АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -1059/ 2007 Головуючий по 1-й інстанції
Струков О.М.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2007 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської
області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Карнаух П.М., Гасія Ю.В.
при секретарі Бідній О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частини квартири , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2006 року визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на квартируАДРЕСА_1 від 13 лютого 1998 року, виданого відділом приватизації житла управління житлово-комунального господарства Полтавського міськвиконкому.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартириАДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 04 грудня 2006 р. справа за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частини квартириАДРЕСА_1 залишена без розгляду.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1. просить вищевказане рішення суду скасувати, посилаючись на те,що воно ухвалене у її відсутність, вона невчасно була повідомлена про дату судового засідання, перебувала на лікуванні у ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить довідка від 01.03.2007 р.
Ухвала суду від 04.12.2006 року відповідачем ОСОБА_1оскаржена не була.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.01.1987 р. батькові позивача на сім"ю із чотирьох осіб була надана квартираАДРЕСА_1, яка складається із трьох житлових кімнат загальною житловою площею 37,34 кв.м . З часу надання квартири позивач ОСОБА_2 і до його засудження у грудні 2002 р. постійно проживав в ній і вважав, що значиться в ній зареєстрованим в якості члена сім"ї квартиронаймача. 13.02.1998 р. спірна квартира була приватизована відділом приватизації житла на праві приватної спільної власності лише на ім"я його матері ОСОБА_2 та сестри ОСОБА_1 14.06.2003 р. мати померла, у передбачений законом термін він звернувся до державної нотаріальної контори № 2 із заявою про прийняття спадщини
після її смерті і йому стало відомо, що квартира приватизована без його відома та згоди.
Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та визначено відповідно до них правовідносини, тому задовольняючи позов ОСОБА_2, суд прийшов до обгрунтованого до висновку, іцо останній постійно проживав у спірній квартирі на момент її приватизації і має право на участь у її приватизації.
Згідно ч.2 ст.8 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" від 22.02.1994 р. № 3981-ХП, з послідуючими змінами та доповненнями, передача займаних квартир(будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім"ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов"язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Як встановлено колегією суддів, згідно довідки ГЖЕД № 2 від 29.01.1998 р. № 695, яка була надана відділу приватизації житла, позивач ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим у спірній квартирі (а.с. 168). Із довідки ГЖЕД №2 від 10.09.2004 р. вбачається, що останній був виписаний із спірної квартири 13.01.1998 р. та знову в ній був прописаний 22.05.1998 р. (а.с.6). Проте, як вбачається із матеріалів справи, суду не були надані із ГЖЕД № 2 оригінали документів, які стали підставою для виписки позивача із квартири, тому заслуговують на увагу пояснення позивача в тій частині, що його виписка із квартири проведена без його згоди та участі, ніяких документів для
виписки із неї він не подавав, його паспорт без його відома був наданий для проведення виписки. Відповідачем не надано доказів в цій частині на спростування пояснень позивача. Посилання відповідача в тій частині, що позивач добровільно виписався із квартири, на момент її приватизації не був в ній зареєстрованим і тому не має права на участь у приватизації, протирічить вимогам вищевказаного Закону, оскільки приватизація державного житлового фонду проводиться за згодою всіх повнолітніх постійно проживаючих членів сім"ї у спірній квартирі, а не за їх реєстрацією. Відповідач не надала доказів тому, що в момент приватизації квартири позивач мав інше місце помешкання. Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на
які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Не заслуговуює також на увагу твердження відповідача в тій частині, що вона була неналежним чином повідомлена про час і місце судового засідання, оскільки воно спростовується повідомленням про вручення 15.11.2006 р поштового відправлення - судової повістки у судове засідання на 04.12.2006р., яка була вручена чоловікові відповідача (а.с. 353).
Згідно ч.3 ст. 76 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім"ї, які проживають разом з нею.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбаається, тому апеляційну скаргу слід відхилити,а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.