Справа: №22-1476

Головуючий у 1 інстанції:

Категорія:                                                                                Ходирєва І.В.

Доповідач: Маляренко І.Б.

УХВАЛА Іменем України

„07„     червня   2006 року                                               колегія суддів судової палати з

цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі: Головуючого: Маляренко І.Б. Суддів: Борисова Є.А., Яресько А.В. За участю секретаря: Дорошенко Ю.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

на ухвалу судді Антрацитівського міськрайсуду Луганської області від 13 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Одночасно ОСОБА_3 було подано заяву про забезпечення позову. Двома ухвалами від 15.03.2006 року суддею Антрацитівського міськрайсуду Луганської області було накладено арешт на автомобіль КРАЗ -250 д/н НОМЕР_1, що знаходився у ОСОБА_1 і заборонено знімати даний автомобіль з обліку та відчужувати його; а також накладено арешт на належну ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та грошові рахунки на ім"я ОСОБА_1

21.03.2006 року ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на ухвалу судді Антрацитівського міськрайсуду Луганської області від 15.03.2006 року про накладення арешту на транспортний засіб.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.04.2006 року скаргу було залишено без руху із наданням строку на усунення наявних в ній недоліків.

У встановлений даною ухвалою строк до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на ухвалу судді Антрацитівського міськрайсуду Луганської області від 13 березня 2006 року, якою накладено арешт на належну ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та грошові рахунки на ім"я ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування даної ухвали як такої, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що брали участь у справі, перевіривши законність оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно із ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі,може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Устатті 152 цього ж Кодексу міститься перелік видів забезпечення позову, в тому числі і накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Виходячи із змісту наведених статей ЦПК, накладення арешту на конкретне майно відповідача можливе лише в тому разі, якщо це майно є предметом спору і невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду стосовно даного конкретного майна.

Як видно із матеріалів справи, позов заявлено у зв"язку з спричиненням шкоди джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок чого підстав для накладення арешту на належну відповідачу квартиру не було.

Крім того, суддею не було взято до уваги тієї обставини, що в силу вимог ст. 152 ЦПК України арешт на належне відповідачу майно, в тому числі грошові кошти, накладається в межах заявленої ціни позову, і виконання даної ухвали, згідно із Законом України „Про виконавче провадження" покладається на органи державної виконавчої служби.

Таким чином, доводи апелянтів про допущені при прийнятті оскаржуваної ухвали порушення норм цивільного процесуального права є обгрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги, на думку судової колегії, не заслуговують на увагу, оскільки можуть бути предметом обговорення при розгляді справи по суті.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, суд апеляційної інстанції змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 307,312,313-315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - задовольнити частково;

ухвалу судді Антрацитівського міськрайсуду Луганської області від 13 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - скасувати і прийняти нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити частково, накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності і знаходиться у нього або в інших осіб,та на належні ОСОБА_1 грошові кошти, в межах заявленої ціни позову.

Відкликати з Державної виконавчої служби у м. Брянка Луганської області ухвалу судді Антрацитівського міськрайсуду Луганської області від 13 березня 2006 року щодо накладення арешту на грошові рахунки на ім"я ОСОБА_1 та квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, і направити до Державної виконавчої служби у м. Брянка Луганської області дану ухвалу.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом двох місяців може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: