Справа № 11а-402 2006 р.                        Головуючий у 1 інстанції Мокрецький В.І.

Категорія: 365 ч.2 КК                             Доповідач: Шенін П.О.

УХВАЛА

ІменемУкраїни

6 червня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої                   Мельничук Н.АДРЕСА_2

суддів                           Ткаченка В.Л.,

Шеніна П.О.

прокурора   Вдовиченка І.АДРЕСА_2

адвоката                        ОСОБА_3

засуджених                   ОСОБА_1 і ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_3 на вирок Житомирського районного суду від 30.03.2006 р. і окрему постанову цього ж суду від 30.03.06 р.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_4, -обидва були засуджені за ст.  365  ч.2 КК України на 3  роки  6 міс. позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 2 роки кожний.

Застосовані ст.ст. 75 і 76 КК України і засуджені були звільнені від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 1 рік, на них покладені обов'язки у поведінці.

Запобіжний захід засудженим залишений підписка про невиїзд.

Крім того, суд виніс окрему постанову, в п.2 якої поставив перед прокурором області питання про притягнення до кримінальної відповідальності свідка ОСОБА_4 за завідомо неправдиві покази.

2 За вироком суду, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, працюючи оперуповноваженими відділення карного розшуку Житомирського РВ УМВС України в Житомирській обл .., перевищили владу і службові повноваження, що супроводжувалося насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діями.

17.05.2003 р. мешканець с.Залізняк Житомирського р-ну ОСОБА_4 звернувся до чергової частини Житомирського РВ із заявою про крадіжку 27 рулонів оцинкованої сітки. Про це ОСОБА_4 повідомив і знайомого ОСОБА_1.

Останній погодився допомогти в розкритті злочину при умові забезпечення транспортом для поїздки в с. Залізняк.

19.05.2003 р. ОСОБА_1 як оперуповноважений і ОСОБА_2 (старший оперуповноважений) з метою розкриття крадіжки на автомобілі ОСОБА_4 прибули в зазначене село до АДРЕСА_3. На цьому автомобілі засуджені вивезли за межі села неповнолітніх підозрюваних братів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, привезли їх до лісосмуги.

В період з 14 до 15 год. з метою викриття їх у крадіжці умисно наносили чисельні удари руками по тулубу. Потім, застосовуючи кайдани, підвісили ОСОБА_5 на дерево і палицею наносили удари по сідницях, спричинивши в цілому легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді синців і саден.

ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми волосяної частини голови.

Після цього, тобто після 15 год. цього дня засуджені прибули до буд. АДРЕСА_4 того ж села. Незважаючи на заперечення матері на тому ж автомобілі вивезли за межі села неповнолітнього ОСОБА_7

В лісосмузі в період з 15 до 17 год. з аналогічною метою наносили удари по тулубу ОСОБА_7, потім із застосуванням кайданів підвісили того на дерево і палицею наносили удари по сідницях. Спричинили йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

В апеляціях просять:

з

Адвокат ОСОБА_3 - про зміну вироку, перекваліфікацію дій засуджених на ч.1 і ч.2 ст. 125 КК України і звільнення їх від кримінальної відповідальності за примиренням. Мотивує це тим, що засуджені 16.05.03 р. були звільнені з органів внутрішніх справ, тому діяли як приватні особи.

Наказ про звільнення їх з міліції від 20.05.03 р. був сфабрикований.

Ухвала апеляційного суду від 25.05.04 р. про скасування законного виправдального вироку засудженим є формальною;

-свідок ОСОБА_4 - про скасування окремої постанови щодо нього, так як в суді він дав правдиві покази.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляцію останнього, гр-на ОСОБА_4, підтримавшого власну апеляцію, думку прокурора про необхідність залишення вироку і окремої постанови без зміни,перевіривши справу, не знайшла підстав для задоволення апеляцій з наступних міркувань.

Саме факти застосування ними незаконного насильства до громадян ОСОБА_7 і ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засуджені не заперечують.

Суд ретельно дослідив докази по справі в частині об'єктивної сторони і характеру суб'єктів скоєного злочину і дійшов обгрунтованого висновку про те, що на час його вчинення (19.05.2003 р.)

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були оперуповноваженими карного розшуку Житомирського РВ. Про це свідчить наказ НОМЕР_1 про звільнення їх з посад лише з 20.05.2003 р. (а.с.5 т.2).

Органи досудового слідства і суд зробили обгрунтований висновок про те, що саме наказ НОМЕР_2 про звільнення засуджених з цієї дати не відповідає дійсності і ОСОБА_2 Наведене підтверджується показами свідка ОСОБА_8 (який виконував на той час обов'язки нач. відділення карного розшуку зазначеного РВ), також показами потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7, матеріалами службових перевірок, постановою прокурора облпрокуратури .

Суд також дав належну оцінку речовим та іншим доказам: журналам реєстрації особового складу та проведення інструктажів, з яких видно, що 17-19.05.03 р. засуджені виконували функції працівників міліції, в тому числі виносили процесуальні документи (т.2, а.с.34-35).

4 Тому суд правильно кваліфікував їх дії за ст.365 ч.2 КК України.

В матеріалах справи немає ніяких оправдувальних вироків щодо засуджених, на чому наполягає апелянт ОСОБА_3 Попередній вирок суду, за яким дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були перекваліфіковані зі ст. 365 ч.2 на ст. 125 КК України, був скасований апеляційною інстанцією (т.2, а.с.207 - 208). Вказівка в апеляції про "формальність" такого судового рішення, яке ніким не скасовано, свідчить про необізнаність норм КПК, зокрема, ст. 374 ч.7 КПК України.

Підстав для перекваліфікації дій засуджених в даний час на ст. 125 КК України також немає.

Обрана засудженим міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Що стосується п.2 окремої постанови суду, то підстав для скасування цього документу також немає. Покази ОСОБА_4 в якості свідка по справі щодо обізнаності в тому, чи являється ОСОБА_1 працівником міліції чи ні, на досудовому слідстві і в суді суттєво відрізняються. Тому реагування суда на цю ситуацію було правильним. Питання порушення чи не порушення кримінальної справи щодо свідка вирішує відповідний правоохоронний орган.

Тому, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію адвоката ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Житомирської районного суду від 30.03.06 р. щодо засуджених ОСОБА_1  і ОСОБА_2 , а також окрему постанову зазначеного суду від цієї дати щодо свідка ОСОБА_4 (п.2 постанови) - без зміни.

Судді: (підписи)

Згідно: суддя апеляційного суду

Житомирської області    П.О.Шенін св.