Справа № 2-694/2008р.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
23 липня 2008р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Маймур Г.Я.
при секретарі Матвєєвій Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора та Самарська районна у м. Дніпропетровську Рада, про визнання права власності на 43/100 частини домоволодіння в порядку спадкування за законом, суд -
в с т а н о в и в:
Позивачі звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи - Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора та Самарська районна у м. Дніпропетровську Рада, про визнання права власності на 43/100 частини домоволодіння в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих м.Дніпропетровська від 9 жовтня 1951р. за № 2127 була надана земельна ділянка площею 600кв.м. під індивідуальне житлове будівництво АДРЕСА_1 ОСОБА_4, який являється їх дідом.
На даній земельній ділянці ОСОБА_4 побудував житловий будинок А-1 та отримав на нього правовстановлюючий документ.
В 1973р. на цій земельній ділянці сином ОСОБА_4а, а їхнім батьком ОСОБА_5 було самовільно побудовано житловий будинок Б-1, що складався з 4-х житлових кімнат жилою площею 40,7кв.м.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.1975р. житловий будинок Б-1 був конфіскований та переданий на баланс виконкому Індустріальної районної ради м.Дніпропетровська.
Рішенням виконкому Самарської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 23.03.1988р. будинок АДРЕСА_1 був переданий на баланс ЖЕК-45. Але це рішення виконано не було і їх батько продовжував користуватися спірним будинком.
Рішенням виконкому Самарської районної ради народних депутатів від 22.05.1998р. м.Дніпропетровська №272 за ОСОБА_5 було визнано право власності на житловий будинок Б-1 житловою площею 40,7кв.м., а загальною - 75,9кв.м. Цим же рішенням ОСОБА_5 був зобов»язаний звернутися в МБТІ за оформленням правовстановлюючих документів, але термін визначений для звернення в МБТІ визначений не був.
В 1999р. ОСОБА_5 отримав технічний паспорт на житловий будинок в КП «ДМБТІ», але з невідомих їм причин правовстановлюючий документ на будинок батько не отримав. Незважаючи на це, житловий будинок Б-1 належав їх батьку на праві власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на частину домоволодіння АДРЕСА_1. Вони - спадкоємці першої черги - 13 січня 2004р. звернулись із заявами про прийняття спадщини в Восьму Дніпропетровську державну нотаріальну контору. Але в зв»язку з відсутністю правовстановлюючого документу на частину спірного домоволодіння, яка належала їхньому батькові, нотаріусом постановою від 18.10.2006р. в видачі їм свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено.
18 квітня 2008р. фахівцем КП «ДМБТІ» було обстежене домоволодіння АДРЕСА_1 та складений акт ідеальних часток. Відповідно до цього акту в користуванні відповідача ОСОБА_3 знаходиться: житловий будинок А-1, літня кухня В, погріб з шийкою Г, сарай Д, убиральня Ж, сарай З, гараж К, душ М, споруди № 1,2,5,6,7,1/2 частина замощення І на суму 94 393грн., що складає 57/100 частин домоволодіння, а за померлим ОСОБА_5 значаться: житловий будинок Б-1, сарай Е, навіс Л, душ Н (незавершене будівництво), убиральня О, споруди 3,4,8,9,1/2 частина замощення І на суму 70 462 грн., що складає 43/100 частин домоволодіння.
Позивачі просили визнати за ними право власності на 43/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом в рівних частках, тобто за кожним по 43/200 частин домоволодіння.
В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали і пояснили, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на частину домоволодіння АДРЕСА_1. Вони - спадкоємці першої черги - 13 січня 2004р. звернулись з заявами про прийняття спадщини в Восьму Дніпропетровську державну нотаріальну контору. Але в зв»язку з відсутністю правовстановлюючого документу на частину спірного домоволодіння, яка належала їхньому батькові, нотаріусом постановою від 18.10.2006р. в видачі їм свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено.
18 квітня 2008р. фахівцем КП «ДМБТІ» було обстежене домоволодіння АДРЕСА_1 та складений акт ідеальних часток. Відповідно до цього акту в користуванні відповідача ОСОБА_3 знаходиться: житловий будинок А-1, літня кухня В, погріб з шийкою Г, сарай Д, убиральня Ж, сарай З, гараж К, душ М, споруди № 1,2,5,6,7,1/2 частина замощення І на суму 94 393грн., що складає 57/100 частин домоволодіння, а за померлим ОСОБА_5 значаться: житловий будинок Б-1, сарай Е, навіс Л, душ Н (незавершене будівництво), убиральня О, споруди 3,4,8,9,1/2 частина замощення І на суму 70 462 грн., що складає 43/100 частин домоволодіння. Вони стверджували, що інших спадкоємців немає.
Відповідач не заперечував проти задоволення позову.
Представник третьої особи проти позову не заперечувала.
Від третьої особи - Восьмої дніпропетровської нотаріальної контори надійшов лист, в якому нотаріус вказала, що після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа. Позивачі звернулися із заявами про прийняття спадщини у 6-ти місячний строк. Нотаріус заперечень проти позову не мала і просила розглянути справу за її відсутності.
Вислухавши пояснення сторін та третіх осіб, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що діду позивачів ОСОБА_4 рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська від 9 жовтня 1951р. за № 2127 була надана земельна ділянка площею 600кв.м. під індивідуальне житлове будівництво АДРЕСА_1, на якій він побудував житловий будинок А-1 та отримав на нього правовстановлюючий документ.
В 1973р. на цій земельній ділянці їхнім батьком ОСОБА_5 було самовільно побудовано житловий будинок Б-1, що складався з 4-х житлових кімнат жилою площею 40,7кв.м.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.1975р. житловий будинок Б-1 був конфіскований та переданий на баланс виконкому Індустріальної районної ради м.Дніпропетровська.
Рішенням виконкому Самарської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 23.03.1988р. будинок АДРЕСА_1 був переданий на баланс ЖЕК-45. Але це рішення виконано не було і їх батько продовжував користуватися спірним будинком.
Рішенням виконкому Самарської районної ради народних депутатів від 22.05.1998р. м.Дніпропетровська №272 за ОСОБА_5 було визнано право власності на житловий будинок Б-1 житловою площею 40,7кв.м., а загальною - 75,9кв.м. Цим же рішенням ОСОБА_5 був зобов»язаний звернутися в МБТІ за оформленням правовстановлюючих документів..
В 1999р. ОСОБА_5 отримав технічний паспорт на житловий будинок в КП «ДМБТІ», але правовстановлюючий документ на будинок він не отримав.
Суд вважає, що 43\100 частини спірного домоволодіння належало спадкодавцю на праві приватної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на вказану частину домоволодіння АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги є донька та син, тобто позивачі. Вони 13 січня 2004р. звернулись із заявами про прийняття спадщини в Восьму Дніпропетровську державну нотаріальну контору. Але в зв»язку з відсутністю правовстановлюючого документу на частину спірного домоволодіння, яка належала їхньому батькові, нотаріусом постановою від 18.10.2006р. в видачі їм свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено.
18 квітня 2008р. фахівцем КП «ДМБТІ» було обстежене домоволодіння АДРЕСА_1 та складений акт ідеальних часток. Відповідно до цього акту в користуванні відповідача ОСОБА_3 знаходиться: житловий будинок А-1, літня кухня В, погріб з шийкою Г, сарай Д, убиральня Ж, сарай З, гараж К, душ М, споруди № 1,2,5,6,7,1/2 частина замощення І на суму 94 393грн., що складає 57/100 частин домоволодіння, а за померлим ОСОБА_5 значаться: житловий будинок Б-1, сарай Е, навіс Л, душ Н (незавершене будівництво), убиральня О, споруди 3,4,8,9,1/2 частина замощення І на суму 70 462 грн., що складає 43/100 частин домоволодіння.
Встановлено, що позивачі після смерті батька прийняли спадщину, подавши заяву нотаріусу. Інших спадкоємців немає.
Ці обставини підтверджені поясненнями сторін, третіх осіб та письмовими доказами: копіями свідоцтва про смерть спадкодавця, про народження спадкоємців, технічного паспорту на домоволодіння, домової книги, письмовими поясненнями нотаріуса, висновком про землекористування, копіями рішень виконавчих комітетів, висновком будівельно-технічної експертизи, яким підтверджено що спадкодавцю належало 43\100 спірного домоволодіння та встановлені ідеальні частки між співвласниками(а.с.6-106).
За таких підстав суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визнати за ними право власності на 43/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом в рівних частках, тобто за кожним по 43/200 частин домоволодіння.
Керуючись ст.3 ЦПК України, ст.ст.1261, 1268 та ч.1 ст. 1269 ЦК України , суд -
в и р і ш и в:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 43/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 43/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської обл. через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуюча суддя: Г.Я. Маймур