Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції Анісімова Н.Д.

Доповідач Будулуца М.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді: Курило В.П.

суддів: Будулуци М.С., Березкіної О.В.

при секретарі Бакунець Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2012 року , -

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (в наступному змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та є його правонаступником за всіма правами та обов'язками, далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Банк) звернулося з вказаним позовом до ОСОБА_2, зазначивши, що 4 червня 2008 року між ними укладено кредитний договір № 014/07- 208/57-11 (далі - кредитний договір) на суму 835 051, 55 доларів США зі сплатою 14,50 % річних, 0,99 % разової комісії та датою погашення кредитної заборгованості 26 травня 2018 року.

Згідно з п.1.5.1 кредитного договору відповідачка зобов'язалась погашати щомісячними платежами заборгованість за відсотками, а також погашати основну заборгованість за кредитом у відповідності до графіку погашення заборгованості - додатком № 1 до кредитного договору, який є невід'ємною частиною договору, але взяті на себе зобов'язання відповідачка не виконала належним чином.

Станом на 30 жовтня 2009 року загальна заборгованість за кредитним договором перед Банком становила 918 311,97 доларів США, що за курсом НБУ складало 7 346 495, 76 грн.

Відповідно до п.1.9.1 кредитного договору кредитор має право дострокового стягнення боргових зобов'язань за кредитом у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором та/або договорами застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

21 серпня 2012 року Банк звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог в порядку ч. 2 ст. 31 ЦПК України та просив стягнути з ОСОБА_2 загальну суму заборгованості, яка станом на 17 серпня 2012 року виникла в розмірі 1 434 130,67 доларів США, що за курсом НБУ на той час складала 11 463 006,44 грн., виходячи з наступних складових:

- залишок за кредитом складає 788 702,85 доларів США, що станом на 17 серпня 2012 року за курсом НБУ еквівалентно 6 304 101,88 грн.;

- заборгованість за відсотками - 424 882,49 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 3396085,74 грн.;

- пеня за порушення строків погашення кредитної заборгованості - 91 424,16 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 730 753,31 грн.;

- пеня за порушення строків погашення відсотків - 129 121,17 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 032 065,51 грн.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/07- 208/57-11 в сумі 1 434 130,67 доларів США, що станом на 17 серпня 2012 року за курсом НБУ еквівалентно 11 463 006 грн. 44 коп., судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Ухвалою цього ж суду від 15 січня 2013 року в задоволенні вимог ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2012 року відмовлено.

Не погодившись з вказаним заочним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов Банку.

В обґрунтування доводів скарги відповідачка зазначила, що при укладенні кредитного договору на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 Банк в умови кредитного договору включив пункт 4.1.1, який є несправедливим та за ним позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Проте на відміну від подвійної облікової ставки НБУ, яка розраховується на рік, в договорі йдеться мова про застосування 24 % за кожень день прострочення.

Окрім цього, суд стягнув заборгованість зі сплати пені поза межами позовної давності, починаючи з 1 грудня 2008 року, що є порушенням закону. На думку апелянта, суд необґрунтовано стягнув з неї (ОСОБА_2) частину кредиту, строк сплати якої ще не настав, оскільки дата остаточного повернення нею кредиту встановлена 26 травня 2018 року, а згідно з абзацом 6 ч.10 ст.11 Закону «Про захист прав споживачів» за споживчим кредитом, повернення споживчого кредиту може бути здійснено споживачем протягом 60 днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Втім Банк не надав доказів, передбачених п. 6.4 кредитного договору щодо належного повідомлення і одержання нею вимоги про необхідність повернення всієї заборгованості за кредитним договором, в тому числі і частини кредиту, строк сплати якої ще настав.

Ухвалюючи рішення, суд не встановив за якою ставкою НБУ позивач здійснив розрахунок заборгованості та не навів розрахунок з переведення іноземної валюти в національну валюту.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити, а рішення суду змінити, зменшити загальний розмір стягнення заборгованості за кредитним договором, не зазначивши його конкретний розмір.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Кальян С.П. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду законним і обґрунтованим, а тому просив скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки, її представника та представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу позивача слід задовольнити частково, а рішення суду - змінити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як зазначено в ст.309 ч.1п.3 та п.4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За приписами ч.3 ст.309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 4 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/07- 208/57-11 на суму 835 051, 55 доларів США зі сплатою 14,50 % річних, 0,99 % разової комісії і датою погашення кредитної заборгованості 26 травня 2018 року. Згідно з п. 1.5.1 кредитного договору позичальник зобов'язалась погашати щомісячними платежами заборгованість за відсотками та основну заборгованість за кредитом у відповідності до графіку погашення заборгованості - додатком № 1 до кредитного договору, який є невід'ємною частиною договору.

Однак взяті на себе зобов'язання відповідачка не виконала належним чином, в зв'язку з чим станом на 17 серпня 2012 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 434 130,67 доларів США, що за курсом НБУ склала 11 463 006,44 грн., виходячи з наступних складових: залишок за кредитом 788 702,85 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 6 304 101,88 грн.; заборгованість за відсотками 424 882,49 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 3396085,74 грн.; пеня за порушення строків погашення кредитної заборгованості 91 424,16 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 730 753,31 грн.; пеня за порушення строків погашення відсотків 129 121,17 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 032 065,51 грн.

Посилаючись на встановлені обставини справи, вимоги ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України та умови укладеного кредитного договору, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані та відповідають вимогам діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов.

Твердження апелянта щодо порушення судом спеціального строку позовної давності, передбаченого ч.2 ст.258 ЦК України при зверненні до суду з вимогою про стягнення пені, є помилковим оскільки позовні вимоги заявлені в межах річного строку, з моменту настання строку виконання зобов'язання.

За клопотанням відповідачки, провадження у справі місцевим судом було зупинено до розгляду іншої цивільної справи, а потім відновлено 24 липня 2012 року, а тому Банк 21 серпня 2012 року обґрунтовано звернувся з заявою про збільшення позовних вимог в порядку ст. 31 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності окремих умов кредитного договору апеляційний судом відхиляються, оскільки судовим рішенням не визнано незаконними будь-які умови цього договору.

Також суперечать матеріалам справи і доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 про те, що Банк не направляв їй відповідні повідомлення про необхідність повернення заборгованості за кредитним договором, оскільки таке повідомлення вона одержала особисто та розписалась про його отримання 21 травня 2009 року ( а.с. 13, 147).

Не відповідають дійсності і твердження апелянта ОСОБА_2 про те, що до неї незаконно застосована пеня за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, оскільки п. 4.1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Всупереч тверджень відповідачки, розрахунок пені надано Банком згідно подвійної облікової ставки НБУ, яка змінювалась відповідно до постанов НБУ на протязі 2008 - 2009 років, 2009 - 2010 років та з 2010 по 2012 роки, що діяли на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені за кожень день прострочення здійснено за формулою, де пеня складає суму заборгованості за період, що помножена на кількість днів у періоді, потім - на кількість днів у році і на ставку пені за договором (а.с. 83-84).

Також, всупереч тверджень апелянта, суд в рішенні зазначив, що при стягненні заборгованості за кредитом він врахував офіційний курс НБУ, що діяв станом на 17 серпня 2012 року, про що й просив позивач (799, 300 грн. за 100 од. долара США), а тому відповідачка безпідставно стверджує, що суд не навів розрахунки з переведення іноземної валюти в українську грошову одиницю.

Однак, вирішуючи питання про стягнення заборгованості, суд не в повній мірі врахував, що відповідно до вимог ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Заборгованість за кредитним договором позивач просив стягнути в гривнях, уточнивши в наступному розмір заборгованості як в доларах, так і гривнях, надавши відповідні розрахунки заборгованості, що визначені за офіційним курсом відповідної валюти (а.с. 3-4, 14-15, 81-82, 83-85).Тому апеляційний суд вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції та стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 11 463 006 грн. 44 коп.

Окрім цього, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, апеляційний суд вважає необхідним стягнути з відповідачки в дохід держави 1519 грн., що складає різницю між максимальним розміром судового збору 3 219 грн. на час ухвалення рішення судом першої інстанції (не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати з позовної заяви майнового характеру), та 1700 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову та стягнутого судом на користь Банку.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2012 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 11 463 006 (одинадцять мільйонів чотириста шістдесят три тисячі шість грн.). 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1519 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Судді: