АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-796/1123/2013 Головуючий в 1-й інстанції - Набудович І.О.

Доповідач-Чобіток А.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого-ЧобітокА.О.

Суддів - Немировської О.В.Ящук Т.І.

при секретарі-Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5,про стягнення грошової компенсації від вартості частки житлового приміщення і припинення власності,-

в с т а н о в и л а:

В вересні 2012 року позивач звернулася з вказаним позовом до відповідача та зазначала, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності в рівних частках їй, відповідачу та їхньої дочці, ОСОБА_5 Посилаючись на те, що відповідач після розірвання шлюбу не проживає в квартирі, комунальні послуги та квартплату не сплачує,проживає у своїх батьків за адресою АДРЕСА_2 і не має наміру вселятися у спірну квартиру,просила припинити його право власності на 1/3 частини в спірній квартирі,яка на її думку є незначною і стягнути з неї компенсацію вартості його частки,яка дорівнює 263748 грн.33 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає,що не може погодитись з висновком суду щодо недоведеності підстав передбачених ч.1 ст.365 ЦК України,оскільки частку відповідача не можна виділити в натурі, квартира двокімнатна і жодна з кімнат за своїми розмірами не відповідає частці відповідача, а спільне проживання неможливе, що доводиться тривалим не проживанням відповідача в спірній квартирі, не бажанням відповідача опікуватися своєю власністю,утримувати спірну квартиру.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04.06.2007 року, виданого відділом приватизації житла Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації, квартира АДРЕСА_1 загальною площею 84,2 кв.м, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках, тобто по 1/3. Дана квартира складається з двох ізольованих кімнат жилою площею 37,2 кв.м, тобто на кожного з співвласників припадає по 12,4 кв.м.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 27.02.2012 року, залишеного без змін в цій частині рішенням апеляційного суду м.Києва від 07.06.2012 року, ОСОБА_4 вселено в вищевказану квартиру та зобов»язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди останньому у користуванні зазначеною квартирою. Цим же ж рішенням апеляційної інстанції скасовано зазначене рішення Дарницького районного суду м.Києва в частині встановлення порядку користування квартирою та в цій частині відмовлено в задоволенні позову, оскільки враховуючи розмір житлової площі спірної квартири, встановлення порядку користування призведе до порушення прав співвласників, так як зменшить їх частку у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд встановив та виходив з того, що позивачкою не доведена жодна з підстав, передбачена ст.. 365 ЦК України, за якою можливе припинення частки ОСОБА_4 у спільному майні.

Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, що регулює правовідносини,які виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують з наступних підстав.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі послалася на рішення апеляційного суду м.Києва від 07.06.2012 року, яким на її думку, відповідачеві відмовили у задоволенні позову про визначення конкретного порядку користування квартирою саме з тих підстав, що спірна квартира складається з двох кімнат і виділ окремої кімнати є неможливим, в тому числі з-за неможливості виділити кімнату відповідно розміру, тобто цим рішенням встановлено факт неможливості виділення частки не тільки в натурі, але навіть користування з мотивів, що частка є незначною і жодна з кімнат за площею не відповідає частці відповідача. При цьому зазначила, що вказане рішення є підтвердженням того, що частка відповідача є незначною.

Проте даний довід апеляційної скарги на увагу не заслуговує, оскільки в даному випадку має місце невірне тлумачення позивачкою висновків вказаного рішення суду.

Як вже зазначалося вище, кожному із сторін належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частці квартири, враховуючи розмір часток всіх співвласників квартири, 1/3 частка не може вважатись незначною.

Неможна погодитися із твердженням позивачки про те, що факт неподільності спірної квартири є загальновідомим і додаткових доказів не потребує, оскільки відповідно до ст. 61 ЦПК України, загальновідомість конкретних обставин повинен визнати суд. Як вбачається з матеріалів справи позивачкою відповідного клопотання не заявлялося, а судом ухвала з цього питання постановлена не була.

Крім того, встановлення неможливості спільного проживання і користування спільним майном здійснюється шляхом дослідження всіх обставин справи з урахуванням різних засобів доказування, передбачених цивільним процесуальним законодавством, - показання свідків, висновків органів внутрішніх справ, органів місцевого самоврядування, представників закладів охорони здоров'я тощо.

Зазначивши про неможливість спільного володіння та користування майном, позивачка послалася на вищевказані судові рішення і вказала, що відповідач, не зважаючи на своє право на проживання відмовляється вселятися, не сплачує комунальні платежі та не приймає участі в утриманні та обслуговуванні квартири.

Однак наведені обставини не можуть свідчити про неможливість спільного проживання і користування спільним майном, оскільки вказаними судовими рішеннями встановлений лише факт чинення перешкод позивачкою у проживанні відповідача, а на ОСОБА_3 накладено державним виконавцем штраф за його невиконання.

Питання утримання майна також не свідчить про неможливість спільного володіння та користування майном і може бути вирішено позивачкою у судовому порядку пред»явленням позову до ОСОБА_4 як до співвласника квартири з вимогою про компенсацію частини понесених нею витрат.

Носять голослівний характер і посилання ОСОБА_3 на те, що відповідач забезпечений іншим житловим приміщенням, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст..ст. 57-60 ЦПК України, останньою не надано.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення постановленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -