Справа № 22ц -922/ 2007     

Головуючий по 1 -й інстанції Куцин В.М.

Суддя - доповідач Дорош А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2007 року    м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:        Дорош А.І. Суддів:    Обідіної О.І.,    Гасія Ю.В. при секретарі     Ткаченко Т.І. за участю

відповідача     ОСОБА_1. представника відповідача- ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою     ОСОБА_1

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 лютого 2007 року

по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5до ОСОБА_1 про визнання права користування та визначення порядку користування жилим приміщенням,

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 лютого 2007 р. позовні вимоги ОСОБА_3.,ОСОБА_4., ОСОБА_5. задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5право користування житловим приміщенням квартирі АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3.ОСОБА_4. ОСОБА_5. по 8, 50 грн. судових витрат понесених при зверненні до суду.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд суду першої інстанції, посилаючись на те, що воно є незаконним та необгрунтованим, постановлене з порушенням процесуального права,

зокрема, суд не взяв до уваги ті обставини, що квартира № 5 добудована нею за власні кошти за рішенням Миргородської міськради; позивач ОСОБА_3. права власності на квартиру № 5 не набула, вона ніколи з нею не проживала, не була членом її сім"ї, не вела з нею господарства; судом не були з"ясовані дійсні обставини справи.

Апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається із матеріалів справи, згідно рішення виконкому Миргородської міської Ради народних депутатів № 23 від 22 січня 1986 року дозволено прописати на постійне проживання ОСОБА_6 в комунальну квартиру АДРЕСА_1 до матері ОСОБА_1 на жилу площу 23, 2 кв.м, що складається із кімнат 5-3 пл. 14, 2 кв.м, 5-6 пл. 9, 1 кв.м (а.с. 87 т. 1). У 1984 році ОСОБА_6. одружився з позивачем і остання, як член сім'ї основного квартиронаймача ОСОБА_1. та її сина ОСОБА_6., стала проживати і користуватися цією площею у відповідності зі ст. 64 ЖК України. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у подружжя ОСОБА_6 народилися сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які з часу народження проживають на спірній жилій площі.

Добудова кухні, санвузла наружним розміром 6, 0 х 4, 0 м та веранди розміром 2, 0 х 3, 0 м /рішення виконкому від 15.08.1984 p., 15.03.1989 p. ( а.с.113, 114 т.1)/ були дозволені квартиронаймачу ОСОБА_1. за власні кошти. Як вбачається із акту про закінчення і прийняття в експлуатацію індивідуального будинковолодіння від 22.03.2005 р. будівництво добудови було розпочато в 1984 р. і закінчено в 1989 р. Згідно технічного паспорту квартира № 5, крім жилих кімнат, має два окремих входа, дві кухні, два санвузла. Позивач ОСОБА_3. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. з 1984 р. по 2000 р.

У 2000 р. сім"я ОСОБА_6 розпалася. Відповідач ОСОБА_6. - син відповідача ОСОБА_1. помер ІНФОРМАЦІЯ_3р.. На даний час у спірній квартирі фактично проживають позивач та її сини, які досягли повноліття, а також відповідач ОСОБА_1.

Як встановлено колегією суддів, спірна квартира є комунальною власністю. За рішенням Миргородської міської ради від 29.08.2005р. № 505 було затверджено акт від 22.03.2005 р. про закінчення і прийняття в експлуатацію добудови до будинку корисною площею 88, 4 кв.м на ім"я ОСОБА_1., МПК "Візит" є її балансоутримувачем (а.с.24, 25 т.1). Відповідач не надала суду свідоцтва про право приватної власності на спірну квартиру, оригінал технічного паспорту не містить відомостей про державну реєстрацію спірної квартири, як об"єкту приватної власності, за відповідачем. 01.09.2005 р. між відповідачем ОСОБА_1. та малим комунальним підприємством "Візит" був укладений договір найму житлового приміщення у будинках місцевих Рад (а.с. 148-152 т.2). Посилання відповідача в тій частині, що вона є власником спірної квартири, спростовується вищезазначеними письмовими доказами.

Згідно ч. 3 ст. 64 ЖК України якщо особи, зазначені в частині другій статті /дружина наймача, їх діти і батьки/, перестали бути членами сім'ї' наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов"язки, як найма і члени його сім'ї.

Згідно ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім"ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім"ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ч. 1, 2 ст. 104 ЖК України член сім"ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім"ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

У разі відмовлення членів сім"ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування жилим приміщенням, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що виходячи із розміру загальної житлової площі квартири, яка становить 34, 0 кв.м , на кожну особу, яка проживає в ній, припадає по 8, 5 кв.м., що є значно менше, ніж законодавчо визначений розмір житлової площі за ст. 47 ЖК України - 13, 65 кв.м. Крім цього, приміщення 5-2 пл. 6, 8 кв.м., яку просять позивачі виділити як кімнату у користування ОСОБА_4. згідно технічного паспорту є кухнею, кімната 5-9 пл. 10, 7 кв.м не має теплопостачання. Рішення місцевого суду в цій частині позивачами не оскаржене.

Як встановлено колегією суддів, вірно встановивши фактичні обставини справи та визначивши відповідно до них правовідносини, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що позивачі мають право на користування жилим приміщенням у спірній квартирі як бувші члени сім"ї наймача відповідно до ч.2 ст.65, ч.3 ст. 64 ЖК України. Крім цього, позивачі значаться зареєстрованими у спірній квартирі (а.с. 25-27 т.3), постійно проживають в ній, іншого житла не мають, тому посилання відповідача в тій частині, що вони не мають права на проживання в ній, є безпідставними.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують висновків місцевого суду, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.