ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2008 р. Справа № 2-а-10152/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Подолян Наталії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача : Якимчук Віра Іванівна
Хващук Григорій Андрійович
відповідача : Сисак Людмили Володимирівни
Гелетюка Миколи Миколайовича
Декалюк Олени Станіславівни
розглянувши матеріали справи
за позовом: приватного багатопрофільного малого підприємства фірми "Сфера"
до: управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниця
про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1684 від 22.02.2008 р. в сумі 110388,63 грн., рішення № 5 від 22.02.2008 р. на суму 235721,36 грн., № 6 від 22.02.2008 р. на суму 8911, 56 грн
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне багатопрофільне мале підприємство фірма "Сфера" з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниця про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1684 від 22.02.2008 р. в сумі 110388,63 грн., рішення № 5 від 22.02.2008 р. на суму 235721,36 грн., № 6 від 22.02.2008 р. на суму 8911, 56 грн.
Позовні вимоги мотивовані неправомірністю винесення за наслідками проведеної документальної перевірки управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці вимоги про сплату боргу від 22.02.2008 року № Ю-1684 на суму 110388,63 грн., рішення №5 від 22.02.2008 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на суму 235721,36 грн., рішення №6 від 22.02.2008 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються внески в сумі 8911,56 грн.
Позивач вважає, що відповідачем були порушенні норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку оформлення документальних перевірок дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-5.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представники відповідача позов не визнали, відповідно до письмових заперечень (вхід. № 8876 від 01.09.2008 року), зазначили, що згідно із ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Тому, незалежно від того, яку систему оподаткування обрано підприємством, як суб'єкт підприємницької діяльності, воно зобов'язане нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах. Вважають оскаржувані рішення пенсійного фонду, а також дії посадових осіб щодо їх прийняття законними та обґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд встановив, що фірма "Сфера"- приватне багато профільне мале підприємство зареєстроване Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 18.09.1991 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
З 28.01.2008р. по 06.02.2008р. на підприємстві проводилась планова перевірка з дотримання вимог чинного законодавства щодо сплати коштів до Пенсійного фонду України, за результатами якої складено акт.
За висновками акту перевірки позивачу було донараховано фонд оплати праці на суму 8911,56 грн., а також донараховано страхові внески на суму 111152, 21 грн., в тому числі по тарифу 32%, 32,3%, 31,8%, 33,2% - 110998,24 грн., 0,5-2% - 153,97 грн. На підставі цього, УПФ у Ленінському районі м. Вінниці прийняті вимога про сплату боргу від 22.02.2008р. № Ю-1684 в сумі 110388,63 грн., рішення № 5 від 22.02.2008р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків на суму 235721,36 грн., та рішення № 6 від 22.02.2008р. про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на суму 8911, 56 грн.
Однак, суд не може погодитись з правовими підставами винесення оскаржуваних рішень управління пенсійного фонду у Ленінському районі м. Вінниці та вимоги про сплату боргу виходячи з наступного.
Право на проведення планових або позапланових перевірок стосовно нарахування, обчислення та сплати страхових внесків органами Пенсійного фонду України передбачено законом України “Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. А питання безпосереднього проведення посадовими особами органів Пенсійного фонду України документальних перевірок щодо правильності обчислення та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також цільового використання його коштів врегульовані Порядком оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 6-5 від 21.03.2003р. (далі Порядок)
Згідно пунктів 1.4, 1.5 цього Порядку, органи Пенсійного фонду України мають право проводити в установленому порядку планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів платників щодо правильності обчислення та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також цільового використання його коштів. За результатами перевірки складається акт довільної форми у двох примірниках, який підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером платника, а за їх відсутності - особами, що їх заміщують, або фізичною особою, яка використовує працю найманих працівників.
Вимоги щодо складу і змісту акта документальної перевірки визначені в пункті 2 Порядку, підпункт 2.2 якого передбачає наявність у вступній частині акта документальної перевірки поряд з іншим обов'язкових відомостей щодо дати підписання акта перевірки (число, місяць, рік підписання акта) та номера акта перевірки (порядковий номер книги реєстрації актів).
Як свідчать матеріали справи, акт документальної перевірки в порушення зазначеного підпункту Порядку не містить порядкового номера та датований 28.01. - 06.02.2008р., що відповідає періоду проведення перевірки, однак аж ніяк не даті його підписання.
При визначені ж дати підписання акта суд виходить з такого.
Згідно пункту 3 Порядку “Підписання акта документальної перевірки”, підпунктів 3.1 та 3.2 Акт документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами органу Пенсійного фонду України, які здійснювали перевірку, та посадовими особами платника або фізичною особою, яка використовує працю найманих працівників. За наявності зауважень з боку платника його керівник і головний бухгалтер (фізична особа, яка використовує працю найманих працівників) підписують акт із зауваженнями, що подаються до органу Пенсійного фонду України в письмовій формі. Після підписання акта перевірки платником (посадовими особами) один його примірник передається керівнику або уповноваженій особі платника (фізичній особі, яка використовує працю найманих працівників), про що на останній сторінці акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням його посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.
Із системного аналізу зазначених вище положень слідує, що дата акта перевірки є датою його підписання як посадової особи яка здійснює перевірку так і посадової особи підприємства, і саме ця дата обопільного підписання повинна міститись у вступній частині акта документальної перевірки.
Акт документальної перевірки наданий управлінням пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці позивачу для підписання 25.02.2008р., про що свідчить підпис особи, яка його отримала -менеджера підприємства ОСОБА_1. Поданий акт переданий керівнику ПБМП фірма “Сфера”ОСОБА_2, який, висловивши свої зауваження по ньому, зробив відмітку “від підпису відмовляюсь” одночасно підписавшись із зазначенням дати 26.02.2008р. Наведене, виходячи з вимог п.п. 3.1 Порядку, слід розцінювати, як підписання акта перевірки із зауваженнями.
Оскільки Порядком чітко визначено, що момент підписання акта перевірки передує його отриманню позивачем, тому суд вважає що датою його підписання слід вважати дату його передачі посадовим особам платника - ПБМП фірма “Сфера”.
Акт перевірки не містить відповідної відмітки, а матеріали справи будь-яких доказів відносно того, що позивач відмовився в його отриманні. Відповідач в судовому засіданні не підтвердив факту виконання п. 3.4 Порядку щодо направлення акту перевірки поштою, оскільки об'єктивних підстав вчинення таких дій не було.
Враховуючи наведені обставини, суд констатує, що датою підписання акта перевірки слід вважати дату його передачі та отримання позивачем -25.02.2008р., і саме ця дата має міститись у вступній частині акта документальної перевірки, а не 28.01-06.02.2008р., як помилково зазначено УПФ у Ленінському районі м. Вінниці.
Згідно п. 3.5 Порядку, в разі недодержання його вимог щодо складання акта перевірки керівник органу Пенсійного фонду України зобов'язаний вжити заходів щодо усунення цих недоліків або призначити повторну перевірку.
В судовому засіданні відповідач не надав доказів усунення виявлених недоліків щодо форми та змісту акта перевірки, а також відомостей про призначення повторної перевірки.
Відповідно до п.п. 9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, (далі Інструкція) до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону. Такі фінансові санкції застосовуються шляхом винесення обов'язкового до виконання письмового рішення.
Виходячи з вимог пунктів 9.3.3, 9.3.4 п. 9.3 даної Інструкції підставою для прийняття такого рішення є акт документальної перевірки або акт звірки , а згідно з положень п.п. 8.3 вимога про сплату недоїмки формується серед іншого також на підставі актів документальних перевірок .
Оскаржувані ПБМП фірма “Сфера”рішення УПФ у Ленінському районі м. Вінниці про застосування фінансових санкцій № 5 та № 6 від 22.02.2008р., а також вимога про сплату боргу № Ю-1684 від 22.02.2008р. прийняті виключно на підставі акта документальної перевірки б/н від 28.01-06.02.2008р., який, як зазначено вище оформлено з порушенням чинного законодавства, оскільки датою його підписання є 25.02.2008р., а не період , за який проводилась перевірка.
Таким чином, зазначені рішення і вимога про сплату боргу УПФ у Ленінському районі м. Вінниці прийняті до моменту підписання на підставі оформленого з порушенням чинного законодавства акта перевірки, передчасно, необґрунтовано, упереджено та безпідставно. Їх прийняття порушило право позивача на можливість попереднього ознайомлення з підставами застосування фінансових санкцій чи нарахування недоїмки, можливості оскарження акта перевірки , що в свою чергу безпосередньо могло б мати вплив на результати подальшого прийняття відповідних рішень пенсійним фондом.
Частина 3 статті 70 КАС України передбачає, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Отже, акт від 28.01-06.02.2008р. б/н, складений за результатами перевірки позивача, суд не вважає доказом та підставою прийняття оскаржуваних рішень пенсійного фонду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимоги ч. 4 ст. 70 КАС України вказують що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В даному випадку рішення про застосування фінансових санкцій № 5 та № 6 від 22.02.2008р., а також вимога про сплату боргу № Ю-1684 від 22.02.2008р., прийняті на підставі акту перевірки б/н від 28.01-06.02.2008р. який не є належним доказом факту порушення з боку відповідача законодавства про пенсійне забезпечення, а отже вони є протиправними та підлягають скасуванню у зв'язку з відсутністю законних підстав для їх прийняття.
Поряд з цим, суд вважає за необхідним наголосити і на іншу обставину, що може слугувати підставою для скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 6 від 22.02.2008р., незважаючи на те, що дане рішення є протиправним виключно із -за порушення порядку оформлення результатів документальної перевірки, на основі якого рішення приймалось.
Так, як слідує з тексту рішення про застосування фінансових санкцій № 6 від 22.02.2008р., воно прийняте відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Зазначеною нормою Закону передбачено, за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу). Оскільки, за результатами перевірки позивачу донараховано фонд оплати праці на суму 8911,56 грн., тому і таку суму визначено в рішенні про застосування фінансових санкцій.
Проте, з таким висновками УПФ у Ленінському районі м. Вінниці щодо приховування підприємством доходів, на які нараховуються страхові внески, суд не може погодитись. Донарахування страхових внесків в сумі 8911,56 грн. на виплачену матеріальну допомогу здійснювалось відповідачем з посиланням на Інструкцію зі статистики заробітної плати, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, що є неправомірним, оскільки п.п. 1.1. п. 1 цієї Інструкції визначає, що її положення не застосовуються для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підпункт 2.3.3 Інструкцію зі статистики заробітної плати, на що посилається відповідач, передбачає що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належить матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшістю працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31). Пунктом 3.31 даної Інструкції зазначено, що не належать до фонду оплати праці матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на лікування, оздоровлення дітей, поховання.
Як підтверджують матеріали справи, зазначені виплати в сумі 8911,56 грн. носили одноразовий характер і не були пов'язані з виконанням трудових обов'язків працівників. А тому донарахування фонду оплати праці на суму 8911,56 грн. та відповідно застосування фінансових санкцій на таку суму є неправомірним.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності (ст. 9 КАС України), відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює призумцію винності відповідача, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
В судовому засіданні відповідач не довів обґрунтованість прийнятих на підставі проведеної перевірки рішень що є предметом даного спору, а його заперечення на позов не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки рішення про застосування фінансових санкцій № 5 та № 6 від 22.02.2008р., а також вимога про сплату боргу № Ю-1684 від 22.02.2008р. прийняті з порушенням чинного законодавства, тому підлягають скасуванню, як протиправні.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки квитанцією № 108 від 25.07.2008 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн., дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов приватного багатопрофільного малого підприємства фірми "Сфера" до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниця про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1684 від 22.02.2008 р. в сумі 110388,63 грн., рішення № 5 від 22.02.2008 р. на суму 235721,36 грн., № 6 від 22.02.2008 р. на суму 8911, 56 грн. задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати :
- вимогу управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про сплату приватним багатопрофільним малим підприємством фірмою "Сфера" боргу в сумі 110388,63 грн. № Ю-1684 від 22.02.2008 р.;
- рішення управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці № 5 про застосування до приватного багатопрофільного малого підприємства фірми "Сфера" фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків від 22.02.2008 р. на суму 235721,36 грн.;
- рішення управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці № 6 про застосування до багатопрофільного малого підприємства фірми "Сфера" фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески від 22.02.2008 р. на суму 8911, 56 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного багатопрофільного малого підприємства фірма "Сфера" 3 грн. 40 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 24.09.08
Суддя Загороднюк Андрій Григорович