А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Бєдєлєва С.І., Преснякової А.А.
при секретарі Царьовій М.І.
за участю прокурора Івченка Д.В.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2.
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
законного представника ОСОБА_5.
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні 27 лютого 2013 року в залі суду в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 8 листопада 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 8 листопада 2012 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України, не працюючий, раніше не судимий, проживаючий в АДРЕСА_1
засуджений за частиною 2 статті 187 та статтею 69 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією ? майна, яке є його індивідуальною власністю
Головуючий у суді 1 інстанції Турченко О. В.
Категорія 187 ч. 2 КК України Доповідач Меленчук В.С.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України, учень 3 курсу МПЛСП, раніше не судимий, проживаючий в АДРЕСА_2
засуджений за частиною 2 статті 187 та статтею 69 КК України до 6 років позбавлення волі.
Вказаним вироком суду засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у тому, що вони 27 березня 2012 року приблизно о 00 годин 10 хвилин, за попередньою змовою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля гаражів по вулиці Парашутній у Жовтневому районі міста Маріуполя, діючи спільно, погоджено між собою, напали на раніше незнайомого ОСОБА_6, завдавши йому множинних ударів кулаками рук у голову, повалили на землю і стали утримувати за одяг, обмежуючи рухи потерпілого, після чого засуджений ОСОБА_3 став здавлювати руками ніс і прикривати рот потерпілого, щоб той не зміг покликати на допомогу, тим самим подавивши його волю до опору і, заподіюючи задуху, стали висловлювати на адресу потерпілого загрози вбивством, які останній сприймав реально.
Продовжуючи свої злочинні дії, засуджені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зажадали від потерпілого ОСОБА_6 передачі його майна, продовжуючи обмежувати доступ повітря і завдавати ударів, від чого потерпілий знепритомнів, а засуджені оволоділи його грошима у сумі 135 гривень, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму,після чого з місця події зникли.
В результаті злочинних дій засуджених, потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна волосистої частини голови у правій чоло-скроневій області, синця у лівої скуластій області, двох саден на лівому крилі носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з судовим рішенням прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисник ОСОБА_2 подали апеляції.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції в своїй апеляції ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції з постановкою нового вироку з посиленням покарання засудженим ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Обґрунтовуючи свою апеляцію, прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій засуджених за кримінальним законом та доведеність їх вини, вважає, що суд першої інстанції у належній мірі не врахував дані про осіб засуджених, ступінь тяжкості і суспільну небезпеку, вчиненого ними злочину та призначив їм надмірно м'яку міру покарання.
Вважає, що твердження суду першої інстанції про те, що розмір нанесеної шкоди і характер заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 не свідчить про які-небудь тяжкі наслідки у результаті дій засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_3, є неспроможними і не можуть бути застосовані при призначенні покарання.
На думку прокурора, незаконним є і те, що у протоколі судового засідання відображено, що засуджені ОСОБА_4 і ОСОБА_3 визнали провину частково, проте суд першої інстанції враховує, як пом'якшуючу обставину повне визнання вини.
Крім того, у вироку суду першої інстанції викладено, що засуджені ОСОБА_4 і ОСОБА_3 публічно вибачилися перед потерпілим ОСОБА_6, хоча фактично це зробив лише засуджений ОСОБА_3
Засуджений ОСОБА_4 у ході судового розгляду справи поводився зухвало. Суд першої інстанції не повною мірою врахував матеріал відносно засудженого, який його характеризує, а саме: довідку-характеристику з місця проживання, відповідно до якої засуджений ОСОБА_4 зарекомендував себе з посереднього боку.
Прокурор в апеляції просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_3 скасувати, постановити новий, яким за частиною 2 статті 187 КК України призначити покарання засудженому ОСОБА_3 8 років позбавлення волі, а. засудженому ОСОБА_4 7 років позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_2, подавши апеляцію, ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції з пом'якшенням покарання засудженому ОСОБА_4
В апеляції посилається на те, що засуджений ОСОБА_4 вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв встановленню істини у справі, надавав правдиві і послідовні свідчення. До виголошення обвинувального вироку засуджений за власною ініціативою добровільно повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6
Засуджений ОСОБА_4 скоїв злочин у неповнолітньому віці, раніше не судимий, за місцем проживання і навчання характеризується позитивно, офіційно був працевлаштований.
Захисник ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції змінити і з урахуванням положень статей 69,75,76 і 104 КК України призначити засудженому ОСОБА_4 5 років позбавлення волі зі строком випробування.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора і захисника ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції, пояснення і останнє слово засудженого ОСОБА_3 та думку його захисника ОСОБА_1, які заперечували проти апеляції прокурора, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, пояснення і останнє слово засудженого ОСОБА_4, який підтримав апеляцію свого захисника, не погоджуючись з апеляційними вимогами прокурора, пояснення потерпілого, який погодився з вимогами прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляцій в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляція захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з апеляцій прокурора та захисника ОСОБА_2, фактичні обставини кримінальної справи, правильність кваліфікації дій засуджених за кримінальним законом та доведеність їх вини не оспорюються.
Що стосується призначених засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мір кримінального покарання, колегія суддів дійшла такого висновку.
Суд першої інстанції, розглянувши кримінальну справу по суті, дійшов висновку про можливість призначення засудженим кримінального покарання з застосуванням положень статті 69 КК України.
Відповідно до положень зазначеної норми кримінального закону за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання і істотно знижають ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
За змістом пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання ( стаття 69 КК) може мати місце лише при наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному конкретному випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - посилатися на частину 1 статті 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалася особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Отже, як положення статті 69 КК України, так і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не забороняють призначення особам, які визнаються винними у вчиненні злочину, покарання нижче від найнижчої межі.
Проте, суд першої інстанції, обговорюючи і, вирішуючи питання про застосування положень статті 69 КК України, у вироку виклав обставини взагалі, які враховуються при призначенні покарання.
При цьому, суд першої інстанції належним чином не мотивував таке своє рішення, на навів своїх мотивів і суджень призначення більш м'якого покарання, ніж передбачене санкцією статті обвинувачення, не конкретизував, які саме обставини враховані як пом'якшуючі, конкретно якого засудженого вони стосуються, чи впливає, при цьому, обтяжуюча покарання обставина - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, яка урахована при призначенні засудженим кримінального покарання нижче від найнижчої межі.
Крім того, обговорюючи питання про можливість застосування положень статті 69 КК України, суд першої інстанції не з'ясував більш ретельно та ширше обставини справи, які впливають на призначення більш м'якого покарання та дані про осіб засуджених по цій справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які визнані винними.
Не виклав суд першої інстанції у своєму вироку і жодних міркувань та суджень щодо засудженого ОСОБА_4, який на момент вчинення злочину перебував у неповнолітньому віці.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 5,10 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» при розгляді справи про злочин неповнолітнього крім обставин, зазначених у статті 64 КПК, з'ясовуються: його вік, стан здоров'я та загального розвитку, характеристика (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті тощо), умови життя і виховання (дані про сім'ю, побутове оточення), обставини, що негативно впливали на його виховання, вплив дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, а також його ставлення дов чиненого злочину. Всі ці обставини також необхідно враховувати і при призначенні покарання, зважаючи на інтелектуальні, психологічні та інші особливості неповнолітніх.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, з'ясувати всі обставини по справі і в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване та мотивоване рішення, яке відповідало б нормам кримінального та кримінально-процесуального законів.
Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково, а апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 8 листопада 2012 року щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суду.
Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі.
С У Д Д І :
С.І. Бєдєлєв В.С. Меленчук А.А. Преснякова