П О С Т А Н О В А
іменем України
08 травня 2013 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого-судді судової палати з розгляду кримінальних справ ПрисяжнюкаО.Б. за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, представника Київської регіональної митниці, Келеберденка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляцією особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2013 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
в с т а н о в и в :
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн. та конфісковано в дохід держави валюту, а саме: євро 3 купюри номіналом 200; 10 купюр номіналом 100; 82 купюри номіналом 50; які вилучені Київською регіональною митницею.
Відповідно до вказаної постанови, 12 лютого 2013 року на митному посту «Аеропорт «Київ» (Жуляни)» Київської регіональної митниці під час проведення вибіркового митного контролю на лінії спрощеного митного контролю «зеленого коридору» залу «Відліт» терміналу «А» Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни), було зупинено громадянина України ОСОБА_2, який слідував до Дортмунда (Німеччина).
Після перетину пасажиром «білої лінії», яка відповідно до п. 1.10 Правил застосування спрощеного порядку здійснення митного контролю предметів, що переміщуються громадянами, які прямують авіаційним транспортом, позначає закінчення «зеленого коридору» та після перетину настає відповідальність за порушення митних правил, про що зазначено на інформаційному стенді, розміщеному в зоні митного контролю, пасажира було зупинено.
В ході проведення усного опитування встановлено наявність у громадянина України ОСОБА_2 валютних цінностей в обсязі, що потребує письмового декларування відповідно до вимог чинного законодавства України. Після перерахунку готівки було встановлено, що ОСОБА_2 переміщував іноземну валюту в сумі 15 700 євро. Купюри знаходилися в дорожній валізі пасажира без ознак приховування.
Пропущено через митний кордон 10 000 євро. Затримано, з гідно з протоколом про порушення митних правил, 5 700 євро.
В апеляції ОСОБА_2, просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях ознак правопорушення. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи допустив однобічність і неповноту, оскільки ним було прийнято лише позицію Київської регіональної митниці та не взято до уваги наданих його захисником заперечень з цього приводу. Крім того, на думку ОСОБА_2, висновки суду першої інстанції з приводу наявності в його діях вини у порушенні ним митних правил, передбачених ст. 471 МК України, є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки він не приховував від працівників митного органу наявну у нього валюту та сам повідомив про грошові кошти, які мав при собі. Також, апелянт стверджу, що він звернувся до співробітників митниці з проханням надати роз'яснення про порядок заповнення митної декларації, однак йому не було надано відповідної консультації. Крім того, в поданій апеляції зазначається, що ОСОБА_2 намагався надати співробітникам митниці для ознайомлення документи, що підтверджують джерело походження грошових коштів, проте їх не було взято до уваги. Все вище наведене, на думку ОСОБА_2, доводить відсутність у нього наміру порушувати порядок проходження митних правил, що в свою чергу виключає наявність в його діях складу правопорушення, в тому числі, передбаченого ст. 471 МК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляцію та просив її задовольнити, представника Київської регіональної митниці, який заперечував проти задоволення поданої апеляції оскільки вважає рішення суду законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи поданої апеляції, вважаю, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як регламентують положення ч. 5 ст. 529 МК України, порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 486 МК України та ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, відповідно до ст. 489 МК України та ст. 289 КУпАП, при розгляді справи підлягають з'ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують її відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані вимоги процесуального законодавства, судом першої інстанції при розгляді справи ОСОБА_2 не було дотримано.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2013 року на митному посту «Аеропорт «Київ» (Жуляни)» Київської регіональної митниці під час проведення вибіркового митного контролю на лінії спрощеного митного контролю «зеленого коридору» залу «Відліт» терміналу «А» Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни), у громадянина України ОСОБА_2, було виявлено іноземну валюту в сумі 15 700 євро. Купюри знаходилися в дорожній валізі пасажира без ознак приховування.
Згідно з ч. 1 ст. 366 МК України, двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу через митний кордон України. Частиною 5 даної норми митного закону передбачено, що обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України та свідчать про факти, що мають юридичне значення.
Статтею 471 МК України передбачено, що порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсяг, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 27 травня 2008 року № 148 «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро без письмових декларувань митному органу. Готівка в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро ввозиться та вивозиться за умови письмового декларування органу в повному обсязі.
Проте, матеріали адміністративної справи не містять беззаперечних доказів з приводу того, що ОСОБА_2 вчинив інкриміноване йому правопорушення.
Так, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції останній пояснив, що не мав часу вивчати інформаційні стенди, так як запізнювався на літак. Оскільки раніше декларувати валютні цінності ОСОБА_2 не доводилося, то він звернувся за роз'ясненням до відділу реєстрації квитків, де йому відповіли, що подібну інформацію він може отримати на другому поверсі у працівників митниці. Піднявшись на другий поверх, ОСОБА_2, побачив лише одного співробітника митниці, який стояв, як потім з'ясувалося, в зеленому коридорі, та підійшовши до нього запитав про порядок переміщення через митний кордон наявні у нього грошові кошти, при цьому зазначивши, що має при собі документи, які підтверджують джерело їх походження, в наслідок чого працівник митниці запропонував йому пройти до кімнати для їх перерахунку, після чого було складено протокол про порушення митних правил.
Представник митниці, в судовому засіданні суду апеляційної інтонації пояснив, що як правило біля зони митного контролю знаходиться декілька співробітників митниці, про те він не заперечував того, що вони дійсно можуть відлучатися зі свого робочого місця на незнаний час і тому перебування одного митника на два коридори цілком можливе.
З метою забезпечення повноти, об'єктивності та всебічності судового розгляду справи, Апеляційний суд м. Києва направив до Київської регіональної митниці запит про надання відеозапису який здійснювався під час проходження ОСОБА_2 двоканальної системи митного контролю Аеропорту «Київ» (Жуляни).
На даний запит, було надано службову записку, в якій зазначено, що представити відеозапис від 12 лютого 2013 року не можливо, оскільки термін зберігання відеозаписів складає лише 30 діб.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У зв'язку з тим, що в наданих суду матеріалах адміністративної справи відсутні будь які дані, які б спростовували чи підтверджували пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, а судом апеляційної інстанції використані всі можливості для встановлення істини по справі, вважаю, що апеляція ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2013 року , якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. та конфісковано в дохід держави безпосередній предмет порушення митних правил - іноземну валюту в сумі 5 700 євро, скасувати.
Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_2 події і складу правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Присяжнюк О.Б.