначеного по­карання засудженому а також про неправильність вирішення цивільного позо­ву.

Заслухавши доповідь судді,  прокурора та потерпілого,  які підтримали апе­ляції,  засудженого,  який заперечив апеляції,  провівши судове слідство і допита­вши засудженого та потерпілого,  перевіривши матеріали справи ,  колегія суддів вважає,  що апеляції підлягають до задоволення.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину за обставин,  зазначених у вироку,  та про кваліфікацію його дій ніким не оскарже­ний і в апеляційному порядку не переглядається.

Що стосується призначеного винному покарання,  то колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції недотримався вимог  ст.  65 КК України,  які визначають засади призначення покарання.

Зокрема,  суд хоч і вказав у вироку,  але належно не врахував ступінь тяжко­сті вчиненого злочину та його фактичні наслідки,  обставини справи за яких був вчинений злочин,  особу винного та обставини,  що обтяжують покарання.

Як слідує з матеріалів справи,  ОСОБА_2 вчинив злочин в стані алкоголь­ного сп'яніння,  що визнано судом обставиною яка обтяжує покарання. Крім цього,  ОСОБА_2 після вчинення злочину,  намагався уникнути кримінальної відповідальності за скоєне,  зник з місця свого постійного проживання та знахо­дився в розшуку. Разом з тим,  незважаючи на те,  що потерпілий тривалий час лікувався,  ОСОБА_2 жодної допомоги йому не надав та збитків ,  заподіяних злочином,  не відшкодував.

За таких обставин застосування судом  ст.  75 КК України і звільнення ОСОБА_2 від призначеного покарання є без достатніх на те підстав,  оскільки не відповідає обставинам справи та даним які характеризують особу винного і йо­го поведінку після вчинення злочину.

Колегія суддів погоджується з видом та розміром призначеного судом першої інстанції покарання,  однак вважає,  що для належного відбування такого покарання засудженим повинно бути реальним.

Крім цього,  колегія суддів вважає,  що суд не врахував ступень моральних страждань потерпілого і визначив надто малу суму відшкодування моральної шкоди,  яка не відповідає понесеним моральним стражданням потерпілого.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366,  367,  372, 378,  379 КПК України ,  колегія суд­дів , -

ЗАСУДИЛА:

Вирок Тисменицького районного суду від 17 серпня 2007 року відносно ОСОБА_2 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за  ст.  296 ч.2 КК України два роки обмеження волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити раніше обраний - підписку про невиїзд.

Вирок в частині вирішення цивільного позову змінити та стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_1 10 000 грн. на відшкодування мо­ральної шкоди.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України протягом одно­го місяця з дня його проголошення учасниками судового засідання,  а засудже­ним в цей же строк з дня отримання копії цього вироку,  шляхом подачі каса­ційної скарги,  а прокурором касаційного подання через Апеляційний суд Івано-Франківської області.