АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22 -2960/130/2012 року Головуючий у 1-й інстанції: Сіромашенко Н.В.

Доповідач: Чобіток А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - судді Чобіток А.О..

суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.

при секретарі - Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Міська страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

В травні 2012 року представник ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до суду та зазначав, що 23 жовтня 2010 року близько 15 год. 50 хв., керуючи автомобілем «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3 при виїзді на міст Патона із Наддніпрянського шосе в м. Києві в порушення п.п.13.1 ПДР України не дотримався безпечної дистанції і здійснив зіткнення з автомобілем «Дачія», д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 і яким керував ОСОБА_4 за довіреністю.

Посилаючись на те, що автомобіль ОСОБА_3, який визнаний судом винним у скоєнні вказаної ДТП, застрахований ПрАТ «Міська страхова компанія», що підтверджується полісом № ВЕ 5788460, і, незважаючи на його звернення 07.12.2010, відповідач відмовився виплатити йому страхове відшкодування відповідно до вимог ст.22.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-страхової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив стягнути зі страхової компанії 16 621,98 грн. матеріальної шкоди, 3 000 грн. пені, 10 000 грн. моральної шкоди та 1 000 грн. на правову допомогу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.07.2012 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права щодо всебічності та повноти судового розгляду, не витребування судом необхідних доказів для встановлення істини по справі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що ОСОБА_2 в травні 2012 року звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому зазначав, що йому належить автомобіль марки «Дачія», д.н.з. НОМЕР_2. 23.10.2010 між належним йому автомобілем під керуванням ОСОБА_4 за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_6, та автомобілем марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2010 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - недотримання безпечної дистанції, внаслідок чого він здійснив зіткнення з автомобілем «Дачія», д.н.з. НОМЕР_2.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано суду копію постанови Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2010 про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, копію довіреності від ОСОБА_2 на керування автомобілем ОСОБА_4, копію довідки ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, з якої вбачається, що автомобіль марки «Дачія Логан», д.н.з.НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, копію наряд-заказу №00000000006993 від 27.10.2010, відповідно до якого сума відновлювальних робіт автомобіля позивача складає 16 621,98 грн.

Пред'явивши даний позов, ОСОБА_2 зазначив, що на момент ДТП автомобіль «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, був застрахований ПрАТ «Міська страхова компанія», поліс № ВЕ 5788460, у зв'язку з чим сума шкоди повинна бути стягнута з відповідача у вказаному ним розмірі на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представником позивача в ході судового розгляду клопотань про витребування доказів не заявлялось.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що надані позивачем докази на підтвердження позову не є належними та допустимими, а будь-яких інших доказів, які б об'єктивно свідчили про доведеність вимог, не надано.

Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивач взагалі не надав належних доказів на підтвердження того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована відповідачем і який характер мало страхування - добровільне чи обов'язкове.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, про будь-які складнощі в отриманні доказів позивачем не зазначено та клопотань не заявлено, а тому посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин справи, не заслуговує на увагу.

До того ж, представник позивача погодився на ухвалення заочного рішення суду на підставі наявних у справі доказів, тобто скористався наданими йому правами на власний розсуд, не зважаючи на ту обставину, що тягар доведення позовних вимог законодавцем покладено на позивача, а суд лише оцінює надані докази.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення, постановленого по даній справі, та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -