ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2008 р. Справа № 2-а-7483/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Курко Олега Петровича,
При секретарі судового засідання: Педорук Олеся Сергіївна
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача 1 та 2 : Горбик С.В., за довіреністю
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: 1. Командира Військової частини А1231; 2. Житлової комісії військової частини А 1231
про: скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 подано позов про скасування рішення житлової комісії військової частини А1231, оформленого протоколом № 24 від 12.09.2007р., та зобов'язання вчинити дії щодо зарахування позивачу в загальний термін перебування на квартирному обліку період проходження служби в іншому гарнізоні з 02.08.1993р.
В процесі розгляду справи позивач заявою від 20.08.2008р. уточнив позовні вимоги та просив суд:
- скасувати рішення пункту 6 протоколу № 24 від 12.09.2007р. засідання житлової комісії військової частини А 1231, про відмову в поновленні на квартирному обліку капітану ОСОБА_1 з 02.08.1993 року на підставі наданої довідки № 36 від 05.06.1998 року, виданої Луганською КЕЧ;
- зобов'язати житлову комісії військової частини А 1231 зарахувати капітану ОСОБА_1 в загальний термін перебування на квартирному обліку в військовій частині А 1231 період перебування на квартирному обліку з 02.08.1993 року в Луганському гарнізоні;
- зобов'язати командира військової частини А 1231 затвердити рішення житлової комісії військової частини А 1231 про зарахування капітану ОСОБА_1 в загальний термін перебування на квартирному обліку в військовій частині А 1231 період перебування на квартирному обліку в Луганському гарнізоні з 02.08.1993 року.
Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом на підставі положень ст.51 КАС України.
В судовому засіданні позивач викладені уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити.
Відповідач в наданих суду письмових запереченнях вимоги позивача не визнав, вказавши на те, що постановка на чергу ОСОБА_1 на квартирний облік здійснювалась відповідно Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони № 20 від 03.02.1995 року, з дня набрання чинності цим наказом. Дана вимога відповідачем виконана, та ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік з березня 1995р. Крім того, відповідач посилається на пропущення позивачем річного строку звернення до суду, що є підставою для відмови в позові, зазначаючи, що ОСОБА_1 знав про порушення свого права з 29.07.1998р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши думку сторін судом встановлено наступне.
За період з 17 червня 1993р. по даний час ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України на посадах офіцерського складу. 02 серпня 1993р. позивач, згідно рішення житлової комісії військової частини А 4083 (яка була переформована з в/ч 26003) був поставлений на квартирний облік в загальну чергу на отримання житла.
Відповідно до Витягу з особової справи та довідок про перебування на військовій службі, позивача 12.03.1998р. було переведено до військової частини А4196, яка на даний час переформована у військову частину А 1231 та знаходиться у Вінницькому гарнізоні. 24.06.1998р.
Житловою комісією військової частини А 4196 29.07.1998р. на підставі рапорту ОСОБА_1 від 24.06.1998р. прийнято рішення, про зарахування останнього на квартирний облік з 03.03.1995р., без урахування попереднього терміну перебування на військовій службі та квартирному обліку з 02.08.1993р.
В подальшому, 31.05.2007р. позивачем на ім'я командира військової частини А-1231 поданий рапорт про зарахування його з сім'єю на квартирний облік при в/ч/ А-1231 у зв'язку з прибуттям для подальшого проходження служби.
Рішенням житлової комісії військової частини А-1231, що оформлено протоколом № 23 від 29.06.2007р. позивача зараховано в основну чергу на квартирний облік даної військової частини з 03.03.1995р., знову ж таки без врахування попереднього терміну перебування на квартирному обліку з 02.08.1993р.
18.07.2007р. позивачем, на ім'я командира військової частини А-1231 поданий рапорт про поновлення його на квартирному обліку при військовій частині А-1231 з 02.08.1993р. на підставі довідки з Луганської КЕЧ.
Рішенням житлової комісії військової частини А- 1231, яке оформлено протоколом № 24 від 12.09.2007р. (п. 6) капітану ОСОБА_1 відмовлено у поновленні на квартирний облік за відсутністю правових підстав. Такі дії відповідача ґрунтувались на вимогах Наказу Міністерства Оборони № 20 від 03.02.1995р.
Однак дана відмова, на думку суду, є неправомірною і прийняте рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно ст.12 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 43 Житлового Кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Частина 4 даної норми наголошує, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Згідно п. 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.02.1995р. № 20, чинного на той час, військовослужбовці Збройних Сил України, які перебувають на квартирному обліку, при переміщенні по службі на вищу, рівнозначну посаду, а також з вищих посад на нижчі за підставами, передбаченими підпунктами "а", "б" та "д" пункту 36 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу та підпунктами "а" та "б" пункту 27 Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками та мічманами (затверджені Указом Президента України від 13 травня 1993 року N 174/93), пов'язаному з переїздом до іншого гарнізону, приймаються на квартирний облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового одержання жилих приміщень. Перебування військовослужбовця на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, підтверджується довідкою, виданою відповідною КЕЧ району та командиром військової частини (додаток N 2 до цього Положення).
Довідка № 36 від 05.06.1998р. за підписом начальника Луганського КЕЧ району та командира військової частини А 4083 підтверджує, що ОСОБА_1 з 02.08.1993р. перебуває на квартирному обліку за місцем служби. Тобто, при постановці позивача на квартирний облік в військовій частині А-1231, відповідач повинен був врахувати попередній строк перебування позивача на обліку з 02.08.1993р.
В той же час пункт 2 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, на що посилався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, наголошує що у випадках, передбачених абзацом четвертим пункту 11 зазначеного Положення, при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше ніж з дня набрання чинності цим наказом, тобто з 03.03.1995р.
Проте застосування даної норми до спірних правовідносин є неприпустимим виходячи з її протиріччям Конституції України та діючому законодавству в галузі забезпечення військовослужбовців житлом.
Відповідно до загальної теорії права: закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити, а підзаконний нормативний акт (до якого також належить наказ Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995р.) видається відповідно та на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень.
Натомість, обмеження права позивача на належне зарахування періоду проходження служби в в/ч м.Луганська, суперечить не лише загальним засадам теорії права, а і нормам діючої Конституції, відповідно до вимог ст. 22 якої, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Даним пунктом зазначено, що суд безпосередньо застосовує Конституцію України у разі коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
З урахуванням наведеного суд вважає, що, в силу вимог ч.2 ст.47 Конституції України громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою і відповідно ч.1 даної статті держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу придбати житло у власність.
Також ч.4 ст.9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу правову силу.
Враховуючи, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, ст.8 КАС України, відповідно до якого зокрема людина, її права визнаються найвищими цінностями та згідно конституційного принципу верховенства права, закріпленого у ст.8 Конституції України, суд вважає, що норми п.2 наказу №20 Міністерства оборони України від 03.02.1995р. суперечать гарантіям щодо забезпечення житла встановлених ст.47 Конституції України.
Наказ Міністерства оборони України № 20 від 03.02.1995р. втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 577 від 06.10.2006р., яким затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. Пункт 3.7. даної Інструкції передбачає, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. Дана інструкція не містить норми, яка була б аналогічною п. 2 Наказу Міністерства оборони України № 20 від 03.02.1995р. Наведене ще раз підтверджує про її невідповідність Конституції України.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що приймаючи рішення від 12.09.2007р., про відмову в поновленні ОСОБА_1 на квартирному обліку, відповідачами фактично обмежено право позивача на забезпечення житловою площею на рівні з іншими громадянами України, а тому суд прийшов до висновку про задоволення даного позову.
Заперечення відповідача на пропущення ОСОБА_1 річного строку звернення до суду не відповідають дійсності, оскільки рішення що оскаржується прийняте 12.09.2007р., позивач звернувся з позовом до суду 03.06.2008р., тобто в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати п. 6 рішення засідання житлової комісії військової частини А 1231, яке оформлено протоколом № 24 від 12.09.2007р. про відмову в поновленні на квартирному обліку капітану ОСОБА_1 з 02.08.1993 року на підставі наданої довідки № 36 від 05.06.1998 року, виданої Луганською КЕЧ.
Зобов'язати житлову комісії військової частини А 1231 зарахувати капітану ОСОБА_1 в загальний термін перебування на квартирному обліку в військовій частині А 1231 період перебування на квартирному обліку з 02.08.1993 року в Луганському гарнізоні.
Зобов'язати командира військової частини А 1231 затвердити рішення житлової комісії військової частини А 1231 про зарахування капітану ОСОБА_1 в загальний термін перебування на квартирному обліку в військовій частині А 1231 період перебування на квартирному обліку в Луганському гарнізоні з 02.08.1993 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_13,40 грн. понесених судових витрат по оплаті судового збору за подання позову.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 03.09.08
Суддя Курко Олег Петрович