Справа №  2-1917/08

 

 

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

19 серпня 2008 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                Маймур Г.Я.,

при секретарі                        Матвєєвій Г.П.,

з участю:

- позивача ОСОБА_1;

- представника позивача ОСОБА_2,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на самочинне майно,

 

установив:

 

      4 серпня 2008 року позивач звернувся до суду із цим позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що йому на праві власності належить домоволодіння, розташоване АДРЕСА_1. Під час проживання у домоволодінні позивач вирішив замість старого будинку побудувати новий та отримав відповідний дозвіл. У процесі проведення робіт з будівництва нового будинку та інших споруд позивач припустився відхилення від проекту, і тепер домоволодіння складається з житлового будинку з тамбуром та ґанком, сараїв, душової, вбиральні, літної кухні, входу до погрібу тощо. Самочинне будівництво виконано у відповідності з чинними будівельними, технічними нормами й правилами. Теперішнього часу позивач невзмозі зареєструвати за собою право власності на спірні об'єкти через порушення процедури попереднього узгодження будівництва. У зв'язку з викладеними обставинами позивач просить суд визнати право власності на новостворене нерухоме майно без додаткових актів введення в експлуатацію (а.с.а.с. 3 - 7).

 

У судовому засіданні позивач, його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, підтвердивши обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності зі вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, повідомлявся належним чином.

 

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

 

Судом встановлено, що 15.11.1954 р. позивач за договором купівлі-продажу придбав домоволодіння АДРЕСА_1. Договір був посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Біндусовим І.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1-5243. Домоволодіння на час придбання складалося з житлового будинку «А-1», сіней «а-1», сараю «Б-1», вбиральні

№ 1 (а.с.а.с. 8 - 11).

17 листопада 1958 року рішенням Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної Ради депутатів трудящих номер спірного домоволодіння був змінений на № 34, про що свідчить відповідна відмітка на плані земельної ділянки, а згодом - на № 38  (а.с. 13).

10 квітня 1962 року право власності позивача на придбане домоволодіння було зареєстроване у Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці договору (а.с. 11).

10 липня 1962 року рішенням Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної Ради депутатів трудящих № 1681 позивачеві було дозволено побудувати новий будинок замість непридатного для користування старого будинку (а.с. 14).

У подальшому позивач побудував на території знесеного домоволодіння наступні будівлі та споруди, про що свідчить копія технічного паспорту, виготовленого за станом на 11.04.2008 р. (а.с.а.с. 16 - 21):

- житловий будинок «А-1» загальною площею 54,1 м², житловою площею 37,2 м², допоміжною площею 16,9 м², що складається з сіней 1 загальною площею 6,3 м², допоміжною площею 6,3 м², кухня 2 загальною площею 10,6 м², допоміжною площею 10,6 м²; житлової кімнати 3 загальною площею 17,7 м², житловою площею 17,7 м², житлової кімнати 4 загальною площею 9,3 м², житловою площею 9,3 м², житлової кімнати 5 загальною площею 10,2 м², житловою площею 10,2 м²;

- ґанок «а¹» загальною площею 4,69 м²;

- сарай «Б» загальною площею 30,9 м² (самочинний);

- сарай «В» загальною площею 7,6 м² (самочинний);

- тимчасовий сарай «Л» загальною площею 4,1 м²;

- літню кухню «З» загальною площею 10,1 м² (самочинна);

- погріб з шийкою «Г» загальною площею 10,6 м² (самочинний);

- душову «Е» загальною площею 2,9 м² (самочинна);

- убиральню «Ж» загальною площею 1,0 м² (самочинна);

- споруди 1-16 (самочинні);

- І-ІІ мостіння (самочинні).

Згідно з технічним висновком, складеним ТОВ Фірми «Технологія», новостворене нерухоме майно відповідає будівельним нормам і правилам, експлуатація зазначеного майна можлива (а.с.а.с. 25 - 37).

 

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273.

 

В силу ч. 1 ст. 376 ЦК України жилий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту, або з суттєвими порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до п. 1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт.

Згідно з п. 5.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу є самовільним будівництвом.

В ході судового розгляду встановлено, що при виконанні робіт з будівництва частини спірних об'єктів нерухомого майна не було отримано відповідних дозволу та проекту будівельних робіт, отже, результат таких робіт є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України.

 

У відповідності з ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самовільно побудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці, яка не була йому відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже побудоване нерухоме майно.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Оцінюючи усі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивач є законним користувачем земельної ділянки під спірним майном, виконане самочинне будівництво зроблено із додержанням встановлених норм й правил, суд вважає за можливе задовольнити позов.

 

Керуючись ст. ст. 16, 376 Цивільного кодексу України, п.п. 1.1, 5.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273, ст.ст. ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 169, 208, 209, 212 - 215, 218, 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України, суд

 

вирішив:

 

позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на самочинне майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 без додаткових актів введення в експлуатацію право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з наступних будівель та споруд:

- житлового будинку «А-1» загальною площею 54,1 м², житловою площею 37,2 м², допоміжною площею 16,9 м², що складається з сіней 1 загальною площею 6,3 м², допоміжною площею 6,3 м², кухня 2 загальною площею 10,6 м², допоміжною площею 10,6 м²; житлової кімнати 3 загальною площею 17,7 м², житловою площею 17,7 м², житлової кімнати 4 загальною площею 9,3 м², житловою площею 9,3 м², житлової кімнати 5 загальною площею 10,2 м², житловою площею 10,2 м²;

- ґанку «а¹» загальною площею 4,69 м²;

- сараю «Б» загальною площею 30,9 м²;

- сараю «В» загальною площею 7,6 м²;

- тимчасового сараю «Л» загальною площею 4,1 м²;

- літньої кухні «З» загальною площею 10,1 м²;

- погрібу з шийкою «Г» загальною площею 10,6 м²;

- душової «Е» загальною площею 2,9 м²;

- убиральні «Ж» загальною площею 1,0 м²;

- споруд 1-16;

- І-ІІ мостіння.

 

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.

 

 

 

   Головуючий суддя: