А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів Преснякової А.А., Кір'якова П.І.

за участю прокурора Борового О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 14 березня 2013 року у місті Маріуполі справу за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_1 на постанову Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 10 лютого 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

Слідчий СВ Іллічівського РВ Маріупольського міського управління ГУМВС України у Донецькій області за згодою прокурора Іллічівського району міста Маріуполя 10 лютого 2012 року звернувся до Іллівського районного суду міста Маріуполя з поданням про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За змістом подання обвинувачений ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 22 лютого 2010 року прибув до Маріупольського ВЦ-138 як засуджений для відбуття покарання у вигляді обмеження волі за вироком Торезького міського суду Донецької області від 27 листопада 2009 року за вчинений злочин, передбачений частиною 2 статті 390 КК України до 3 років 8 місяців обмеження волі.

Наказом начальника Маріупольського ВЦ-138 від 24 червня 2010 року ОСОБА_1 був наданий короткочасний виїзд за межі виправного центру для проходження стаціонарного лікування у ЦКМЛ №3 міста Донецька згідно за направленням лікаря і його власної заяви.

Головуючий у суді 1 інстанції Матвєєва Ю. А.

Категорія 409 КПК України Доповідач Меленчук В.С.

9 листопада 2010 року працівниками ГДУВИН у Донецькій області була здійснена перевірка наявності засуджених до обмеження волі у місцях проходження лікування, у ході якої була виявлена відсутність засудженого ОСОБА_1 у медичному закладі.

За даним фактом 25 листопада 2010 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 390 КК України.

22 грудня 2010 року ОСОБА_1 було оголошено у розшук, а з 9 червня 2011 року він перебуває у міждержавному розшуку.

Постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 10 лютого 2012 року подання слідчого задоволене, а щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі.

Приймаючи таке рішення, суддя послався на те, що обвинувачений ОСОБА_1 ухиляється від відбування покарання, призначеного вироком Торезького міського суду Донецької області від 27 листопада 2009 року у вигляді 3 років 8 місяців позбавлення волі, не має реєстрації і постійного місця проживання у місті Маріуполі, у зв'язку з чим його було оголошено у розшук.

Не погоджуючись з судовим рішенням обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляцію і одночасно клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, в якій ставить питання про змінення постанови судді першої інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що копія постанови судді суду першої інстанції йому вручена не була. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Вважає, що його незаконно етапували із Російської Федерації до України, він звернувся до влади Російської Федерації з проханням надати йому політичний захист, тому він не може визнаватися громадянином України. Також не було враховано той факт, що з 4 жовтня 2011 року він знаходився під вартою у місті Москва Російської Федерації.

Обвинувачений ОСОБА_1 просить змінити постанову судді Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 10 лютого 2012 року, визначивши його політичним біженцем з України. Витребувати із Російської Федерації довідку підтверджуючу факт та підстави його затримання з 4 жовтня 2011 року, довідку про його міжнародно-правовий статус. Постановити окрему ухвалу відносно протиправних дій осіб, які його етапували до України.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи, перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судової справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 затриманий 3 березня 2013 року, а постанова про обрання запобіжного заходу стосовно якого була ухвалена 10 лютого 2012 року. Про прийняте судове рішення обвинуваченому не було відомо, тому його клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.

Разом з цим, обговорюючи питання обрання обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу, колегія суддів дійшла такого висновку.

Як вбачається з матеріалів кримінальної і судової справи обвинувачений раніше двічі засуджувався, у тому числі за ухилення від відбування кримінального покарання.

Відбуваючи покарання у Маріупольському виправному центрі №138 обвинуваченому ОСОБА_1 була надана довіра у вигляді надання короткочасного виїзду за межі виправного центру, однак, цю довіру він не тільки не виправдав, але й покинув територію України. За цим фактом була порушена кримінальна справа за частиною 2 статті 390 КК України.

У зв'язку із зникненням обвинуваченого ОСОБА_1 він був оголошений у міждержавний розшук та був розшуканий у місті Москва Російської Федерації.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_1 схильний до вчинення злочинів, ухиляється від покарання, надає підвищену суспільну небезпеку і не бажає ставати на шлях виправлення.

Крім того, такі дії обвинуваченого свідчать про його уперте небажання ставати на шлях виправлення, намагання перешкодити проведенню досудового слідства і встановленню істини по справі, можливість ухилитися від слідства і суду.

За таких обставин, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов цілком законного і обґрунтованого висновку про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Свій висновок суд першої інстанції у постанові обґрунтував і цей висновок є правильним.

Проте, апеляційні твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про неможливість його арешту у зв'язку з подачею у Російській Федерації заяви про політичний притулок не є підставами для неможливості обрання щодо нього запобіжного заходу за вчинений злочин і не заслуговують на увагу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав як для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_1, так і для скасування або зміни постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України (1960р.), колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 10 лютого 2012 року щодо нього ж про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без зміни.

Ухвала апеляційної інстанції є остаточною, оскарженню не підлягає, на неї не може бути подане подання прокурора.

С У Д Д І :

А.А. Преснякова В.С. Меленчук П.І. Кір'яков