А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів Преснякової А.А., Бєдєлєва С.І.

за участю прокурора Максименко Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 18 лютого 2013 року в залі суду в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 22 листопада 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 22 листопада 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища Орлівське Тельманівського району Донецької області, громадянин України, не працюючий, раніше судимий: 20 грудня 2010 року Іллічівським районним судом міста Маріуполя за частинами 1, 2 статті 15, частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки, проживаючий АДРЕСА_1

засуджений за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі статті 71 КК України за сукупностю вироків шляхом часткового складання не відбутої частини покарання, призначеного вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 20 грудня 2010 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Справа № 11-775-69м/2013 Головуючий у суді 1 інстанції Хараджа О. О.

Категорія 185 ч.3 КК України Доповідач Меленчук В.С.

Вказаним вироком суду засуджений ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 17 липня 2012 року приблизно о 5 годині 30 хвилин повторно, знаходячись біля стоянки, розташованої у районі 8-х прохідних воріт ПАТ «Азовзагальмаш» Іллічівського району міста Маріуполя, через огорожу проник на територію вказаного підприємства, що охоронялася, де через незачинені ворота проник до приміщення цеху №103 ПАТ «Азовелектросталь», яке є сховищем товарно-матеріальних цінностей, звідки таємно викрав металеві проби загальною вагою 190 кг, заподіявши своїми діями матеріальну шкоду на суму 440 гривен 80 копійок.

Справа була розглянута у порядку частини 3 статті 299 КПК України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи свою апеляцію засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність дій за кримінальним законом та доведеність його вини, вважає, що вирок був постановлений без урахування ступеню тяжкості злочину та даних про його особу.

Посилається на те, що вину визнав повністю, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце роботи, твердий заробіток.

Запевнюючи про недопущення у подальшому протиправних дій, виправлення, засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції змінити, пом'якшити йому покарання, застосувавши положення статті 75 КК України.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про безпідставність апеляційних вимог і законність вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду і міри кримінального покарання, врахував характер і ступінь тяжкості, вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, а також дані про особу: ніде не працює, на обліках у медичних закладах не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, на утриманні має двох неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_3,2009 року народження і ОСОБА_4,2011 року народження, раніше був засуджений за вчинення аналогічного злочину.

Крім того, суд першої інстанції, як пом'якшуючі покарання обставини, врахував щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Врахувавши всі ці обставини, а також наявність судимості за вчинений злочин, за який засуджений ОСОБА_1 покарання за вироком суду не відбув і підлягає урахуванню при призначенні покарання за цим вироком відповідно до положень статті 71 КПК України, суд першої інстанції зважив за необхідне призначити кримінальне покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції достатньо врахував усі обставини по цій кримінальній справі, які впливають на призначення покарання, зробивши висновок про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі і такий висновок є правильним.

При цьому, вчинення цього злочину, при наявності судимості за аналогічний злочин, покарання за яке не відбуте, а також інших неодноразових судимостей, свідчить про небажання засудженого ставати на шлях виправлення.

За таких обставин, апеляційні твердження засудженого ОСОБА_1 про його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, не можуть бути узяті до уваги.

Не заслуговують на увагу колегії суддів і посилання засудженого ОСОБА_1 на наявність у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей, оскільки за свідоцтвами про народження дітей він в них не зазначений як їх батько.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про наявність у нього постійного місця роботи та твердого заробітку також є безпідставним, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінальної справи. В матеріалах кримінальної справи такі дані відсутні, не надав він їх і до апеляції або апеляційній інстанції.

Разом з цим, слід зауважити на те, що суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_1 кримінальне покарання, врахував як обтяжуючу обставину рецидив злочинів.

Проте, будучи притягнутим та засудженим за аналогічні злочини, засудженому ОСОБА_1 була вмінена кваліфікуюча ознака « повторність», тому відповідно до положень статті 67 КК України не може враховуватися як обтяжуюча обставина при призначенні покарання і підлягає виключенню з вироку суду першої інстанції.

Разом з цим, не дивлячись на виключенням цієї обставини з вироку суду, це, з урахуванням усіх вище викладених обставин по кримінальній справі, на призначене засудженому кримінального покарання та законність вироку суду першої інстанції, не впливає.

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог засудженого, вважаючи судове рішення, прийняте судом першої інстанції таким, що відповідає положенням норм кримінально процесуального закону.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 22 листопада 2012 року щодо нього залишити без зміни.

С У Д Д І :

А.А. Преснякова В.С. Меленчук С.І. Бєдєлєв