П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 22.01.2008 р.                                                                                           № 5/18 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Кочана В.М., Арсірія Р.О., Ковзеля П.О.,

секретаря судового засідання Стріхи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 заявила адміністративний позов про видачу їй трудової книжки, зміну дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку у зв"язку з невидачею трудової книжки, індексації у зв"язку із невиплатою заробітної плати, стягнення моральної шкоди.

Позивачка та її представник позовні вимоги мотивували наступним.

Позивачка з листопада 2000 року працювала на посаді начальника Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства та являлась державним службовцем.

30 липня 2004 року Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції видало наказ НОМЕР_1"Про ліквідацію територіальних органів з питань банкрутства та утворення територіальних управлінь (відділів) з питань банкрутства Міністерства", яким ОСОБА_1 призначили головою ліквідаційної комісії.

З 01 лютого 2005 року наказом НОМЕР_2 головою ліквідаційної комісії Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції призначено ОСОБА_2 а позивачку усунуто від виконання обов"язків на вказаній посаді.

У відповідності до Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 25.02.2005 року НОМЕР_3 наказом голови ліквідаційної комісії Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства  від 11.05.2005 року №1 позивачку звільнено з роботи на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України з 11.05.2005 року.

Незважаючи на наявність наказу про звільнення, розрахунок з позивачкою проведено не було, трудову книжку їй не видали, розрахунок при звільненні не провели.

З вини відповідача, який не видав вчасно трудову книжку, позивачка тривалий час не могла працевлаштуватись. Дії відповідача спричинили до заподіяння позивачці моральної шкоди, оскільки вона була позбавлена засобів до існування, не змогла продовжити роботу над кандидатською дисертацією тощо.

Представники відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнали. Пояснили, що у відповідності до Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 25.02.2005 року НОМЕР_3 наказом голови ліквідаційної комісії Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства  від 11.05.2005 року №1 позивачку звільнено з роботи на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України з 11.05.2005 року. Наказ про звільнення з роботи позивач не оспорювала. Розрахунок з позивачкою після звільнення проведено в повному обсязі шляхом перерахування їй коштів платіжним дорученням 14.07.2005 року. Позивач як керівник організації несла відповідальність за збереження особових справ працівників, в тому числі своєї особової справи та трудової книжки. Новопризначеному керівнику ліквідаційної комісії ОСОБА_2 позивач свою особову справу та трудову книжку не передала, а тому видати трудову книжку позивачу не було можливості.

Звідси, на думку представника відповідача, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1відсутні. 

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні,  позивач з листопада 2000 року працювала на посаді начальника Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства та являлась державним службовцем.

30 липня 2004 року Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції видало наказ НОМЕР_1"Про ліквідацію територіальних органів з питань банкрутства та утворення територіальних управлінь (відділів) з питань банкрутства Міністерства", яким ОСОБА_1 було призначено головою ліквідаційної комісії.

З 01 лютого 2005 року наказом НОМЕР_2 головою ліквідаційної комісії Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції призначено ОСОБА_2 а позивачку усунуто від виконання обов"язків на вказаній посаді.

У відповідності до Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 25.02.2005 року НОМЕР_3 наказом голови ліквідаційної комісії Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства  від 11.05.2005 року №1 позивачку звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з 11.05.2005 року.

Судом встановлено, що трудову книжку позивачу після звільнення видано не було.

Сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що обов"язок по видачі трудової книжки відповідач не виконав з вини позивача.

Так, позивач, працюючи на посаді начальника та в подальшому голови ліквідаційної комісії Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства несла відповідальність, в тому числі, за зберігання та ведення особових справ працівників та їх трудових книжок. Позивач не надала суду жодного об"єктивного доказу, який би підтвердив, що її особова справа та трудова книжка були передані належним чином особі (ОСОБА_2), яку призначили на посаду голови ліквідаційної комісії управління.

Про те, що особова справа позивача зберігалась у ОСОБА_1свідчить наявний в матеріалах справи протокол огляду місця події, складений працівниками УБОЗ УМВС в Кіровоградській області, з якого вбачається, що 14.02.2005 року під час огляду службового кабінету ОСОБА_1 працівники міліції в присутності понятих виявили особову справу ОСОБА_1на 92 аркушах.  

Зі змісту позовної заяви, поданої до окружного адміністративного суду м. Києва, вбачається, що особові справи та трудові книжки працівників управління позивач залишила на столі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 і при цьому останній у жодному акті підпису не ставив.

В матеріалах справи містяться акти перевірок Кіровоградського регіонального управління з питань банкрутства, які проводила територіальна державна інспекція праці у Кіровоградській області у травні та серпні 2005 року.  Зі змісту акту від 30 травня 2005 року вбачається, що за результатами перевірки не вдалось з"ясувати питання щодо виплати розрахункових та вихідної допомоги при звільненні позивачки, проведення відповідних записів у трудову книжку, місце знаходження трудової книжки.  

Таким чином, зібрані по справі докази не дають суду можливості стверджувати, що трудову книжку позивачу не було видано з вини відповідача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку у зв"язку з невидачею трудової книжки, індексації у зв"язку із невиплатою заробітної плати, стягнення моральної шкоди є необгрунтованими.

Необгрунтованими суд також вважає позовні вимоги про зміну дати звільнення позивача, оскільки ні позивачем, ні його представником жодним чином не зазначено, які підстави для звернення до суду з такою позовною вимогою та задоволення такої позовної вимоги.

Як свідчить копія платіжного доручення від 14.07.2005 року, розрахунок з позивачкою після звільнення проведено в повному обсязі.

Факт відсутності заборгованості відповідача перед позивачем при звільненні щодо  виплати розрахункових при звільненні також підтверджується актом перевірки територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області від 29.08.2005 року, з якого вбачається, що станом на 29.08.2005 року всі працівники Кіровоградського управління з питань банкрутства звільнені згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою їм вихідної допомоги у розмірі посадових окладів. Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в ході проведеної перевірки не встановлений, а тому вимога позивача про стягнення на її користь розрахункових при звільненні також задоволенню не підлягає.

На підставі ст.ст. 47, 48, 115, 116 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні  адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 

          Головуючий - суддя                                                                            Кочан В.М.                                           

                                  судді                                                                                        Арсірій Р.О.

                                                                                                                                   Ковзель П.О.