Справа №1-227/2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2007 року            Місцевий Конотопський міськрайонний суд

в складі головуючого - судді                         Разумової І .Є.

при секретарі                                                   Цукановій О.В.

з участю захисника                                         Тендерес Г.М.

потерпілої                                                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі справу по обвинуваченню ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженця АДРЕСА_1,  українця,  громадянина України,  освіта середня спеціальна,  жонатого,  пенсіонера,  мешканця АДРЕСА_2,  раніше не судимого,  у вчиненні злочину, передбаченого ч.1  ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2  заподіяв умисне легке тілесне ушкодження.

Даний злочин був вчинений за таких обставин.

4 квітня 2007 року близько 17 год. підсудний ОСОБА_2  ,  знаходячись на городі ,  розташованому біля жилого будинку по АДРЕСА_2,  в якому він проживає,  а до травня 2007 року в ньому мешкала і потерпіла ОСОБА_1,  на грунті неприязних стосунків затіяв з останньою сварку,  під час якої брутально на неї лаявся та наніс їй один удар рукою по лівій руці,  в результаті чого заподіяв ОСОБА_1 легке тілесне ушкодження у вигляді синця лівої кисті.

В судовому засіданні ОСОБА_2  винним себе не визнав та пояснив,  що 4 квітня 2007 року спиртні напої він не вживав,  в денний час він побачив,  що ОСОБА_1 везе на грядку візок з собачим лайном та збирається там його викинути. Він підійшов до неї,  відібрав візок та викинув його вміст на вулицю, бо після лайна кілька років нічого не росте. ОСОБА_1 він взагалі не чіпав,  не ображав,  але вона відразу почала кричати. Тоді він пішов до голови квартального комітету ,  щоб той розібрався в даній ситуації. Коли вони удвох з ОСОБА_3. повернулися,  ОСОБА_1 показала йому синець,  на що голова кварткому відповів,  що синець давнішній,  на цьому все закінчилося. В той день дітей на вулиці не було. Після цих подій ОСОБА_1 в квітні,  а потім на початку травня поточного року допомагала садити город,  вона була здорова,  перебування її в лікарні ніяким чином не пов»язане з подіями 4 квітня 2007 року,  до того ж тоді він її не бив.

Винність підсудного,  незважаючи на невизнання ним вини,  доводиться такими доказами.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила,  що останні роки між нею та ОСОБА_2.  існують неприязні стосунки через користування будинком.  4 квітня 2007 року біля 17 год. вона

вивозила сміття на своєму городі біля будинку,  в цей час до неї підійшов підсудний,  який став на неї брутально лаятись,  а потім почав її бити. Спочатку він вдарив її правою рукою по руці,  а лівою - по голові над лобом,  а далі став бити руками та ногами по різним частинам тіла,  почав відбирати в неї візок. Скільки наніс їй ударів,  пояснити не може. Після чого ОСОБА_2  повалив її на землю,  продовжуючи побиття ногами по всім частинам тіла,  також не може визначити кількість ударів,  але в неї скрізь були синці,  їх видно і зараз,  боліло все тіло. Вона стала кричати ,  на її крик вийшли сусідські дівчата,  які зробили підсудному зауваження. Тоді останній її залишив і пішов до голови квартального комітету. Вона доповзла до візка,  обпираючись на нього,  встала на ноги. Наступного дня вона звернулася до міліції,  судмедексперта,  а через 4-5 днів пішла до поліклініки,  де розповіла,  що її побили,  в поліклініці відразу направляли її до лікарні,  але в неї не було коштів для лікування,  тому після отримання пенсії вона пішла до лікарні,  де знаходилась у кардіологічному відділенні з 15 по 24 травня 2007 року з приводу гіпертонічної хвороби,  захворювання серця,  що пов»язано з подіями 4 квітня 2007 року.

Свідки ОСОБА_4. та ОСОБА_5 пояснили,  що 4 квітня 2007 року між 14 та 18 год. знаходились вдома у ОСОБА_4.,  почули з вулиці крики,  коли вийшли з двору,  побачили,  що ОСОБА_1 лежить на землі,  ОСОБА_2  вивозить візок із сміттям з двору. Підсудний кілька разів вдарив потерпілу руками.

При цьому свідок ОСОБА_5 пояснила,  що підсудний вдарив потерпілу 2 чи 3 рази рукою по руці.

Свідок ОСОБА_4. також пояснила,  що ОСОБА_2  лаявся на ОСОБА_1 нецензурними словами,  синців в той день в останньої вона не бачила,  наступного дня у потерпілої був синець на руці.

Свідок ОСОБА_6. пояснив,  що 4 квітня 2007 року він носив повз двору будинку,  де жили підсудний та потерпіла,  сміття,  чув крики,  також чув,  що плакала баба,  а кричав чоловік. Крім того,  він пояснив,  що в цей час по вулиці бігали діти,  серед яких були і вищевказані свідки.

В справі є

Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2  у зв»язку з відсутністю складу злочину,  передбаченого  ст. 296 КК України,  в якій зазначено,  що 4 квітня 2007 року ОСОБА_2  заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження,  які згідно акту судово-медичного обстеження відносяться до легких (а.с. 6, 7).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи на час обстеження 5 квітня 2007 року у ОСОБА_1 мав місце синець лівої кисті. Дане ушкодження могло утворитися в час,  вказаний потерпілою,  що підтверджується кольором синця. По ступеню важкості дане ушкодження відноситься до легких тілесних,  могло утворитися від дії тупих предметів,  що підтверджується характером ушкодження і могло виникнути за обставин,  на які вказує потерпіла (а.с. 70, 71).

Аналізуючи всі зібрані до справі докази,  даючи їм належну оцінку,  суд не може погодитись з поясненнями підсудного про те,  що він не наносив потерпілій удари,  взагалі її не чіпав,  розцінює невизнання підсудним вини як обраний ним спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєний ним злочин. Його вина підтверджується всіма зібраними по справі доказами,  які враховуються в сукупності: постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 11 квітня 2007 року,  яку ОСОБА_2  не оскаржував,  висновком судово-медичної експертизи щодо наявності у потерпілої легкого тілесного ушкодження у вигляді синця лівої кисті,  який за часом міг утворитися 4 квітня 2007 року та за обставин,  на які вказує потерпіла,  поясненнями потерпілої,  яка розповідала,  що підсудний вдарив її рукою по лівій руці,  поясненнями свідків,  які,  хоча в деяких моментах і різняться між собою,  однак відображають картину подій 4 квітня 2007 року,  коли підсудний навмисно наніс удар потерпілій. Те,  що свідки ОСОБА_4. та ОСОБА_5 дійсно були в той день і час біля двору підсудного пояснював і свідок з боку ОСОБА_2  ОСОБА_6.,  який також чув жіночий плач з двору останнього,  до того ж сам підсудний розповідав,  що будинок,  де проживала ОСОБА_4. і де в той час були обоє дівчат,  знаходиться неподалік від його

будинку. Ці два свідки бачили сварку між підсудним та потерпілою,  їх в деякому плані різні свідчення пояснюються тим,  що вони є неповнолітніми,  а ОСОБА_4. навіть малолітня,  вперше знаходяться в суді,  однак вони обоє бачили,  що підсудний наніс удар потерпілій,  про що розповідали відразу після подій 4 квітня 2007 року,  коли в міліції розглядалася заява ОСОБА_1 Пояснення свідка ОСОБА_6.,  що бійки він не бачив,  не свідчить про те,  що її не було. Пояснення ще одного свідка з боку підсудного ОСОБА_7. про те,  що приблизно

2    квітня 2007 року вона бачила потерпілу,  до останньої звернулася знайома жінка,  котра спитала,  звідки в неї взявся синець на руці,  на що ОСОБА_1 відповіла,  що вона вдарилася,  не свідчать про те,  що це один і той самий синець. Вищезазначений свідок особисто синця на руці не бачила,  хоча,  за її ж поясненнями,  кисті рук у ОСОБА_1 були відкриті. При цьому суд також критично відноситься і до пояснень потерпілої щодо подій 4 квітня 2007 року,  не може взяти до уваги її пояснення стосовно кількості ударів,  які нібито їй наніс підсудний,  котрий за її словами,  бив її руками та ногами по всьому тілу,  від чого вона впала,  а він продовжував її бити. Такі пояснення нічим не підтверджуються,  а навпаки спростовуються висновком судово-медичної експертизи,  в котрому зазначено,  що у потерпілої був виявлений лише один синець лівої кисті. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 також пояснив,  що у ОСОБА_1 був тільки один синець,  ніде більше синців не було,  якщо б їй було нанесено стільки ударів,  скільки вона розповідає,  то синці були б по всьому тілу,  їй був нанесений один удар. Ніхто із свідків не бачив у потерпілої синців по всьому тілу,  до лікаря

3    цього приводу,  як ОСОБА_1 також пояснює,  вона не зверталася,  про побиття не розповідала,  що видно з амбулаторної картки,  вперше після цих подій вона була на прийомі у лікаря 11 травня 2007 року. Не здобуто також доказів того,  що 4 квітня 2007 року підсудний перебував у стані алкогольного сп»яніння,  як про це розповідала потерпіла,  нетверезий стан нічим не підтверджується,  ніхто із свідків про таке не пояснював. Суд вважає,  що такі свідчення потерпілої пов»язані з тим,  що між нею та підсудним протягом останніх років склалися вкрай неприязні стосунки ,  тому ОСОБА_1 розповідає більше ,  ніж було насправді,  намагаючись дошкулити підсудному.

Таким чином,  винність підсудного доведена повністю,  його дії слід кваліфікувати за ч.1  ст. 125 КК України,  оскільки він заподіяв умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу підсудного,  обставини,  що пом»якшують та обтяжують покарання.

До пом»якшуючих відповідальність обставин суд відносить те,  що ОСОБА_2  раніше не судимий,  має похилий вік,  позитивно характеризується за місцем проживання.

Обтяжуючих відповідальність обставин не вбачається.

Заявлений по справі цивільний позов підлягає частковому задоволенню. Так,  взагалі не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення 220 грн. витрат за лікування у відділковій лікарні  ст. Конотоп (а.с. 14),  де ОСОБА_1 перебувала з 15 по 24 травня 2007 року з приводу гіпертонічної хвороби II  ст. ,  гіпертензивного серця,  дисциркуляторної енцефалопатії,  гіпертензивного кризу (а.с.  11, 12). У висновку судово-медичної експертизи зазначено,  що дані захворювання не пов»язані з травмою,  так як згідно медичної документації потерпіла страждає на них з 2001 року (а.с. 70, 71). Експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні давав такі самі пояснення. Крім того,  в епікризі зазначено,  що ОСОБА_1 вважає себе хворою протягом 10 років. За таких обставин,  оскільки лікування потерпілої не пов»язане з протиправними діями підсудного відносно неї,  то витрати на це лікування не підлягають стягненню з ОСОБА_2  Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди,  то вони підлягають задоволенню в сумі 300 грн.,  при цьому враховується,  по-перше,  те,  що потерпіла взагалі не могла пояснити,  чому вона заявила позов саме в такому розмірі,  по-друге,  вона розповідала,  що моральна шкода в більшій мірі їй була заподіяна тим,  що погіршився стан її здоров»я і що вона у зв»язку з побиттям проходила курс лікування,  що не відповідає дійсності,  такого в судовому засіданні не було встановлено. В-третє,  потерпіла пояснювала,  що була вся в синцях і в такому вигляді ходила по місту,  через що їй було незручно перед людьми,  однак такого в судовому засіданні також не було встановлено,  у

потерпілої був лише один синець на кисті руки. Дійсно,  внаслідок протиправних дій підсудного потерпілій була завдана моральна шкода: їй було заподіяне легке тілесне ушкодження,  вона відчула фізичний біль,  нервове потрясіння,  душевне страждання,  тому,  виходячи із засад розумності,  виваженості та справедливості,  враховуючи також обставини справи,  те,  що підсудний - пенсіонер,  з нього на користь потерпілої слід стягнути 300 грн. моральної шкоди.

Керуючись  ст. 323,  324 КПК України,   ст. 23, 1166, 1167, 1206 ЦК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 1  ст. 125 КК України і призначити покарання - штраф в сумі 510 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 (триста) грн. моральної шкоди,  в решті позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через місцевий Конотопський міськрайонний суд протягом п»ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Вирок виготовлений на комп»ютері та має силу оригіналу.