Справа № 2-1372/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е  м   У к р а ї н и

         25 червня 2008р. Самарський районний  суд м. Дніпропетровська у складі:   

                   головуючої судді                                                                Маймур Г.Я.

                   при секретарі                                                                      Матвєєвій Г.П.

     розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі: Дніпропетровської міської Ради, третя особа:  Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора,  про визнання права власності на житловий будинок із господарськими будівлями у порядку спадкування за законом, суд -

в с т а н о в и в:

15 травня 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпропетровської міської Ради, третя особа -  Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора,  про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі порядку спадкування законом, розташовані АДРЕСА_1.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що згідно Свідоцтва про право на спадщину від 15 серпня 1990р. його матері ОСОБА_2 належало домоволодіння АДРЕСА_1.

Домоволодіння складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 37,2 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м. та господарських будівель сарай Б,Д, убиральною В та спорудами у домоволодінні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати, ОСОБА_2 померла. 

Він як її син та єдиний спадкоємець першої черги прийняв спадщину, вступивши в управління цим майном.

Внаслідок необізнанності в законодавстві у встановлений законом строк він не звертався до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, та вважав, що нерухоме майно належить йому на підставі закону, як єдиному спадкоємцю першої черги.    

Посилаючись на те, що він користується та володіє спадковим майном, але не може розпорядитися, позивач просив визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок А-1, житловою площею 26,4 кв.м., загальною площею 37,2 кв.м. із господарськими будівлями; сараями Б,Д та убиральню В АДРЕСА_1. 

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і пояснив, що позивач прийняв спадщину, т.я. зареэстрований у домоволодінні, користується ним, сплачує комунальні платежі. Матір провідував і доглядав за нею до останнього дня.  Інших спадкоємців не має.

Представник відповідача не заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що домоволодіння належало померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину після смерті брата. Інших спадкоємців не має. 

 Вислухавши пояснення сторін та свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 529 ЦК України ( в редакції 1963 р.) спадкоємцями першої черги є у рівних частках діти, чоловік та батьки померлого.

У судовому засіданні встановлено, що  спірне домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 15.08.1990р.

Домоволодіння складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 37,2 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м. та господарських будівель- сараїв Б,Д, убиральні В та спорудами у домоволодінні.

 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1.

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її син - позивач ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст.. 549 ЦК України ( в редакції 1963 р.) вважається що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

 Встановлено, що позивач ОСОБА_1 син спадкодавці після смерті матері      прийняв спадщину, вступивши в управління домоволодінням.

  Ці обставини підтверджені поясненнями сторін, свідків та письмовими доказами: копіями свідоцтва про смерть спадкодавця, про народження спадкоємця, Свідоцтва про право  на спадщину ,  технічного паспорту на  домоволодіння, письмовими поясненнями нотаріуса,  довідкою квартального комітету про те, що позивач підтримує домоволодіння у належному стані та користується земельною ділянкою, а також квитанціями про оплату за використану електроенергію (а.с.5-15, 20-22 ).

 Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає по сусідству. Після смерті батька позивача там проживала його мати. Коли позивач одружився він переїхав, але постійно приходив до матері, доглядав її до останнього дня, а після смерті - управляє домоволодінням АДРЕСА_1.

 Із показів свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено, що позивач один син в сім»ї, він хоронив матір після смерті. Інших спадкоємців, окрім позивача, не має.

За таких підстав суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 та визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1.

Керуючись  ст.3 ЦПК України,  ст.ст. 524,  529  та  ч.1 ст. 549  ЦК України ( в редакції 1963 р.) суд -

в и р і ш и в:

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування  за законом на житловий будинок А-1 житловою площею 26,4 кв.м., загальною площею 37,2 кв.м. з господарськими будівлями - сараями Б,Д, убиральнею В та спорудами у домоволодінні  розташовані АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської обл. через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк  з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

            Головуюча суддя:                                                                                          Г.Я. Маймур