Справа:22-7282/07                               Головуючий у 1 інстанції:  Морозова М.О.

                                                               Доповідач: Жайворонок Т.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"11"   жовтня 2007 року                                                                                    м. Київ.

Колегія    суддів    судової    палати   в   цивільних    справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого: Жайворонок Т.Є.,

суддів: Лапчевської О. Ф.,   Кухарської Т.Г.,

при секретарі: Логосі О.А.,

з участю

позивача: ОСОБА_1,

його адвоката: ОСОБА_2,

представника відповідача: Лазарєвої А.С.,

представників 3-ї особи: Телецького В.С, Гаврилюка Є.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною позивача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства „Українська охоронно-страхова компанія", 3-я особа департамент Державної служби охорони МВС України, про стягнення страхової суми із встановленням інвалідності, пені за період прострочення та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Жайворонок Т.Є., пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів -

встановила :

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 21 червня 2007 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до AT „Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення страхової суми із встановленням інвалідності, пені за період прострочення та відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з AT „Українська охоронно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 5950 грн. та судові витрати в сумі 200 грн.93 коп.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 вказує, що медико-соціальна експертиза від 12 травня 2005 року встановила йому інвалідність 11 групи з 70% втратою професійної працездатності. За її висновком інвалідність настала внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, тобто під час відрядження у складі миротворчого персоналу України місії ООН у справах тимчасової адміністрації в Косово. Враховуючи це, та відповідно до Ч.6.СТ.23 Закону України «Про міліцію" він має право на отримання страхового відшкодування в розмірі чотирирічного грошового утримання з розрахунку грошового утримання за останньою посадою на день виплати страхового відшкодування. Суд неповно з'ясував дійсні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права. Просить рішення скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що з 26.10.1082 року по 01.02.2005 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України на посаді середнього та старшого начальницького складу. У період з 10.10.1999 року по 09.10.2000 року він знаходився у тривалому закордонного відрядженні у складі миротворчого персоналу України Місії ООН в Косово. Наказом від 31.01.2005 року був звільнений    у відставку за віком. 31.12.2004 року між ДДСО при МВС України

(страхувальник) та AT „Українська охоронно-страхова компанія" (страховик) було укладено договір державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу підрозділів Департаменту Державної служби охорони при МВС України. За постановою військово-лікарської комісії від 21.02.2005 року ОСОБА_1 за сукупністю захворювань визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку. 12.05.2005 року медико-соціальна експертна комісія МОЗ встановила ОСОБА_1. другу групу інвалідності з 70-ти відсотковою втратою професійної працездатності та вказала, що захворювання пов'язане з участю у бойових діях при виконанні обов'язків військової служби. Проте страхова компанія погодилася виплатити страхове відшкодування не за п. 2 „а" Положення про порядок і умови виплати державного обов'язкового особистого страхування, а за п.2 „б" цього Положення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частини колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарги не підлягає до задоволення .

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про страхування" здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством.

За правилами частини 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору.

Положення про порядок та умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та військово найманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України", затверджена постановою KM України № 59 від 29 червня 1991 року (з послідуючими змінами та доповненнями) (далі Положення), передбачає , що страховик виплачує страхові суми:

- по п.2 „а" особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю.

Відповідно до листа Департаменту Державної служби охорони МВС України від 04.04.2006 року в архівній особовій справі ОСОБА_1 відсутній акт за формою Н-1 про виникнення у нього гострого захворювання під час перебування в закордонному відрядженні у складі миротворчого персоналу України Місії ООН у справах тимчасової цивільної адміністрації в Косово та документи, які б свідчили про отримання ним захворювання або травми при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю (т.2,а.с. 156).

Враховуючи наведене, суд вірно прийшов до висновку, що страхове відшкодування позивачу слід виплатити відповідно до п.2 „б" Положення у розмірах, передбачених постановою KM України від 19 серпня 1992 року № 488.

Саме в такому розмірі прийняв рішення виплати страхове відшкодування відповідач AT „Українська охоронно-страхова компанія" і 0906.2005 року нарахував страхову суму в розмірі 5950 грн..

Так як ОСОБА_1 відмовився отримувати відшкодування у такому розмірі, у суду не було підстав для нарахування пені та стягненні компенсації за моральну шкоду із страхової компанії (т.1 а.с.86-88,120).

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.305, 306, 311,312 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1    відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2007 року      по даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.