ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2008 р. Справа № 2-а-10217/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,
При секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні
За участю представників сторін:
позивача : Мельник Т.І.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
ВСТАНОВИВ :
Заявлено позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення адміністративно - господарських санкцій у розмірі 3420,25 грн. ( з яких: 3272,22грн.- адміністративно - господарських санкцій, 148,03 грн. - пені) за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2007 р.
Позов мотивований, зокрема, тим, що відповідачем, всупереч вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не забезпечено встановленого нормативу 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів.
За порушення вимог даного Закону відповідачеві нараховано адміністративно -господарські санкції в сумі 3272,22грн., що зумовило нарахувати 148,03 грн. пені.
Ухвалою суду від 11.08.2008 року провадження по справі відкрито.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задоволити. Заявлені вимоги мотивувала обставинами, наведеними в адміністративному позові.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, що викладені в запереченнях проти позову. Крім того, відповідачем зазначено, що товариством постійно надавались звіти щодо наявних вакансій, та інформацію до центру зайнятості щодо робочих місць для працевлаштування інвалідів. Однак, інваліди з питань їх працевлаштування до товариства не звертались.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі -Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до вищевказаного Закону Відповідачеві встановлено норматив робочих місць в 2007 році для забезпечення працевлаштування інвалідів, що становить 1 робоче місце.
За змістом поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 р. на підприємстві не працевлаштовано інвалідів.
Як вбачається з поданих матеріалів, за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2007р. та розрахунок суми пені, відповідачеві нараховано суму 3272,22грн.- адміністративно - господарських санкцій та 148,03 грн. - пені.
Частиною 4 статті 20 Закону, зокрема, встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Статтею 18 Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем протягом 2007 року було вжито заходів для організації працевлаштування інвалідів шляхом надання інформації в місцевий центр зайнятості щодо потреби в працівниках з обмеженими фізичними можливостями.
Крім того, відповідачем було працевлаштовано прибиральником інваліда ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи, зокрема копією пенсійного посвідчення та трудовим договором.
За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень. Елементами правопорушення, виходячи із загальних норм права, є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Однак, суд не вбачає в діях роботодавця складу правопорушення за яке застосовується юридична відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За сукупністю наведених обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
У позові Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 26.09.08р.
Суддя/підпис/ Гонтарук Віктор Миколайович
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: