У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2013 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого - суддіПрисяжнюка О.Б.
суддівБовтрук В.М., ГлиняногоВ.П.
за участю прокурораМінакової Г.В.
захисникаОСОБА_5
потерпілихОСОБА_6, ОСОБА_7.
обвинуваченихОСОБА_8, ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Цією постановою було задоволено клопотання захисника ОСОБА_5 та направлено кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_8, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 152 КК України, прокурору Подільського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_9 та ОСОБА_8, пред'явлено обвинувачення в тому, що вони будучи раніше неодноразово судимими, звільнившись умовно-достроково з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не стали, належних висновків для себе не зробили і в період невідбутої частини покарання знову вчинили умисні злочини при наступних обставинах.
Так, 30 вересня 2011 року, ОСОБА_9, будучи особою, яка раніше скоїла розбій, разом із своїм знайомим ОСОБА_8, кримінальна справа відносно якого знаходиться у провадженні Подільського районного суду м. Києва, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за пропозицією ОСОБА_9 зайшли до приміщення приватного будинку АДРЕСА_1, де проживала ОСОБА_6 зі своїм співмешканцем ОСОБА_7.
Знаходячись у приміщенні вказаного будинку, ОСОБА_9, маючи умисел на скоєння розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, висловив вимогу до потерпілих надати йому гроші та мобільний телефон, на що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповіли, що вказаних речей не мають. Тоді ОСОБА_9 розбив скляну пляшку з-під пива та погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, відкрито заволодів майном ОСОБА_7, а саме шкіряною курткою, вартістю 400 грн. Незаконно здобуте майно обвинувачений привласнив собі, завдавши тим самим ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 400 грн.
Після скоєного розбійного нападу, в ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виник злочинний умисел на зґвалтування ОСОБА_6 групою осіб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, змусив ОСОБА_6 піти до кухні вказаного будинку, де нанісши потерпілій тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30 листопада 2011 року відносяться до легких тілесних, та утримуючи біля шиї потерпілої розбиту пляшку і погрожуючи їй вбивством, зґвалтував останню.
В цей час, ОСОБА_8, знаходячись у приміщенні кімнати вказаного будинку, активно сприяв злочинним діям ОСОБА_9, утримуючи ОСОБА_7І в іншій кімнаті та не даючи можливості втручання і надання допомоги потерпілій.
Після зґвалтування ОСОБА_6, ОСОБА_9 зайшов в кімнати де знаходився ОСОБА_7, а ОСОБА_8, пішов до кімнати де перебувала потерпіла та користуючись тим, що її воля та здатність до опору були подавлені насильством з боку ОСОБА_9, також зґвалтував її.
Підставою для повернення справи на додаткове розслідування стала неповнота досудового слідства, яку, на думку суду першої інстанції, не можливо усунути в судовому засіданні. Так, судом було зазначено, що під час досудового слідства було порушено вимоги ст. ст. 22, 43, 132, 64 КПК України 1960 року, що в свою чергу є перешкодою для повного, об'єктивного і всебічного судового розгляду справи.
Прокурор, в поданій апеляції, просить постанову суду скасувати, а матеріали кримінальної справи направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Так, на думку прокурора, вказана в рішенні суду неправильність і неповнота досудового слідства може бути усунута в судовому засіданні під час розгляду справи по суті шляхом надання судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року. Також, в поданій апеляції наголошується, що суд, згідно з вимогами ст. 310-312 КПК України, може самостійно призначити експертизу, а тому підстави для направлення справи на додаткове розслідування відсутні. За таких обставин, прокурор вважає, що оскаржувана постанова суду винесена з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства, що є безумовною підставою для її скасування.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та просив її задовольнити, обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та їх захисника ОСОБА_5, які заперечувала при задоволення поданої апеляції та просили постанову суду залишити в силі, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтримали апеляцію прокурора, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Незважаючи на те, що справа була призначена до розгляду після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте відповідно до розділу ХI «Перехідні положення» КПК України, дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.
Посилання прокурора в поданій апеляції з приводу незаконності постанови суду першої інстанції про направлення справи на додаткове розслідування, на думку колегії суддів, є обґрунтованим.
Так, згідно вимог ст. 281 КПК України 1960 року, кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування у випадку неповноти або неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 368 КПК України 1960 року однобічним або неповним визнається слідство, коли не були дослідженні такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, не допитані певні особи, не витребувані та не дослідженні документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування певних обставин.
Так, відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року неповнота досудового слідства може полягати в тому, що під час його проведення всупереч вимогам ст.ст. 22 і 64 КПК України 1960 року не були досліджені або були досліджені поверхнево чи однобічно обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення кримінальної справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).
Проте, суд першої інстанції, цих вимог кримінально-процесуального закону не дотримався. Направляючи справу на додаткове розслідування, суд вказав на неправильність та неповноту досудового слідства, яку на його думку не можна усунути в судовому засіданні під час розгляду справи по суті. При цьому, ним були надані вказівки органу досудового слідства з приводу того, які саме слідчі дії необхідно виконати, щоб усунути цю неповноту.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду з приводу того, що вказана ним неповнота може бути усунута лише під час додаткового розслідування. Ті слідчі дії, які суд першої інстанції зобов'язав виконати органи досудового слідства, Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року дає можливість виконати і в судовому засіданні під час розгляду справи по суті.
Крім того, частину вказаних слідчих дій провести на даний час вже виявляється не можливим.
Що стосується посилання суду на те, що досудове слідство по справі повинно було проводитися з обов'язковою участю захисника ОСОБА_9, оскільки в матеріалах справи є довідка про те, що останній страждає на розлади психіки і поведінки в наслідок вживання опіоідів, то в судовому засіданні суду апеляційної інстанції останній пояснив, що його перебування на обліку у нарколога є випадковим та носить формальний характер, оскільки та після того як його у 1999 році було поставлено на облік, до лікаря він не звертався жодного разу.
Крім того, в матеріалах кримінальної справи є довідка від лікаря психіатра, відповідно до якої, на обліку у лікаря психіатра останній не перебуває (т. 2 а.с. 186).
Статтею 45 КПК України 1960 року передбачено, що участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою: у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років; у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі, тощо) не можуть самі реалізовувати своє право на захист; у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство; коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення; при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру; при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру;
У зв'язку з цим, є передчасними висновки суду першої інстанції з приводу того, що органами досудового слідства було порушено право ОСОБА_9 на захист, оскілки для з'ясування питання чи поширюється дія ст. 45 КПК України 1960 року на обвинуваченого ОСОБА_9, необхідно встановити чи дійсно останній страждає на розлади психіки. Дані обставини можна з'ясувати шляхом призначення судового-психіатричної експертизи, за результатами якої слід робити висновки про наявність або відсутність під час досудового слідства істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства.
На підставі вище наведеного, колегія суддів вважає, що вказана судом першої інстанції неправильність і неповнота досудового слідства може бути усунута в судовому засіданні під час розгляду справи, а відтак прийняте судом рішення підлягає скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року та розділом ХI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року, якою було задоволено клопотання захисника ОСОБА_5 та направлено кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_8, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 152 КК України, прокурору Подільського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування, скасувати, а матеріали кримінальної справи направити до Подільського районного суду м. Києва для розгляду в іншому складі суду.
С у д д і :
ПрисяжнюкО.Б. Бовтрук В.М. Глиняний В.П.