Справа № 432/2720/13-к
Провадження №1-кс/432/294/2013
УХВАЛА
26 квітня 2013 р. Стахановський міський суд Луганської області в складі:
головуючий слідчий - суддя: Гончаров О.М.
при секретарі: Пожидаєва Я.Е.
за участю прокурора Іус Е.В.
слідчої Барабаш О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінального провадження від 11.04.2013 року за ст.185 ч.1 КК України за фактом крадіжки мобільного телефону у ОСОБА_2,-
ВСТАНОВИВ:
На обґрунтування скарги в порядку ст.303 КПК України , що надійшла до суду 22 квітня 2013 року, заявник вказав, що 14.08.2010 р. він звернувся до Стахановського МВ УМВС із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності громадянки ОСОБА_3, яка в період з 08 по 09.05.2010 р. викрала з його квартири мобільний телефон марки Nokia 6700 classik вартістю 2 210 грн. і зарядний пристрій до нього.
За результатами первинної та додаткових перевірок даної заяви (в порядку ст. 97 КПК України 1960 р.) Стахановським МВ УМВС неодноразово (23.08.2010 р., 23.09.2010 р., 18.10.2010 р., 22.03.2012 р., 18.06.2012 р, 18.08.2012 р.) виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 на підставі ст.6 п.2 КПК 1960 р. (за відсутністю складу злочину).
08.01.2013 р. (після чергової відміни Стахановським судом постанови про відмову в ПКС) відомості по вищевказаному матеріалу по перевірці його заяви були внесені до ЄРДР за № 12013030380000158 (у зв'язку з набуттям чинності КПК 2012 р.) та розпочато досудове розслідування.
За результатами досудового розслідування вказане кримінальне провадження було закрито ухвалою слідчого Стахановського МВ ГУМВС Барабаш О.Є. від 11.04.2013 р. у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Дана постанова слідчого є явно незаконною, необґрунтованою, винесеною з грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, що проявляється в наступному.
1. Відносно висновку слідчого про те, що він (заявник) сам подарував ОСОБА_3 телефон.
Даний висновок слідчого не відповідає дійсності і матеріалам,які знаходяться у кримінальному провадженні.
В основу даного висновку слідчий поклав тільки показання самої ОСОБА_3 і показання її близьких родичів (ОСОБА_4 - її батьків і ОСОБА_5 - її сина). При цьому слідчий чомусь не взяв до уваги, що до показань, які люди дають відносно своїх близьких родичів, завжди потрібно ставитися критично, тому що у близьких родичів, як ні в кого іншого, завжди є причина дати неправдиві свідчення з метою вигородити один одного - кровна спорідненість.
Крім того, слідчий не врахував, що показання цих близьких родичів суперечать навіть показаннями самої ОСОБА_3
Так, ні в своїх п'яти або шести поясненнях, ні в запереченні на його касаційну скаргу до ВССУ, ні в показаннях на досудовому розслідуванні ОСОБА_3 жодного разу не вказувала, що віе (ОСОБА_6) дарував їй мобільний телефон у присутності її батьків (ОСОБА_4). Точно так як не вказував про це жодного разу в своїх поясненнях її син - ОСОБА_5 (до недавнього часу - слідчий Стахановського МВ ГУМВС, а зараз - оперуповноважений ВКР Стахановського МВ УМВС).
Але батьки ОСОБА_3 (ОСОБА_4), тим не менш, у своїх свідченнях (від 05.04.2013 р.) на досудовому розслідуванні вказали, що він дарував ОСОБА_3 телефон в їх присутності.
І відразу після цього син ОСОБА_3 - ОСОБА_5 теж дав показання про те, що телефон був подарований у присутності ОСОБА_4. Хоча до цього ОСОБА_5 як мінімум три рази давав пояснення з даного приводу і жодного разу не вказував, що ОСОБА_4 були присутні при даруванні телефону.
Крім того, слідчий безпідставно проігнорував судові рішення, що набрали законної сили, з висновками про те, що він ( заявник) телефон ОСОБА_3 не дарував, показання (пояснення) осіб, які не є зацікавленими особами (його родичами або родичами ОСОБА_3) і у яких немає причин давати неправдиві показання (пояснення), документи, а також і очевидні факти, а саме:
1) Наступні висновки суду, що містяться в наступних судових рішеннях, що вступили в законну силу:
- у постановах Стахановського суду від 07.02.2012 р. у справі № 4-38/12/1231 і від 10.05.2012 р. у справі № 4-/1231/134/2012 висновки про те, що "в ході проведення дослідчої перевірки ... було отримано достатньо фактичних даних того, що він (ОСОБА_6) телефон ОСОБА_3 не розбивав, їй телефон не дарував ... "( дані постанови суду не були оскаржені і вступили в законну силу);
- в постанові Стахановського суду від 26.12.2012 р. у справі № 1231/7108/2012 висновок суду про те, що "Посилання в оскаржуваній постанові на те, що в березні місяці 2010 року ОСОБА_6 пошкодив мобільний телефон ОСОБА_7 марки "Самсунг Е 840" і обіцяв їй купити новий, документально, крім пояснень і свідчень ОСОБА_7 не підтверджено" (дану постанову суду було оставлена в силі ухвалою АСЛО від 17.01.2013 р. у справі № 1231/7108/12 мат.5350 і тому набула законної сили);
- "Було отримано достатніх фактичних даних того, що він телефон ОСОБА_3 не розбивав, їй телефон не дарував ..., що підтверджується:
... Той факт, що магазин, в якому він купував вказаний мобільний телефон ("Культтовари" на центральному ринку, в якому мобільними телефонами торгує вищевказаний ОСОБА_8), знаходиться поруч з торговим місцем ОСОБА_3 (приблизно в 30-40 метрах), тому якщо б він дійсно мав намір купити вказаний телефон для ОСОБА_3 в подарунок, то він би попросив її зайти в цей магазин (це ж зовсім поруч від неї, менше однієї хвилини ходьби) і попросив би продавця (ОСОБА_8) оформити квитанцію та гарантійний талон на ім'я ОСОБА_3. "
Всі зазначені судові рішення є в матеріалах кримінального провадження, але слідчий абсолютно необґрунтовано їх проігнорував і більше того - зробив висновки, що суперечать даним судовим рішенням, що є грубим порушенням положень ч.5 ст. 124 Конституції України, ст. 403 КПК 1960 р. і ст. 21 КПК 2012 р. про обов'язковість судових рішень для всіх державних органів та їх посадових осіб на всій території України.
2) пояснення ОСОБА_9 і ОСОБА_8
* ОСОБА_9 торгувала в одному кіоску з ОСОБА_3 і в своєму поясненні (яке є в матеріалах кримінального провадження) вказала, що в березні 2010 року ОСОБА_3 здійснювала ремонт свого мобільного телефону "Samsung D 840", так як у нього був поламаний шлейф, і при цьому зовнішніх пошкоджень даний телефон не мав, і телефон був відремонтований і перебував у доброму робочому стані (це пояснення спростовує пояснення ОСОБА_3 про те, що в березні 2010 року він розбив її телефон і тому обіцяв їй купити новий, так як виходить, що зовнішніх пошкоджень телефон не мав, що безумовно було б при його розбитті, і найголовніше, що телефон ОСОБА_3 був відремонтований і перебував у доброму робочому стані - так навіщо тоді він обіцяв купити новий телефон, якщо телефон ОСОБА_3 не вийшов з ладу і нормально працював, не маючи при цьому навіть зовнішніх пошкоджень);
* У ОСОБА_8 він купував вказаний мобільний телефон, і він у своєму поясненні (яке також є в матеріалах кримінального провадження) пояснив, що 02.04.2010 р. він придбав у нього мобільний телефон "Nokia 6700 classik" за 2 210 грн., документи на цей телефон були оформлені на нього, при цьому він пояснював, що купую цей телефон для свого особистого користування.
Пояснення цих осіб підтверджують, що телефон він купував саме для себе і не збирався дарувати його ОСОБА_3, і є одними з найбільш важливих фактичних даних які підтверджують вчинення ОСОБА_3 злочину, однак про ці поясненнях слідчий навіть не вказує у своєї оскаржуваній постанові, і цих осіб слідчий на досудовому розслідуванні навіть не допитав, проігнорувавши навіть його письмове клопотання про їх допиті, яке він подавав - 09.04.2013 р.
3) квитанцію про купівлю зазначеного телефону і гарантійний талон на цей телефон, в яких зазначено, що власником купленого телефону є саме він - ОСОБА_6 (а не ОСОБА_3);
4) той факт, що у ОСОБА_3 крім зарядного пристрою (без якого телефон взагалі не може функціонувати більше декількох днів) немає ніяких інших предметів, що додавалися до цього телефону (коробка, USB-кабель, навушники, чохол під мобільний телефон, інструкція з експлуатації російською мовою і українською мовою), а також правовстановлюючих документів на телефон (квитанція про покупку і гарантійний талон), що безумовно у неї було б, якби він дійсно купував телефон для неї і дарував його їй;
* навіщо йому порожня коробка з-під телефону, навушники та інше, якщо самого телефону у нього немає і він віддає його іншій людині?!
5) показання самої ОСОБА_3, в яких вона підтверджує, що дійсно у неї немає зазначених документів на телефон і предметів, що додавалися до телефону, так як все це знаходиться у ОСОБА_6 ;
6) той факт, що в ході проведення перевірки було встановлено, що власником телефону є саме він (а не ОСОБА_3), мобільний телефон був вилучений у ОСОБА_3 співробітниками міліції і повернений ними саме йому, про що в матеріалах кримінального провадження мається його відповідна розписка.
2. Щодо ствердження слідчого про те, що свідчення ОСОБА_3 про добровільну видачу мобільного телефону підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Дане твердження є неправдивим і насправді суперечить матеріалами кримінального провадження і судовим рішенням, що набрали законної сили, оскільки раніше такий же висновок (про добровільне повернення ОСОБА_3 йому мобільного телефону) містився у всіх постановах ДІМ Стахановського МВ ГУМВС про відмову в ПКС. Але в постанові Стахановського суду від 26.12.2012 р. у справі № 1231/7108/2012, яким було скасовано останнє з вказаних постанов ДІМ, суд зробив наступний висновок:
"Ствердження в постанові на те, що 06.09.2010 р. мобільний телефон марки "Нокіа 6700 класик" був отриманий ОСОБА_10 від ОСОБА_3, суперечить зібраними матеріалами перевірки та надумано, так як згідно протоколу огляду місця події від 14.08.2010 р. (а.с. 4 відмовного матеріалу 5350) мобільний телефон ОСОБА_6 "Нокіа 6700 класик" о 9 годині 20 хвилин 14.08.2010 р. було вилучено співробітником міліції ОСОБА_11 на центральному ринку м. Стаханова і згідно квитанції № 026534 від 21.08.2010 р. (а.с. 5 відмовного матеріалу 5350) був переданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів Стахановського МВ УМВС. "
Дана постанова Стахановського суду була залишена в силі ухвалою АСЛО від 17.01.2013 р. у справі № 1231/7108/12мат.5350 і тому набула законної сили.
Зазначені судові рішення є в матеріалах кримінального провадження, але слідчий абсолютно необґрунтовано їх проігнорував і більше того - зробив висновки, що суперечать даним судовим рішенням, що є грубим порушенням положень ч.5 ст. 124 Конституції України, ст. 403 КПК 1960 р. і ст. 21 КПК 2012 р. про обов'язковості судових рішень для всіх державних органів та їх посадових осіб на всій території України.
3. Щодо тверджень слідчого про те, що:
- з наявних у матеріалах кримінального провадження копій фотографій із зображенням разом ОСОБА_6, ОСОБА_3, її сина, її батьків - ОСОБА_4, видно, що у них хороші відносини, як у щасливій родині, що між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 відносини як у подружжя;
- копії поштової кореспонденції на ім'я ОСОБА_3 і на адресу ОСОБА_6 підтверджують факт проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою.
Дані твердження слідчого не відповідають дійсності і більш того - є незаконними і просто абсурдними, оскільки вони суперечать висновку суду з цих питань (моментів), які містяться у вже згадуваной вище постанові Стахановського суду від 26.12.2012 р. у справі № 1231/7108/2012, залишеним в силі ухвалою АСЛО, :
"Посилання ... на свідчення ОСОБА_3 про спільне проживання її з ОСОБА_6 та ведення спільного господарства із наданих фотознімків спільних святкувань і зустрічей з друзями, поштових кореспонденцій, що направлялися для ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_6 є неспроможними, так як сам заявник ОСОБА_6 пояснював органу дізнання, так і суду, що він з ОСОБА_3 були коханцями, ОСОБА_3 дійсно відвідувала його квартиру для любовних зв'язків і дійсно могла перебувати в його квартирі по кілька днів, але постійно з ним ніколи не проживала і спільного господарства з ним не вела. "
Далі по тексту зазначеної постанови суд зазначає докази (документи), які підтверджують, що ОСОБА_3 з ОСОБА_6 ніколи постійно не проживали та спільного господарства з ним не вела.
Як вже було зазначено вище, ігнорування слідчим судових рішень, що набрали законної сили, є грубим порушенням положень ч.5 ст. 124 Конституції України, ст. 403 КПК 1960 р. і ст. 21 КПК 2012 р. про обов'язковості судових рішень.
4. Щодо твердження слідчого про те, що він і ОСОБА_3 в період з грудня 2003 р. проживали спільно і в цивільному шлюбі (з грудня 2003 р. по травень 2004 р. - у батьків ОСОБА_3 (ОСОБА_4), а з квітня 2004 р. - у квартирі ОСОБА_6).
Даний висновок слідчого не відповідає дійсності і матеріалам, які знаходяться у кримінальному провадженні.
В основу даного висновку слідчий поклав тільки свідчення самої ОСОБА_3 і показання її близьких родичів (ОСОБА_4 - її батьків і ОСОБА_5 - її сина). При цьому слідчий чомусь не взяв до уваги, що до показань, які люди дають відносно своїх близьких родичів, завжди потрібно ставитися критично, тому що у близьких родичів, як ні в кого іншого, завжди є причина дати неправдиві свідчення з метою вигородити один одного - кровна спорідненість.
Більш того, слідчий безпідставно проігнорував показання (пояснення) осіб, які не є зацікавленими (його родичами або родичами ОСОБА_3) і у яких немає причин давати неправдиві показання (пояснення), а також документам, у тому числі складені ОСОБА_3 власноруч, і судовим рішенням, що набрали законної сили, а саме:
1) Наступні висновки суду, що містяться в наступних судових рішеннях, що вступили в законну силу:
- у постановах Стахановського суду від 07.02.2012 р. у справі № 4-38/12/1231 і від 10.05.2012 р. у справі № 4-/1231/134/2012 висновки про те, що "в ході проведення дослідчої перевірки ... було отримано достатньо фактичних даних того, що ... однією сім'єю з нею не проживав ... " (дані постанови суду не були оскаржені і вступили в законну силу);
- в постанові Стахановського суду від 26.12.2012 р. у справі № 1231/7108/2012 також міститься висновок суду про те, що я (ОСОБА_6) і ОСОБА_3 не проживали однією сім'єю і не вели спільного господарства, а були тільки коханцями (дану постанову суду було оставлено в силі ухвалою АСЛО від 17.01.2013 р. у справі № 1231/7108/12мат.5350 і тому набуло законної сили).
Всі зазначені судові рішення є в матеріалах кримінальної виробництва, але слідчий абсолютно необґрунтовано їх проігнорував і більше того - зробив висновки, що суперечать даним судовим рішенням, що є грубим порушенням положень ч.5 ст. 124 Конституції України, ст. 403 КПК 1960 р. і ст. 21 КПК 2012 р. про обов'язковості судових рішень для всіх державних органів та їх посадових осіб на всій території України.
2) показання (пояснення) ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які пояснили, що він з ОСОБА_3 ніколи спільно не проживав і спільного господарства з нею не вів.
Показання (пояснення) даних осіб є більш об'єктивними і достовірними, ніж свідчення близьких родичів ОСОБА_7, з наступних причин:
- ці особи є його сусідами, постійно (з 2003 року) проживають поруч з ним і тому знають про нього і його життя (в т.ч. особистого) набагато більше, ніж люди, які проживають або в іншому районі міста (ОСОБА_15, друг сім'ї ОСОБА_4 - батьків ОСОБА_3Г.) або взагалі в іншому населеному пункті (батьки ОСОБА_3);
- ніхто з цих сусідів не є ні його родичами (ні близькими, ні далекими), ні його друзями, тому у них немає причин давати щодо нього неправдиві свідчення (ні в його користь, ні протинього);
- у ОСОБА_12 постійно знаходяться ключі від його квартири (він не однарозово просив доглянути за квартирою (полити квіти, витерти пил і т.п.), коли був у від'їзді) і тому вона як ніхто інший знає - чи проживав він у своїй квартирі спільно (однією сім'єю) з якою не будь жінкою чи ні;
- всі зазначені особи ( сусіди) були допитані Стахановським судом (суддею Гончаровим О.М.) у відкритому судовому засіданні за участю прокурора і з його участю і зафіксовані (крім протоколу судового засідання) на аудіо запис, яка мається в матеріалах судової справи, копія протоколу вказаного судового засідання від 27.04.2012 р. - 10.05.2012 р. у справі № 4/1231/134/2012 додається; на даний протокол він посилався в одній зі своїх скарг на одне з вищевказаних постанов ДІМ Стахановського МВ УМВС про відмову в ПКС, але слідчий, чомусь не прийняв дані факти до уваги, не зажадав копію даного протоколу судового засідання, не долучив її до матеріалів кримінального провадження і не дав оцінку показанням зазначених осіб (його сусідів), які були дані суду.
3) показаннями ОСОБА_16 і ОСОБА_17 (також його сусідів),які були допитані слідчим Барабаш, і дали ті ж показання, що і ОСОБА_18 (про те, що він ні з ким спільно (однією сім'єю) не проживав і спільне господарство не вів) - про це слідчий вказує у своєму оскаржуваній постанові (абз.4 стор. 4), але чомусь також не приймає це до уваги ;
4) наступними документами:
- довідкою голови вуличного комітету с. Криничне ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_3 в період з 2 квітня 2003 року по 19 серпня 2008 проживала у своїх батьків в АДРЕСА_1;
- заявою ОСОБА_3 (написаною власноручно) від 20.11.2008 року на ім'я начальника Стахановського департаменту ТОВ "Луганськвода" про те, що вона виїхала для проживання в місто Кіровськ;
- довідкою ПП "Альтаїр" (житлово-експлуатаційної організації з мого місця проживання) № 322 від 01.09.2010 року про те, що з 06.05.2003 року по 01.09.2010 року в квартирі, яка належить йому на правах власності , крім нього, ніхто не був зареєстрований, і то що з ним ніхто спільно не проживав і спільне господарство не вів;
- поштова кореспонденція (поштові конверти і повідомлення про вручення поштової кореспонденції), що підтверджує той факт, що в період - 2004, 2005, 2006 р.р. ОСОБА_3 проживала безпосередньо у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1
Копії всіх цих документів є в матеріалах перевірки його заяви, які долучені до кримінального провадження, на дані документи неодноразово посилався Стахановський суд у постановах, якими були скасовані незаконні постанови ДІМ Стахановського МВ ГУМВС про відмову в ПКС.
Однак слідчий дані документи взагалі проігнорував і ніякої оцінки їм не дав при винесенні оскаржуваної постанови.
* Роблячи в оскаржуваній постанові висновок про те, що він і ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, слідчий не врахував того, що даний факт (факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу) може бути встановлений тільки в порядку особливої процедури (окремого провадження), передбаченої цивільним судочинством на підставі заяви зацікавленої особи (статті 256-259 ЦПК Україна), але ніяк не при проведенні досудового розслідування відповідно до норм КПК України.
До того ж, навіть проживання людей однією сім'єю не дає цим людям права здійснювати крадіжку майна, що належить іншому члену сім'ї на правах особистої власності, і не звільняє від кримінальної відповідальності за вчинення таких діянь.
Велика частина оскаржуваної постанови слідчого містить висновки та аргументи слідчого з приводу того, що він нібито проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю у її батьків ОСОБА_4 (у с. Крінічное) у період з грудня 2003 р. по квітень (травень) 2004р.
Однак даний факт (проживання однією сім'єю в 2003-2004 рр..), Ннвіть якби він насправді мав місце (хоча це не так), жодним чином не може мати значення для з'ясування подій (крадіжки мобільного телефону), що мали місце в 2010 році .
Якби ОСОБА_3 в дійсності проживала з ним, то напевно вона б давно вже звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання з ним однією сім'єю, але з таким позовом (заявою) до суду ОСОБА_3 також не зверталася, що підтверджується відповідями Стахановського міського судом Луганської області від 29.11.2011 р., від 15.05.2012 р. (копії яких є в матеріалах кримінального провадження) і від 11.04.2013 р. (копія якого додається), в яких повідомляється , що ОСОБА_3 з зазначеною заявою до суду взагалі не зверталася.
Більш того, беручи до уваги, що з серпня 2010 року, протягом більше двох років і двох місяців у своїх поясненнях і показаннях стверджує, що проживала з ним однією сім'єю, і навіть пояснювала, що її підготовлено позов до суду про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю ....., але з таким позовом до суду не вернулась, ним 18.10.2012 р. на адресу ОСОБА_3 було направлено звернення (лист) з проханням подати до Стахановського суду заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, щоб суд своїм судовим рішенням поставив крапку з приводу того проживали чи ОСОБА_3 коли-небудь з ним чи ні. Даний лист ОСОБА_3 отримала 25.10.2012 р. Копія даного звернення (листи) з доказами його надсилання та отримання ОСОБА_3 знаходяться в матеріалах кримінального провадження.
Але навіть після цього ОСОБА_7 не вернулась до суду з зазначеною заявою.
5. Щодо висновків слідчого про те, що факт спільного проживання ОСОБА_3 з ним підтверджується також показами ОСОБА_15
Даний висновок слідчого спростовується змістом показань ОСОБА_15, з яких випливає, що ОСОБА_15 бачив його у ОСОБА_4 (у с. Крінічном) всього один раз - 23.08.2004 р. на дні народження у ОСОБА_4 (батька ОСОБА_3) і про його спільне проживання з ОСОБА_7 він знає лише зі слів ОСОБА_4 (батька ОСОБА_7).
Хіба одиничний факт перебування в гостях на дні народження у людини може бути доказом постійного проживання у цієї людини?
6. Щодо посилання слідчого на протокол мого допиту від 13.08.2010 р. з приводу крадіжки з його квартири грошей, коштовностей та іншого майна, що мала місце 13.02.2008 р., в обґрунтування висновку про те, що проживав з ОСОБА_7 однією сім'єю.
Зазначений протокол його допиту не може бути доказом проживання його і ОСОБА_3 однією сім'єю за наступними нижчевикладеним причин:
1) Показання з приводу зазначеної крадіжки зі своєї квартири він давав не 13.08.2010 р., а на 2,5 року раніше - 13.02.2008 р. і тому вони в любому разі не можуть мати значення для з'ясування того - проживали чи вони з ОСОБА_3 однією сім'єю у 2010 році (коли ОСОБА_3 вкрала у нього мобільний телефон).
2) Даний протокол його допиту з метою з'ясування факту спільного проживання з ОСОБА_3 вже досліджувався судом (АСЛО) і не був визнаний судом доказом проживання ОСОБА_3 з ним однією сім'єю - ухвалою АСЛО від 17.01.2013 р. у справі № 1231/7108/12мат5350 (його копія є в матеріалах кримінального провадження).
3) У зазначеному протоколі допиту він вказав, що проживає спільно з дружиною ОСОБА_3 тільки лише на прохання слідчого. Це було пов'язано з наступним. По приїзду слідчо-оперативної групи він почав розповідати слідчому про те, які у них з ОСОБА_3 відносини, що вони є коханцями, що у ОСОБА_3 немає ключа від його квартири, а якщо він дозволяє їй прийти в квартиру, то ключі їй з його дозволу дає сусідка (ОСОБА_12С.), що ОСОБА_3 в даній квартирі не проживає, а проживає в селищі Криничне. Слідчий, вислухавши його сказав, що поняття коханці - це не зовсім стандартні стосунки, не загальноприйняті і попросив, щоб не було зайвих проблем і пояснень щодо їх взаємин як коханців, краще вказати, що ОСОБА_3 є дружиною. Так буде простіше, що він і зробив. Слідчим Барабаш О.Є. він з цього питання взагалі не був допитаний.
При цьому слідчий Барабаш О.Е. не прийняла до уваги, що даний протокол його допиту від 13.02.2008 р. є, навпаки, черговим доказом того, що він з ОСОБА_3 не проживав однією сім'єю. Так у цьому протоколі допиту він вказав, що всі викрадені коштовності, гроші та інше майно, є саме його особистою власністю (а не ОСОБА_3 або їх спільної власністю). Це є підтвердженням того, що в його квартирі не було ніякого майна, яке б належало ОСОБА_3 У тому числі не було майна ОСОБА_3 і серед коштовностей, які згідно чинного законодавства (цивільного та сімейного) є особистою власністю того з подружжя, кому належить це майно.
Відсутність у його квартирі майна, що належить ОСОБА_3 підтверджується і її (ОСОБА_3Г.) показаннями з приводу вищевказаної крадіжки з його квартири (протоколом допиту ОСОБА_7 від 13.02.2008 р., копія якого є в матеріалах кримінального провадження), з яких випливає, що нічого в його квартирі з її речей не було, так як ОСОБА_3 не повідомила співробітникам міліції про те, що щось з викраденого належить їй (бо це насправді так і було). Якби з викрадених речей щось і належало ОСОБА_3 на правах власності, то напевно вона вказала б про це в протоколі допиту і була б визнана потерпілою. Але цього не сталося.
Коштовності (ювелірні вироби) протягом тривалого часу він періодично просто купував, коли у нього в наявності були вільні гроші, з метою вкладення коштів у золото, що б наявні в наявності гроші не знецінилися. А вкладати гроші в золото дуже вигідно, тому що золото на ринку в ціні постійно зростає.
Щодо сина ОСОБА_7 - ОСОБА_5, він( заявник) вказав, що він проживає з ним, на особисте прохання ОСОБА_3 Так як ОСОБА_3 дуже боялася, що якщо на її сина впаде якась тінь підозри з приводу цієї крадіжки, то ОСОБА_5 просто можуть вигнати (відрахувати) з Луганського університету внутрішніх справ України і не будуть розбиратися, причетний він чи не причетний до скоєння даного злочину. ОСОБА_5 в період з 2006 р. по 2010 р. навчався на денному відділенні на факультеті підготовки слідчих у Луганському університеті внутрішніх справ України і перебував там на казарменому положенні, і тільки іноді приїжджаючи у звільнення. На момент скоєння крадіжки, лютий 2008 року, ОСОБА_5 навчався на 2 курсі. Тому на прохання ОСОБА_3 він вказав, що ОСОБА_5 проживає з ним, хоча це не відповідає дійсності. Тим більше, що такі свідчення жодним чином не впливали і не впливають на обставини вчиненого щодо нього злочину, за фактом крадіжки з його квартири і не мають ні якого-значення для встановлення істини, а саме встановленню, затриманню та притягнення до кримінальної відповідальності осіб , що вчинили крадіжку з його квартири 13.02.2008 р., так як злочинці правоохоронцями до теперішнього часу не встановленні.
Про те, що ОСОБА_5 з ним ніколи не проживав, в тому числі і в лютому 2008 року підтверджується його власноручним поясненням від 14.10.2010 р., яке є в матеріалах кримінального провадження.
7. Щодо затвердження слідчого про те, що ряд осіб (які проживають в одному з ним під'їзді і в сусідньому) нібито відмовилися давати їй (слідчому) свідчення в якості свідків з приводу крадіжки мобільного телефону, посилаючись на те, що не хочуть від нього неприємностей.
Подібне твердження є абсурдним і голослівним, так як:
- окрім голослівних рапортів самого слідчого і ДІМ факт відмови свідків від дачі показань документально (протоколом допиту з відміткою про відмову від дачі показань) не підтверджений;
- якби люди дійсно відмовлялися називати слідчому свої дані, то слідчий зобов'язаний був вказати хоча б квартири, в яких проживали ці люди, адже рапорт слідчий склала саме за результатами по квартирного обходу;
- якби дійсно мав місце факт відмови свідків від дачі показань слідчому (в т.ч. відмови назвати свої дані), то слідчий зобов'язана була б вжити заходів для встановлення особи цих людей (наприклад - через житлово-експлуатаційну організацію, в якій є відомості про те, хто саме в яких квартирах проживає) і для залучення їх до кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань свідків, тому що відповідно до ст. 67 КПК 2012 за відмову від дачі показань слідчому, свідок несе кримінальну відповідальність.
Відсутність зазначених даних і дій слідчого з реагування на відмови свідків давати свідчення служать зайвим підтвердженням того, що вказаний рапорт слідчого був сфальсифікований і насправді ніхто по квартирний обхід не робив і нікого не намагався допитати (крім ОСОБА_12, ОСОБА_17 і ОСОБА_16).
8. Досудове розслідування в порушення вимог статті 2 КПК 2012 р. було проведено слідчим вкрай поверхово, однобічно і не об'єктивно, що проявилося в наступному.
1) Постановами Стахановського суду від 07.02.2012 р. у справі № 438/12/1231, від 10.05.2012 р. у справі № 4-/1231/134/2012, від 06.06.2012 р. у справі № 4/1231/167/2012 і від 26.12.2012 р. у справі № 1231/7108/2012, було встановлено факт явної фальсифікації працівниками Стахановського МВ ГУМВС (ДІМ) пояснень свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_12 з приводу підтвердження або не підтвердження факту його проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю.
Але не дивлячись на це, проведення низки слідчих дій у кримінальному провадженні слідчий доручила саме ДІМ. Чого з урахуванням зазначених висновків суду слідчий не мала права робити в цілях забезпечення об'єктивності досудового розслідування.
2) Як вже було зазначено вище, слідчий при проведенні досудового розслідування, не допитала свідків ОСОБА_21 (працювала в одному кіоску з ОСОБА_3.) і ОСОБА_8 (у якого він купував мобільний телефон, викрадений ОСОБА_3 у нього). Ці особи раніше (при проведенні дослідчої перевірки) давали пояснення, що спростовують слова ОСОБА_3 про те, що він ламав її телефон і дарував натомість новий.
Про допит цих осіб як свідків він подавав слідчому 09.04.2013 р. письмове клопотання (його копія додається), але воно не було слідчим розглянуто по суті і було просто проігноровано. Більше того у відповіді на це клопотання від 16.04.2013 р. (його копія додається) слідчий вказує, що це клопотання долучено до матеріалів кримінального провадження, однак насправді цього клопотання в матеріалах кримінального провадження немає.
3) Крім вищевказаного клопотання про допит ОСОБА_21 іОСОБА_8 він подавав скаргу начальнику СВ Стахановського МВ Г УМВС від 09.04.2013 р. і клопотання від 11.04.2013 р. про проведення з його участю і з фіксацією на відеозапис всіх допитів та інших слідчих дій у кримінальному провадженні (копії даних документів додаються). Слідчий повідомила його про залучення даних документів до матеріалів кримінального провадження (відповіді слідчого про це додаються). Але фактично цих документів у матеріалах кримінального провадження також немає і вказане клопотання від 11.04.2013 р. фактично слідчим не було розглянуто.
4) Слідчим не було враховано, що будь-які свідчення ОСОБА_3 необхідно сприймати критично, тому що ОСОБА_3 раніше вже давала неправдиві свідчення щодо нього і даний факт (хибності її свідчень) підтверджений кількома судовими рішеннями, які набрали законної сили, останні з них - постанова Стахановського суду від 25.12.2012 р. у справі № 1231/6875/2012 і окрема постанова судді від 25.12.2012 р. у цій справі. Даними судовими рішеннями встановлено, що заява ОСОБА_3 в Стахановський МВ УМВС про те, що він її побив і завдав травму 17.02.2010 р. і її пояснення з приводу цієї заяви, є брехливими, тому що насправді цю травму вона отримала в результаті нещасного випадку (падіння при ожеледі).
Крім того з даного приводу після винесення зазначених судових рішень СВ Стахановського МВ ГУМВС було винесено рішення (постанова) від 04.03.2013 р. про закриття кримінального провадження на підставі ч.1 п.1 ст. 284 КПК 2012 р. (встановлено відсутність події кримінального правопорушення).
Копії зазначених судових рішень і листа СВ Стахановського МВ ГУМВС від 15.03.2013 р. про закриття кримінального провадження додаються.
Просив скасувати постанову слідчого Стахановського МВ ГУМВС Барабаш О.Є. від 11.04.2013 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030380000158 від 08.01.2013 р.
Суд, заслухавши думку прокурора та слідчої, які заперечили проти задоволення скарги на постанову про закриття кримінального провадження, пояснення заявника , який доводи скарги підтримав, перевіривши матеріали справи та дослідивши матеріали про закриття кримінального провадження , суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1п.1 ст.303 КПК України під час досудового провадження можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до вимог ст. 304 КК України скаргу на рішення слідчого про закриття кримінального провадження подано заявником, тобто особою, яка безпосередньо звернулась із заявою про вчинене кримінальне правопорушення .
Частиною 1 ст. 304 КПК 2012 року встановлено, що скарги на рішення слідчого, передбачені ч.1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, а якщо рішення слідчого оформляється постановою, то термін подання скарги починається з дня одержання особою цієї копії.
У даному випадку, копію оскаржуваної постанови слідчого від 11.04.2013 р. про закриття кримінального провадження, заявник отримав лише 16.04.2013 р. Ця дата підтверджується відповідною відміткою канцелярії Стахановського МВ ГУМВС на повідомленні про закриття кримінального провадження і на копії самої оскаржуваної постанови.
Таким чином, встановлений законом 10-денний термін подачі даної скарги повинен починатися не з дня винесення постанови, що оскаржується (11.04.2013 р.), а з дня видачі копії даної постанови - з 16.04.2013 р. До суду заявник звернувся 22.04.2013 року, таким чином, строк звернення до суду зі скаргою не пропущено.
У відповідності до вимог ст.110 КПК України зміст мотивувальної частини постанови слідчого повинен містити відомості про: обставини, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Проте, вищезазначена постанова слідчого від 11.04.2013 року про закриття кримінального провадження не містить достатніх і переконливих мотивів такого рішення та їх обґрунтування з огляду на зміст доводів заявника, викладених в скарзі.
Відповідно до ст. 2 КПК України установлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до жодного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчим не взято до уваги той факт, що під час досудового провадження, не було враховано обставини і факти вже встановлені неодноразовими судовими рішеннями по даній скарзі, тобто не виконано вимог попередніх судових рішень.
Виходячи з наведеного суд вважає, що слідчий передчасно прийняв рішення щодо закриття кримінального провадження, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013030380000158 від 08.01.2013 року.
В зв;язку з викладеним, скарга ОСОБА_2 на постанову слідчого є обґрунтованою , і підлягає задоволенню
Згідно ч.3 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Під час досудового розслідування необхідно перевірити і дати оцінку обставинам та фактам, встановлених попередніми судовими рішеннями по скарзі, а також обставинам, викладеним заявником в даній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307 КПК України ,
У Х В А Л И В:
Скаргу ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінального провадження від 11.04.2013 року за фактом крадіжки мобільного телефону у ОСОБА_2,- задовольнити.
Постанову слідчого СВ Стахановського МВ ГУМВС України в Луганській області О.Є.Барабаш від 11.04.2013 року про закриття кримінального провадження №12013030380000158 від 08.01.2013 року - скасувати , і зобов'язати СВ Стахановського МВ УМВС України в Луганській області поновити досудове розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Гончаров