Головуючий суду 1 інстанції - Євтіфєєв В.М.

Доповідач - Оробцова Р.І.

Справа № 1231/5866/2012

Провадження № 22ц/782/969/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Оробцової Р.І.

суддів: Карташова О.Ю., Дронської І.О.

при секретарі : Скоробогатовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 30 січня 2013 року

за позовом ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, до ОСОБА_2 про визнання удаваним угоди купівлі-продажу, визнання покупця, визнання право власності, -

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2011 року позивачка звернулася з позовом в обґрунтування якого зазначила, що відповідач є її братом. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 25.03.2010 року квартира АДРЕСА_1 придбана позивачкою та відповідачем у третіх осіб. В дійсності вказана квартира придбана позивачкою за її власні кошти. Позивачкою здійснювався пошук варіантів придбання квартири. Придбання вказаної квартири мало на меті розміщення вільних коштів з метою вигідного вкладання і захисту їх від інфляції. Вказана угода була посвідчена нотаріусом та зареєстрована в реєстрі №1017. В день підписання договору позивачкою була проведена оплата за покупку квартири ОСОБА_4 та отримана розписка останньої від 25.03.2010 року. В той же день відповідач надав позивачці розписку про отримання від позивачки 4500 дол. США для придбання квартири. На час посвідчення угоди позивачка не усвідомлювала юридичних наслідків оформлення угоди на ім'я позивачки та відповідача. Відповідач на час придбання квартири не мав можливості оплатити її. Таким чином позивачка є єдиним покупцем вказаної квартири. Тому вимагала: визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між позивачкою, відповідачем та третіми особами в частині покупця відповідача удаваним; визнати позивачку покупцем квартир АДРЕСА_1; визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання удаваним угоди купівлі-продажу, визнання покупця, визнання право власності задоволено повністю, визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, в частині покупця ОСОБА_2 удаваним, визнано ОСОБА_3 покупцем квартир АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 360 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю фактичним обставинам справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити за необґрунтованістю.

Вислухавши доповідь судді, пояснення апелянта та його представника, розглянувши справу за відсутністю ОСОБА_3, яка повідомлена належним чином, розглянувши у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідач є братом позивачки.

В позові позивачка зазначила, що вона здійснювала пошук варіантів придбання квартири та мала на меті розміщення вільних коштів з метою вигідного вкладання і захисту від інфляції.

Маючи намір придбати квартиру по АДРЕСА_1, 25.02.2010 року позивачка передала ОСОБА_4 завдаток у сумі 4000 грн. При передачі завдатку у результаті відсутності паспорта у позивачки, розписка була укладена між третьою особою та відповідачем. Вказані обставини визнають і підтверджують треті особи.

Згідно до розписки від 25.03.2010 року, яка складена третьою особою в день посвідчення договору, третя особа отримала від позивачки залишок коштів в розмірі 8.5 тис. дол. США по договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 25.03.2010 року квартира АДРЕСА_1, придбана позивачкою та відповідачем у третіх осіб по справі.

Вказана угода була посвідчена нотаріусом та зареєстрована в реєстрі №1017, в тексті договору покупцями спірної квартири зазначені позивачка і відповідач.

Задовольняючи позов суд першої інстанції не дав оцінку всім наданим доказам по справі. По за увагою суду залишилась розписка від 25.03.2010 року, яка складена відповідачем, який отримав від позивачки 4500 тис. дол. США на придбання частини спірної квартири. Отже відповідачем доведено факт, займу вказаних коштів для придбання разом з позивачкою квартири по АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка мала намір та мету придбання квартири по АДРЕСА_1, дійсно сплатила повну вартість вказаної квартири, про що свідчать розписки та визнають особи, яки безпосередньо були стороною по договору. В день укладення договору позивачкою була проведена оплата за покупку квартири у третіх осіб і отримана розписка ОСОБА_4 від 25.03.2010 року.

На думку суду першої інстанції надані відповідачем в якості доказів довідки про заробітну плату №107/14 від 15 жовтня 2010 року, довідку за місцем його роботи №144 від 19.10.2010 року у Красноярському Краї Російської Федерації не підтверджують, що вказані кошти були спрямовані відповідачем на придбання квартири по АДРЕСА_1, оскільки, відповідно до договору купівлі-продажу від 20.03.2009 року відповідач придбав іншу квартиру.

На підставі цих обставин суд і прийшов до хибного висновку.

Проте такі висновку суду першої інстанції не узгоджуються з обставинами по справі.

Статтею 235 ЦК України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

З урахуванням викладеного суд прийшов висновку щодо є наявності підставі для визначення договору купівлі-продажу в частині другого покупця удаваним та визнання позивачкою єдиними покупцем за вказаним договором, що в свою чергу є підставою для визнання за позивачкою право власності на спірну квартиру.

Але судова колегія апеляційної інстанції з зазначеним висновком суду першої інстанції не може погодитися зважаючи на наступне:.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»

за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Позивачкою не спростовується той факт, що відповідач здійснював грошові перекази на адресу позивачки, про що свідчать матеріали справи.

В матеріалах справи є розписка відповідача від 25.03.2010 року,в якій він зазначив, що гроші в борг він бере на покупку квартири, в той же день продавець квартири ОСОБА_4 отримала остаток коштів за спірну квартиру про що написала розписку на ім'я позивачки.

Розписка ОСОБА_4 від 25 лютого 2010 року свідчить про те, що вона отримала від відповідача чотири тисячі доларів США за спірну квартиру.

За таких обставин висновок суду стосовно того, що договір купівлі-продажу в частині другого покупця є удаваним на думку судової колегії є необґрунтованим та нелогічним.

Крім того позивачкою не вказано, який саме правочин вони приховали та в чому удаваність правочину чи його частини.

Суд не дав оцінку встановленим обставинам, неповно встановив обставини по справі, неправильно застосував норми матеріального права, а відповідно до ст. 309 ЦПК України зазначене є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 30 січня 2013 року скасувати.

По справі постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання удаваним угоди купівлі-продажу, визнання покупця, визнання право власності за необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Головуючий :

Судді :