Справа № 373/1339/13-ц

УХВАЛА

Іменем України

18 травня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Залеської А.О.

при секретарі Ступак Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець ВДВС Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві на виїзд за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов’язань за вимогою УПФ України у м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1732 грн. 80 коп.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що слід відмовити в задоволенні подання, з огляду на наступне.

У п.18 ч.3 ст. 11 Закону України « Про виконавче провадження» передбачено, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи. або керівника боржника – юридичної особи за межі України – до виконання зобов’язань за рішенням.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 відкрите на підставі вимоги керівника УПФ України у м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі від 07.06.2011 р.

У розділі VІ Цивільного процесуального кодексу України визначені процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб). Зокрема, ст. 377-1 ЦПК встановлює порядок обмеження права боржника на виїзд за межі України при невиконанні ним такого рішення за поданням державного виконавця.

Однак, в розумінні положень п.18 ч.3 ст. 11 Закону України « Про виконавче провадження» у державного виконавця виникає право на звернення до суду з відповідним поданням лише у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань.

З матеріалів справи суду достовірно не вдалося встановити, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знає про рішення УПФУ та вимогу про стягнення з неї заборгованості зі сплати страхових внесків, що вона отримала хоча б один процесуальний документ чи виклик державного виконавця. Державний виконавець не зміг надати суду жодного підтвердження обізнаності боржника про вжиті ним заходи виконавчого провадження та про необхідність погасити борг у відповідний строк.

Крім цього, державним виконавцем не надано суду підтвердження про вжиті ним заходи по примусовому виконанню вимоги УПФ, включаючи, виїзд за місцем проживання, опис та арешт майна, розшук та привід боржника, накладення на нього грошового стягнення, тощо, які свідчили б не лише про вжиття державним виконавцем заходів по примусовому виконанню рішення, а й про явне ухилення боржника від виконання зобов’язання у виконавчому провадження, оскільки дії державного виконавця і поведінка боржника є взаємопов’язаними.

В ст. 33 Конституції України закріплене гарантоване державою право кожного, хто на законних правах перебуває на території України, на вільне пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишати територію України.

Обмеження у праві виїзду за межі України, розцінюється судом, як крайніх захід забезпечення виконання рішення, який може бути застосований лише за наявності достатніх ризиків невиконання боржником зобов’язання по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду та намагання у будь-який спосіб уникнути юридичної відповідальності, в тому числі шляхом залишення території України.

З огляду на вищевикладене, а також на суму заборгованості зі сплати страхових внесків, яка становить 1732 грн. 80 коп. у суд дійшов висновку, що подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження боржника у виїзді за межі України є необґрунтованим, а сам захід забезпечення виконання рішення є неспіврозмірним з розміром грошового зобов’язання у виконавчому провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, 377-1 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом пяти днів починаючи з наступного дня після її проголошення.

Суддя            ОСОБА_2