Справа № 754/4375/13-ц
РІШЕННЯ
Іменем України
17.05.2013 року Деснянський районний суд міста Києва
в складі головуючого судді Бабко В.В.
при секретарі Скребньовій А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «ІНТА» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 16.05.2012р. звернувся до суду з позовом до відповідача про витребування трудової книжки, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, однак у січні 2013р. ОСОБА_1 отримав свою трудову книжку, і тому 16.04.2013р. представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з жовтня 2007року був прийнятий на посаду реставратора готової продукції до ТОВ ВКФ «ІНТА». З жовтня 2010р. був переведений на посаду бригадира реставраторів. Згідно наказу № 8 від 29.02.2012року, був звільнений з роботи з причини втрати довіри до працівника з боку власників та виконавчого органу ТОВ ВКФ «ІНТА», відповідно до ч.1 ст. 41 КЗпП України. При цьому у день звільнення ОСОБА_1 отримав повний розрахунок, проте йому не було видано трудову книжку, що є грубим порушенням ст.47 КЗпП України.
В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у сумі 2006,01грн., моральну шкоду у розмірі 2000грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1800грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні, зазначав, що звільнення позивача відповідає діючому законодавству України, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, крім того просив суд застосувати строк позовної давності.
Вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.11.2007р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ ВКФ «ІНТА» на посаду реставратора готової продукції. З жовтня 2010р. був переведений на посаду бригадира реставраторів.
Наказом № 8 від 29.02.2012року, був звільнений з роботи з причини втрати довіри до працівника з боку власників та виконавчого органу ТОВ ВКФ «ІНТА», відповідно до ч.1 ст. 41 КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
В день звільнення позивач був ознайомлений з наказом № 8 від 29.02.2012р. та був проведений з ним повний розрахунок, про що не заперечується сторонами.
Відповідно до ст.ст. 47, 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Твердження представника відповідача та свідчення свідка ОСОБА_2 про те, що вини роботодавця у не видачі ОСОБА_1 трудової книжки не має, оскільки позивач відмовився отримати трудову книжки, що підтверджується Актом та доповідною запискою від 29.02.2012р. головного бухгалтера ОСОБА_3, суд оцінює критично, оскільки представником відповідача під час судового розгляду не було надано суду доказів у підтвердження того, що позивач відмовився отримати трудову книжку у день звільнення, а у подальшому відповідач приймав заходи для вручення позивачу трудової книжки, так як діючим трудовим законодавством саме на роботодавця покладений обов'язок по видачі трудової книжки працівнику саме у день звільнення.
Посилання представника відповідача на те, що під час всього судового розгляду були прийняті спроби вручити трудову книжку позивачу, однак він відмовлявся від її отримання, не може бути доказом того, що відповідач у день звільнення позивачу ОСОБА_1 видавав трудову книжку, так як особа, яка звернулася до суду за захистом свого порушеного права має право на отримання судового рішення з приводу поданого позову.
Посилання представника відповідача на Акт та доповідну записку від 29.02.2012р., які були подані в судовому засіданні лише 16.04.2013р., суд не бере до уваги, оскільки враховує ту обставину, що у 27.02.2013р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спав, скасувавши Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 31.08.2012р. та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 13.11.2012р. за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «ІНТА» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання видати трудову книжку та відшкодування моральної шкоди, встановили, що Акт про відмову від отримання трудової книжки не складався.
Крім того, відповідно до п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993р. № 58, з подальшими змінами, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.
Враховуючи ненадання суду представником відповідача належних та достатніх доказів, суд вважає, що під час судового розгляду було встановлено, що відповідач у день звільнення у порушення вимог ст. 47 КЗпП України не видав позивачу ОСОБА_1 трудову книжку, лише у січні 2013р. позивач ОСОБА_1 отримав свою трудову книжку.
Посилання представника відповідача, що позовна заява подана після спливу визначеного законодавством місячного строку і необхідно застосувати строк позовної давності, суд вважає, що оскільки позивачем не оспорювалося його звільнення з роботи, а пред'являлися вимоги про видачу трудової книжки, оформленої належним чином, та виплату належних, на його думку, виплат. Для даних позовних вимог законодавець визначив строк звернення до суду протягом трьох місяців з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, місячний строк позовної давності у справах про звільнення починається з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. З матеріалів справи вбачається, що позивачу не була вручена трудова книжка, тому підстав для відрахування місячного строку звернення до суду з дня його звільнення у суду не має.
Суд встановив, що позивачем строки звернення до суду пропущені не були, тому, відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток позивача ОСОБА_1 розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995р. Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, виходячи з виплат за фактичний час роботи. За період роботи з 29 лютого 2012р. по 18 квітня 2012р., тому середня заробітна плата за час затримки у видачі трудової книжки становить 2006,01грн. = (31день Х 64,71грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлені в судовому засіданні обставини, свідчать про те, що при звільненні позивача з роботи відповідачем не були порушені його законні права, що в свою чергу могли б привести до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагали б від позивача додаткових зусиль для організації його життя, крім того, позивачем не надано доказів наміру влаштуватися на іншу роботу і відмову йому у працевлаштуванні, у зв'язку з відсутністю трудової книжки, а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України, ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.
Представником позивача в суді був ОСОБА_4, який здійснював представництво його інтересів на підставі Договору про надання правової допомоги від 03.04.2012року та був саме представником ОСОБА_1
Заява про те, що б ОСОБА_4 був допущений до участі в розгляді справи як особа, що надає правову допомогу до суду не надходило.
За таких обставин у суду не має підстав стягувати з відповідача на користь позивача 2000грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 21, 26, 28, 40, 184, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 213-215, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «ІНТА» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «ІНТА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у сумі 2006,01грн. з відрахуванням обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «ІНТА» на користь держави судовий збір в розмірі 229,40грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Бабко В.В.