10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 року Справа № 812/4352/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Тихонова І.В.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

за участю

представника позивача: Бабенко О.І. (довіреність №20/3-317 від 20.02.2013 р.)

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міловського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і сумі 10 843, 86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Міловського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і сумі 10 843, 86 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідач перебуває на обліку в Міловському центрі зайнятості у якості безробітного з 18.04.2013 року, та отримав допомогу по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності за період з 03.07.2012 року по 12.01.2013 року у сумі 10 098, 34 грн.

У результаті інформаційного обміну між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією України було виявлено. Що громадянкою ОСОБА_2 у період перебування її на обліку як безробітної був отриманий дохід від ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн». Для перевірки цих даних Міловським районним центром зайнятості було надіслано запит до ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн». Згідно отриманої відповіді відповідач здійснювала від імені, в інтересах та за дорученням ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» частину страхової діяльності, а саме діяльність страхового посередника, що пов'язана з укладанням договорів страхування життя, представляла інтереси страховика перед потенційними та чинними страхувальниками згідно договору доручення №204150 від 22.06.2012 року та отримала винагороду, з якої згідно законодавства України були здійснені відрахування Єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове страхування з податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується листами ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» №148 від 15.02.2013 року та №2 від 03.01.2013 року, чим відповідач порушила діюче законодавство України «Про зайнятість населення» та незаконно отримала матеріальну допомогу в період профнавчання 22.06.2012 року в сумі 67,77 грн., допомогу по безробіттю з 23.06.2012 року по 02.07.2012 року в сумі 677, 75 грн., одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності з 03.07.2012 року по 12.01.2013 року у сумі 10 098. 34 грн. Загальна сума, що підлягає поверненню, становить 10 843, 86 грн.

Посилаючись на норми ст. ст. 36, 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", позивач просив суд стягнути з відповідача суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 10 843. 86 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що уклала договір страхування життя з ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» особистого страхування життя, страховим представником компанії не виступала. Відповідач зазначила, що у трудових правовідносинах з ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» не перебувала, а отримана винагорода є компенсацією згідно договору особистого страхування.

Такі правовідносини, на думку представника відповідача відповідно до ст. 1144 Цивільного кодексу України повинні кваліфікуватись як публічна обіцянка винагороди та не можуть ототожнюватись із трудовим або цивільно-правовим договором на виконання робіт. Відтак, правові норми, на які посилається позивач, заявляючи вимоги до суду, не підлягають застосуванню, оскільки виплата страховою компанією винагороди не може вважатися отриманням безробітним підходящої роботи, та відповідно заробітку.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 11.04.2012 року звернулася до позивача - Міловського районного центру зайнятості з заявою про реєстрацію її як такої, що шукає роботу, 18.04.2012 - з заявою про надання статусу безробітного з виплатою матеріальної допомоги. Наказом позивача від 18.03.2011 № НТ 110318 відповідача надано статус безробітного та призначено матеріальну допомогу по безробіттю (а.с 8-9).

Позивачем проведено перевірку обґрунтованості виплати відповідачу матеріального забезпечення, про що складено акт за № 6 від 18.02.2013 року (а.с. 16-18).

Вказаним актом, зокрема, встановлено, що за інформацією ДПА за 2 квартал 2012 відповідач отримав дохід від ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн», за інформацією ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» з гр. ОСОБА_2 укладено договір доручення з подальшим нарахуванням винагороди. З урахуванням зазначеного, в акті перевірки викладено висновок про те, що грошові кошти, отримані безробітним від страхової компанії є отриманим доходом, чим порушуються норми діючого законодавства.

13.03.2013 року за вих..№20/4-450 відповідачу було направлено лист-повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення у сумі 10 843, 86 грн. (а.с.19).

Зазначені кошти відповідачем не повернуто позивачу, що не заперечувалось в судовому засіданні відповідачем.

Право осіб, визнаних у встановленому порядку безробітними, на одержання допомоги по безробіттю, зокрема, встановлено ст. 11 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Статтею 2 цього Закону визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Статтею 1 Закону України "Про зайнятість населення" передбачений вичерпний перелік осіб, які відносяться до зайнятого населення. Так, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III (надалі - Закон 1533).

Виходячи з вимог ст. 6 Закону 1533 застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги.

Відповідно до ст. 31 Закону 1533 виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у випадку працевлаштування безробітного; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості тощо.

Згідно з ч. 2 статті 36 Закону 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності до вимог ст. 36 Закону 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Тобто, за приписами наведених норм, обов'язковою умовою для стягнення сум виплаченої допомоги є неповідомлення безробітним само про обставини, які впливають на її виплату, наявність умисного невиконання застрахованою особою своїх обов'язків та зловживання ними.

Всупереч нормам, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, які покладають обов'язок доказування правомірності своїх дій чи рішень на суб'єкта владних повноважень, позивачем не надано доказів умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків та зловживання ними.

Згідно з п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від № 307 (далі Порядок № 307) та п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 (Далі порядок № 219), виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами, визначено підставою для зупинення виплат по безробіттю.

Відповідно до ст.25 Закону 1533 роботодавець зобов'язаний надавати відомості про: прийняття на роботу працівників, заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було укладено договір доручення №204150 з ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн», згідно якого відповідач як повірений зобов'язаний від імені, в інтересах та за дорученням довірителя здійснювати частину страхової діяльності довірителя, а саме здійснювати діяльність страхового посередника, що пов'язана з укладенням договорів страхування життя, представляти інтереси довірителя перед потенційними та чинними страхувальниками, а довіритель зобов'язується приймати та оплачувати послуги повіреного. Реалізація предмету даного договору визначається Положенням «Про порядок взаємодії і співпраці повіреного і довірителя у відносинах страхового посередництва» та Положенням «Про фінансову мотивацію страхових посередників ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн».

Зазначені положення не можуть класифікуватися як трудовий договір, або інший договір цивільно-правового характеру, предметом якого було б надання страховій компанії обов'язкової трудової функції чи надання послуги за зобов'язанням та який би міг визначатись як обставина, що впливає на умови виплати допомоги по безробіттю. (а.с. 15). Крім того, на запити Міловського центру зайнятості ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» надано відповіді про те, що ОСОБА_2 не була працівником страхової компанії та не перебувала у трудових відносинах з останньою.

Тобто, із відповіді наданої позивачу ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» вбачається, що страхова компанія не укладала з відповідачем трудового договору, а був укладений лише договір доручення, відповідно до якого відповідач отримує від ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» винагороду за страхове посередництво.

Отже, у даному випадку ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» не є роботодавцем відповідача, а винагорода, що отримують посередники страхової компанії не є такою, що виплачена за надання трудової функції, а також за умовами цивільно-правових угод предметами яких не являються виконання робіт (послуг) клієнтами страхової компанії, тобто дохід виплачено з інших підстав.

Отримання коштів за договором дорученням на виконання посередницьких функцій страхової компанії жодним чином не може бути кваліфіковано як отримання заробітної плати за трудовими договорами, винагороди за роботу за цивільно-правовими угодами, дохід від підприємницької діяльності та інший дохід у розумінні статті 1 Закону України "Про зайнятість населення".

Суд погоджується з доводами відповідача, що виплати клінтам страхової компанії, які виконували функції страхових посередників для укладення договорів страхування життя, представлення інтересів страхової компанії перед потенційними та чинними страхувальниками регулюються спеціальними положеннями, які є частиною умов та правил надання страхових послуг. Зазначені правовідносини, згідно вимог статті 1144 Цивільного кодексу України кваліфікуються як публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу та не можуть ототожнюватись з трудовим договором або договором на виконання робіт, оскільки мають іншу правову природу.

Таким чином, між ПРаТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» та відповідачем було укладено договір страхування життя «Спокійне життя», відповідно до якого відповідач є клієнтом страхової компанії та отримує послуги від останнього. При укладенні вказаного договору страхової компанією публічно запропоновано виконувати функції страхового посередництва. Зазначене не може кваліфікуватися як трудовий договір, або інший договір цивільно-правового характеру, предметом якого було б надання страховій компанії обов'язкової трудової функції, який би міг бути підставою для припинення виплат по безробіттю. Укладення відповідачем вказаного договору не доводить фактів зловживання відповідачем своїми правами або повідомлення неправдивої інформації, що могли бути підставою для стягнення виплачених сум.

Крім того, на думку суду, підлягає врахуванню наступне. Відповідно до п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітнім, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за № 232/16248 рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Міловським центром зайнятості не було надано суду доказів направлення ОСОБА_2 копії наказу про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 10 843, 86 грн.

З урахуванням наведеного, наявності обставин, які впливають на виплату допомоги по безробіттю відповідачу, з урахуванням приписів законодавства, що регулює відповідні правовідносини, судом не встановлено, відтак у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Міловського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і сумі 10 843, 86 грн. відмовити повністю за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 27 травня 2013 року.

Суддя І.В.Тихонов