АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-сс/793/148/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : гл.18 &1, п.2 ч.1,

п.3 ч.2 395, 422 КПК України

( в ред. 2012 року) ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          13 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2

суддівОСОБА_3, ОСОБА_4

з участю

прокурораОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку апеляції матеріали за апеляцією прокурора Канівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2013 року про відмову в обранні міри запобіжного заходу-тримання під вартою та обранні іншого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, в порядку ст.ст.193-194 КПК України, відносно

ОСОБА_7,          

                                         ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

українця, громадянина України, проживаючого в

м. Каневі Черкаської області, (АДРЕСА_1),

з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, в силу

ст.89 КК України не судимого, -

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_8 органом досудового слідства підозрюється в тому, що він 10.04.2013 року близько 20.00 години, знаходячись у під’їзді будинку № 1 по вул. М. Рибалки в м. Каневі Черкаської області, незаконно збув наркотичний засіб, що згідно висновку експерта №2/0459 від 11.04.2013 року являється особливо-небезпечним засобом ацетильований опій масою 0,18 г шляхом продажу за грошові кошти в сумі 140 грн. ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яким було доручено проведення оперативної закупівлі у ОСОБА_7

09.04.2013 року матеріали досудового розслідування було внесено до бази ЄРДР та присвоєно реєстраційний номер 1201325016000289 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

10.04.2013 року ОСОБА_7 був затриманий в порядку ч.1 ст.208 КПК України.

11.04.2013 року ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

12 квітня 2013 року слідчим суддею Канівського міськрайонного суду Черкаської області було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Канівського МВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та обрано останньому міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному залишати житло за вказаною адресою з 21.00 години до 06.00 години ранку, терміном 2 місяці, тобто до 12.06.2013 року. (ухвала, друк. текст – о/п – а.с.28-28зв.).

В апеляції направленій на адресу апеляційного суду області поштою 17.04.2013 року (вх. № 6347/13 – вх. від 18.04.2013 року) прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить постанову судді скасувати та постановити нову ухвалу, обравши стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 місяці. Свої вимоги він мотивує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам провадження, так як судом при винесенні ухвали не було взято до уваги те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, ніде не працює, не одружений, а тому не має міцних соціальних зв’язків та постійного заробітку для забезпечення свого існування. Крім того стверджує, що ОСОБА_7 раніше вже двічі притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, відповідно за ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 КК України та ч.2 ст.307 КК України, і хоча в силу ст.89 КК України вважається несудимим, проте його подальші дії із незаконним обігом наркотичних засобів, на його думку, свідчать про те, що він на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення.

Терміново в це же день витребувані з місцевого суду матеріали окремого судового провадження за № 697/1015/13-к; 1-кс/697/290/2013 надійшли до апеляційного суду області тільки 07.05.13 р., а тому були відразу ж призначені до розгляду на 13.05.2013 р., який відбувся у вказаний судом день, час та місці (ст.422 КПК України). Неявка із невідомих причин сторони захисту, за відсутності будь-якої необхідності чи клопотань з цього приводу від учасників процесу - не є перешкодою для проведення апеляційного розгляду у їх відсутність. Сам ОСОБА_7 рішення суду щодо нього не оскаржує, на виклику до суду апеляційної інстанції – не наполягав.

Будь-яких клопотань щодо процедури апеляційного розгляду до суду не надходило, змін, доповнень чи письмових заперечень на апеляцію – теж. Судове слідство по справах даної категорії судом не призначалося і не проводилося. Перебіг судового розгляду справи за відсутності клопотань учасників процесу за допомогою технічних засобів не фіксувався (ч.4 ст.107 КПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора про задоволення поданої апеляції; вивчивши і перевіривши матеріали окремого судового провадження з даного питання в режимі нерозголошення їх даних; перевіривши доводи і вимоги апеляції прокурора на предмет відповідності їх чинному законодавству, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення через наступне.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

При цьому, згідно положення п. «с» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Рим, 1950) для обрання або для зміни підозрюваному або обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту необхідна наявність достатніх підстав вважати, що дана особа, яка обґрунтовано підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, перебуваючи на волі, дійсно буде намагатися: або ухилятися від слідства, суду та від виконання процесуальних рішень; або перешкоджати встановленню істини по справі; або продовжувати злочинну діяльність.

Вказаних вимог процесуального закону при розгляді клопотання органів досудового слідства суддя місцевого суду дотримався в повному обсязі.

Так, відмовляючи в обранні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя підставно послався на те, що останній має постійне місце проживання, де проживає разом із матір’ю, позитивно характеризується, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, є особою потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Можливість настання несприятливих наслідків для встановлення істини по справі за наявності наведених прокурором в своїй апеляції ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що застосування інших, більш м’яких запобіжних заходів не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_12, на думку колегії суддів, прокурором належним чином не доведена ані під час розгляду матеріалів провадження в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи. Тому, твердження прокурора про те, що оскільки ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, не маючий постійного місця роботи, будучи не одруженим та раніше вже двічі притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, перебуваючи на волі, переховуватиметься від органів досудового слідства та суду, незаконно впливатиме на свідків та не маючи міцних соціальних зв’язків та постійного заробітку для забезпечення свого існування продовжуватиме вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення - є безпідставними припущеннями.

При цьому, в апеляції прокурора не наведено жодних переконливих обставин, які з достатньою вірогідністю свідчили б про те, що саме застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_12

За таких обставин застосований щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього органами досудового слідства процесуальних обов’язків. Рішення місцевого суду з даного питання є достатньо вмотивованим, правильним по суті та переконливим і колегія суддів з ним погоджується.

Тому, керуючись ст.ст. 404-405, п.1 ч.1 407, 418-419, 422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2013 року про відмову в обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою залишити без змін, а апеляцію прокурора Канівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_6 – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду Черкаської області є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

          Судді :