А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області в складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Бєдєлєва С.І., Преснякової А.А.
за участю прокурора Максименко Н.Г.
при секретарі Чепіги Н.В.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні 18 лютого 2013 року в залі суду в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 2 жовтня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 2 жовтня 2012 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища Степне Маріїнського району Донецької області, громадянин України, не працюючий, раніше не судимий, проживаючий АДРЕСА_1
засуджений за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі статей 75, 76 КК України засуджений ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання, якщо він протягом 2 років не вчинить новий злочин та виконає покладені на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.
Вказаним вироком суду засуджений ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 26 квітня 2012 року приблизно о 23 годині 50 хвилин перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,
Головуючий у суді 1 інстанції Троян Л. Г.
Категорія 185 ч.3 КК України Доповідач Меленчук В.С.
прийшов до будинку АДРЕСА_2, який належить потерпілій ОСОБА_5, де через незамкнені двері проник у будинок, звідки таємно викрав ноутбук «Леново Idеа Раd Z 570» вартістю 3823 гривень, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму, після чого з місця події зник.
Він же ж, 01 травня 2012 року приблизно о 23 годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, прийшов до будинку АДРЕСА_3, який належить потерпілій ОСОБА_6, де через незамкнені двері проник до вказаного будинку, звідки таємно викрав гроші у сумі 800 гривень та 2 кредитні картки «Приватбанку», з яких зняв гроші у сумі 9645 гривень, належні потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_7, заподіявши їм матеріальну шкоду на загальну суму 10445 гривень, після чого з місця події зник.
Він же ж, 07 травня 2012 року приблизно о 23 годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, прийшов до будинку АДРЕСА_4, належного потерпілій ОСОБА_8, де через незамкнені двері проник до будинку, звідки таємно викрав грошові кошти у сумі 470 гривень, належні потерпілій, після чого з викраденим з місця події зник, заподіявши матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції з постановкою нового вироку, яким посилити засудженому кримінальне покарання, призначивши той же ж термін, але без застосування положень статті 75 КК України.
Обґрунтовуючи свою апеляцію прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність дій засудженого ОСОБА_2 за кримінальним законом та доведеність його вини, вважає, що вирок судом першої інстанції постановлений без достатнього урахування ступеню тяжкості злочинів та даних про його особу, який за короткий проміжок часу вчинив декілька крадіжок, з проникненням у житло, з корисливих мотивів, усвідомлюючи свої дії. Не дивлячись на доведеність його вини достатніми доказами за епізодом обвинувачення від 7 травня 2012 року, він вину свою не визнав та щиро не покаявся.
Крім того, суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_2 міру покарання, не врахував як обтяжуючі покарання обставини вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та відносно осіб похилого віку.
З урахуванням усіх цих обставин, прокурор вважає, що виправлення засудженого ОСОБА_2 можливе лише у місцях позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, вважаючи вирок суду першої інстанції незаконним, пояснення та останнє слово засудженого ОСОБА_2 та думку його захисника про безпідставність апеляційних вимог і законність судового рішення, перевіривши матеріали кримінальної справи та, обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з апеляції прокурора, фактичні обставини кримінальної справи, правильність кваліфікації злочинних дій засудженого ОСОБА_2 за кримінальним законом та доведеність його вини не оскаржені, тому ці питання колегією суддів не обговорюються і не вирішуються.
Обговорюючи питання призначення судом першої інстанції міри кримінального покарання засудженому, на що звернув увагу прокурор в апеляції, колегія суддів дійшла такого висновку.
Призначаючи засудженому ОСОБА_2 міру кримінального покарання за вчинені злочини, суд першої інстанції врахував ступінь їх тяжкості, обставини справи, а також дані про його особу та обставини, які обтяжують покарання, а саме: вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння і відносно осіб похилого віку.
Урахування судом першої інстанції при призначенні кримінального покарання обставин, які його обтяжують є правильним і відповідають положенням статті 67 КК України.
Виходячи з наведеного, твердження прокурора в апеляції про незастосування судом першої інстанції цих обставин є безпідставними.
Проте, суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_2 міру кримінального покарання, усупереч положенням статті 65 КК України та роз'ясненням, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими доповненнями про індивідуалізацію призначення кримінального покарання, у своєму вироку жодним чином зазначивши про застосування обставин, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання, урахував тільки обтяжуючі покарання обставини і не виклав у вироку жодних міркувань, з яких саме підстав не врахував обставини, які пом'якшують покарання.
Між тим, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що засуджений ОСОБА_2 злочини вчинив у молодому віці, раніше не засуджувався, є студентом гірничого технікуму, що свідчить про те, що він як особа, не надає підвищену небезпеку суспільству та оточуючим.
Більш того, за допомогою батьків засуджений частково відшкодував матеріальну шкоду потерпілим, які у судовому засіданні претензії матеріального і морального характеру не пред'являли та не наполягали на призначенні йому суворого покарання.
Посилання прокурора на те, що засуджений ОСОБА_2. не визнав епізод обвинувачення від 7 травня 2012 року не може впливати негативним чином на покарання, оскільки це є його правовою позицією та засобом захисту.
За таких обставин, апеляційні вимоги прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції є безпідставними та, такими, що не заслуговують на увагу і, не підлягаючими задоволенню.
Вирок постановлений у відповідності до вимог закону, неправильне застосування кримінального закону або порушення кримінально-процесуального закону при розгляді справи не виявлено.
Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення.
Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 2 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
С У Д Д І :
А.А. Преснякова В.С. Меленчук С.І. Бєдєлєв