А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів Бєдєлєва С.І., Кір'якова П.І.

за участю прокурора МаксименкоН.Г.

засудженого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні 3 січня 2013 року в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Тельманівського районного суду Донецької області від 11 квітня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Тельманівського районного суду Донецької області від 11 квітня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища Новомихайлівка Старобешевського району Донецької області, громадянин України, не працюючий, раніше судимий: 1) 27 січня 2003 року Старобешевським районним судом за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки; 2) 17 червня 2003 року Старобешевським районним судом за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі звільненого10 червня 2005 року умовно-достроково на 11 місяців 7 днів; 3) 18 грудня 2006 року Старобешевським районним судом за частиною 2 статті 289 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 26 лютого 2010 року умовно-достроково на 9 місяців 4 дні; 4) 17 грудня 2011 року Старобешевським районним судом за частиною 2 статті 289 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, проживаючий АДРЕСА_1

засуджений за частиною 2 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі частини 4 статті 70 КК України по сукупності злочинів до новопризначеного покарання частково приєднати покарання призначене за вироком Старобешевського районного суду Донецької області від 17 лютого 2011 року у вигляді 1 року позбавлення волі і остаточно призначено покарання 6 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Справа № 1-17/2011 Головуючий у суді 1 інстанції Попека О. В.

Провадження №11/0775/610м/12

Категорія 185 ч.2 КК України Доповідач Меленчук В.С.

Вказаним вироком суду засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 28 березня 2010 року приблизно о 00 годин 30 хвилин, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в прихожій кімнаті будинку без номеру, який належить ОСОБА_4 розташованого по АДРЕСА_2 в ході розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, також присутньою потерпілою ОСОБА_7 скориставшись тим, що ніхто з вказаних осіб не звертає на нього уваги, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав мобільний телефон моделі "Nokia-2310" в корпусі сірого кольору вартістю 105 гривень, з sim-картою оператора мобільного зв'язку "Джинс" вартістю 20 гривень, належних потерпілій ОСОБА_7, після чого з викраденим вийшов з будинку і надалі розпорядився викраденим майном на свій розсуд, заподіявши потерпілій матеріальний збиток на суму 125 гривень.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд.

Обґрунтовуючи свою апеляцію, засуджений ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції при судовому розгляді справи вимог кримінально-процесуального закону.

На його думку, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, досудове і судове слідство проведене неповно, однобічно та з обвинувальним ухилом.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення потерпілої у судовому засіданні про те, що вона оговорила його, тим самим підтверджуючи свідчення про продаж телефону на прохання потерпілої. Ці обставини свідчать про відсутність в його діях складу злочину.

Звертає засуджений увагу і на порушення судом першої інстанції при судовому розгляді справи вимог кримінально-процесуального закону, висловлене у допиті слідчого, який є заінтересованою особою. Проте, його клопотання про виклик свідків, які б підтвердили факт продажу телефону за згодою потерпілої, суд першої інстанції безпідставно відхилив.

За твердженнями засудженого, судом першої інстанції при розгляді справи була дана неправильна оцінка доказам, здобутим на досудовому слідстві і в судовому засіданні, що потягло до неправильного висновку.

Посилається засуджений і на неправильне призначення йому судом першої інстанції остаточного покарання.

Заслухавши доповідача, думку засудженого, який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора про безпідставність апеляції і законність вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи та, обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_1 кримінальне покарання за вчинений злочин по цій кримінальній справі у вигляді 3 років, врахував покарання призначене йому за вироком Старобешевського районного суду Донецької області від 17 лютого 2012 року, за яким йому призначене покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 кримінальне покарання за сукупністю злочинів суд першої інстанції керувався положеннями частини 4 статті 70 КК України, застосувавши принцип часткового складання покарань.

Проте, з резолютивної частини вироку суду першої інстанції вбачається, що за злочин, передбачений частиною 2 статті 185 КК України засудженому ОСОБА_1 призначене покарання у вигляді 3 років позбавлення волі і на підставі частини 4 статті 70 КК України приєднане частково у вигляд 1 року за вироком Старобешевського району Донецької області від 17 лютого 2012 року, що складає 4 роки позбавлення волі, а не 6 років 6 місяців позбавлення волі, як зазначено у вироку.

Неправильно суд першої інстанції призначив і додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до положень статті 59 КК України передбачена конфіскація усього майна винної особи, певної частини або певних предметів.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, призначивши додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна, суд не визначився у якій саме частині конфіскувати майно засудженого ОСОБА_1

Верховний Суд України, роз'яснюючи у своїй постанові №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляді кримінальних справ і постановлення вироку» з послідуючими змінами у пункті 24 звернув увагу судів на необхідність точного виконання вимог статті 335 КПК України про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що зазначені норми кримінального, кримінально-процесуального законів та роз'яснень Верховного Суду України при розгляді цієї кримінальної справи не дотримані.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність вироку суду першої інстанції закону, тому підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді кримінальної справи необхідно врахувати наведене, прийняти заходи до розгляду справи у відповідності з вимогами закону про повний, об'єктивний і всебічний розгляд справи та з урахуванням доводів, викладених в апеляції, прийняти рішення, яке відповідало б законові.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Тельманівського районного суду Донецької області від 11 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу надіслати на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суду.

С У Д Д І:

С.І. Бєдєлєв В.С. Меленчук П.І. Кір'яков