ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
22.11.06 р. Справа № 14/232пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Арсірій Р.О.
присекретарі Волобуєвій А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За позовом: Українсько-російського Відкритого акціонерного товариства „Фарко” м. Слов’янськ
До відповідача: Приватного підприємства „Кераміка-України” м. Слов’янськ
Про визнання договору недійсним
Представника позивача: Циганенко О.П. довіреність № 4 від 21.08.2006р., Гуцол Л.Я, довіреність № 5 від 21.08.2006р.
Представника відповідача: Самохіна В.В. довіреність від 01.09.2006р.
Суть справи:
Українсько-російське відкрите акціонерне товариство „Фарко” м. Слов’янськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Кераміка-України” м. Слов’янськ про визнання договору підряду недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір підряду від 26.07.2005 р., акти прийому-передачі виконаних робіт, висновок спеціаліста ЗАТ „Проектний та науково-дослідний інститут „Харківський промбудндіпроект” № 12-1101 від 03.07.2006 р., довідку Слов’янського міського відділу управління МВС України в Донецькій області № 3/5967 від 21.07.2006 р., рішення спостережної ради Українсько-російського Відкритого акціонерного товариства „Фарко” від 22.08.2006 р., протокол засідання спостережної ради Українсько-російського Відкритого акціонерного товариства „Фарко” від 29.06.2006 р.
Позивач вважає, що договір підряду є фіктивним, оскільки у сторін не було наміру створити наслідки, зумовлені договором підряду, що підтверджується відсутністю в договорі чітко визначеного об’єкту підряду, об’ємів виконаних робіт, проектної та дозвільної документації.
Додатково позивач посилається на
- відсутність у відповідача (підрядника за договором) відповідного дозволу (ліцензії) на виконання зазначених у договорі робіт (ст. 227 ЦК України);
- вчинення Найденовою І.В. дій як від імені ВАТ „Фарко”, директором якого вона зазначена, так і від імені ПП„Кераміка-України” м. Слов’янськ, власником якого вона є (ст. ч. 3 ст.238 ЦК України).
- вчинення дій неналежним представником ВАТ „Фарко” (ст. 241 ЦК України).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив визнати договір підряду від 26.07.2005 р., укладений між Українсько-російським ВАТ „Фарко” м. Слов’янськ та ПП„Кераміка-України” м. Слов’янськ, недійсним. Судові витрати та витрати на адвоката у розмірі 20 000,00 грн. просив покласти на відповідача.
У той же час в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування договірних відноси між адвокатом та позивачем та виконання грошового зобов’язання на користь адвоката.
За таких підстав, суджу не може визначити розмір витрат, які здійснив позивач та віднести їх до судових.
В судовому засіданні від 26.09.2006 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилався на те, що спірна угода відповідає вимогам законодавства та спрямована на реальне настання правових наслідків, відповідно до волевиявлення сторін, про що свідчать їх підписи та печатки на договорі. Відповідач зазначив, що акти, на які посилається в обґрунтування своїх вимог позивач, не були оскаржені та визнані недійсними у встановленому порядку.
22.11.2006 г. відповідач надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів на підтвердження власної позиції.
За результатами розгляду справи та враховуючи пояснення представників сторін суд встановив.
Між сторонами було укладено договір підряду б/н від 26.07.2005 р., відповідно до якого Українсько-російське Відкрите акціонерне товариство „Фарко” м. Слов’янськ (Замовник) доручає, а Приватне підприємство „Кераміка-України” м. Слов’янськ (Підрядник) надає послуги з підрядних робіт.
Позовною вимогою Українсько-російського Відкритого акціонерного товариства „Фарко” м. Слов’янськ є визнання договору підряду б/н від 26.07.2005 р. недійсним.
Зазначений договір був підписаний зі сторони Приватного підприємства „Кераміка-України” м. Слов’янськ Шевелевим А.Ю., а зі сторони Українсько-російського Відкритого акціонерного товариства „Фарко” м. Слов’янськ Найдьоновою Іриною Валеріївною.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області Державного комітету статистики України директором позивача на момент укладення спірного договору був Кузнєцов Віктор Васильович, а не Найдьонова І.В., що підписала спірний договір.
Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” встановлено, що до Єдиного державного реєстру вносяться, окрім інших, такі відомості: прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Таким чином, Найдьонова І.В. не мала підтверджених повноважень на підписання спірної угоди.
Відповідач посилається на Рішення голови Спостережної ради від 21.07.5005 р., що на його думку надавало Неденовой І.В. права виступати від імені підприємства. У той же час відповідно до статуту ВАТ «Фарко» голова спостережної ради не наділений повноваженнями призначення директора підприємства (п. 10.15) (т. 1 а.с. 45). Таким чином доводи відповідача до уваги прийняти бути не можуть.
Відповідно до протоколу засідання спостережної ради Українсько-російського Відкритого акціонерного товариства „Фарко”, дії Найдьонової І.В. щодо укладення договору підряду б/н від 26.07.2005 р., схвалені не були.
Не можуть вважатися фактом схвалення акт звіряння та акти приймання-передачі виконаних робіт за договором (т. 1 а.с. 14-26) оскільки вони підписані тим самим неналежним представником.
Шляхом дослідження наданих сторонами матеріалів встановлено.
Виходячи чи зі змісту ст. ст. 317, 318 ГК України та робіт що виконувались за спірним договором, слід вважати зазначений договір – договором не капітальне будівництво.
Відповідно до умов ст. 318 Господарського кодексу України, договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Зміст договору підряду між сторонами не відповідає вимогам ст. 318 Господарського кодексу України, оскільки в ньому відсутні найменування об’єкту, обсяги робіт, строки робіт, порядок прийняття робіт, урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору та інші умови.
Суд також приймає до уваги і той факт, що належних доказів виконання робіт за договором підряду до суду надано не було. Акти прийому-передачі виконаних робіт, на які посилається відповідач, не є належними доказами по справі, оскільки не відповідають формі КБ-2в, затвердженої Державним комітетом України по будівництву та архітектурі, підписаний не представником підприємства.
Додатковим підтвердженням того, що фактично роботи не виконувались є висновок Закритого акціонерного товариства „Проектний та науково-дослідний інститут „Харківський промбудндіпроект” № 12-1101 від 03.07.2006 р.
Відповідно до приписів ст. 179 ГК України при укладанні договору сторони можуть визначити його зміст на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
За таких підстав суд доходить висновку, що договір не відповідає законодавству, волі сторін та має бути визнаний недійсним.
Судові витрати слід покласти на відповідача.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись, ст. ст. 43, 33, 34, 43, 46, 49 ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Українсько-російського Відкритого акціонерного товариства „Фарко” м. Слов’янськ задовольнити.
Визнати договір підряду б/н від 26.07.2005 р., укладений між Українсько-російським Відкритим акціонерним товариством „Фарко” м. Слов’янськ та Приватним підприємством „Кераміка-України” м. Слов’янськ, недійсним.
Стягнути з Приватного підприємства “Кераміка України” (ЄДРПОУ 19385824) 84105, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. К. Маркса, 77, р. № 26001301661603 в ПІБ м. Слов’янськ, МФО 334561 на користь Українсько-російського відкритого акціонерного товариства “Фарко” (ЄДРПОУ 13482911) 84105, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Краматорська, 79 А; р. № 26001330501 в ФАБ “Енергобанк”, МФО 335690 витрати за державним митом у сумі 85, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 24.11.2006р.
Суддя Арсірій Р.О.