Справа № 121/2958/13-ц

2/121/1248/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Зималєві В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ПАТ «СК «ПЗУ Україна», в якому просить суд визнати подію, що мала місце 23 грудня 2012 року страховим випадком відповідно до Договору страхування № АМ.053529 від 22 листопада 2012 року, стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування в сумі 99986,86 гривень, неустойку за прострочення зобов'язання в сумі 158979 гривень та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 листопада 2012 року між нею та ПАТ «СК «ПЗУ Україна» був укладений Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № АМ.053529, відповідно до якого застрахованим є транспортний засіб «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за даним договором призначене ПАТ «Кредобанк». Відповідно до умов договору страхова компанія взяла на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати шкоду, заподіяну транспортному засобу. Вказує, що під час дії страхового договору 23 грудня 2012 року із застрахованим автомобілем настав страховий випадок, а саме дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої автомобіль отримав механічні пошкодження. При настанні страхового випадку вона повідомила страхову компанію, де на місце прибув представник страхової компанії та оглянув автомобіль. Після чого вона звернулась до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування та надала необхідні документи. 26 грудня 2012 року була проведена експертна оцінка заподіяної шкоди автомобілю, але листом страхової компанії за № 662-31 від 05 лютого 2013 року їй було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 4.1.1 Договору «Виключення та обмеження із страхових випадків». Вона вважає, що жодного логічного зв'язку між обставинами події, що відбулися із застрахованим автомобілем та пунктом Договору, на який посилається страховик, у зазначеному листі не простежується, в зв'язку з чим 08 лютого 2013 року вона звернулась до страхової компанії за роз'ясненнями. Своїм листом № 1689-31 від 15 березня 2013 року страхова компанія повідомила, що залишає своє рішення про відмову без змін, не надавши при цьому жодних роз'яснень. Вважає рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування по страховому випадку, що стався 23 грудня 2012 року, необґрунтованим та незаконним. Зазначає також, що в ході розгляду страхової справи страховиком не призначено жодної експертизи для визначення обставин страхового випадку. Крім того, жодною нормою законодавства та укладеного договору не передбачено права Страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування з причин порушення водієм правил зупинки та стоянки транспортного засобу. Також, за прострочення сплати страхового відшкодування відповідачем повинна бути сплачена неустойка (пеня).

В судовому засіданні позивач, її представник та третя особа ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Представник третьої особи ПАТ «Кредобанк» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали даної цивільної справи та матеріали адміністративної справи № 3/121/122/13, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 22 листопада 2012 року між позивачем та ПАТ «СК «ПЗУ Україна» було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 053529, строком дії з 22 листопада 2012 року по 21 листопада 2013 року, відповідно до якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 7-15).

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

23 грудня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу.

Аварійним комісаром проведено огляд застрахованого транспортного засобу та зроблено оцінку вартості матеріального збитку (а.с. 32-61).

Позивач 24 грудня 2012 року звернулась до відповідача з письмовою заявою, в якій повідомила про настання страхового випадку, приклавши довідку Відділу ДАІ Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК № 9132143, згідно якої дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил зупинки і стоянки транспортного засобу (а.с. 16-20, 21).

Відповідно до постанови Ялтинського міського суду АРК від 16 січня 2013 року, ОСОБА_2 23 грудня 2012 року о 12 годині 30 хвилин по вул. Червоноармійській, 35 в м. Ялта керував автомобілем марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності, зробивши зупинку не забезпечив його нерухомий стан, допустив його самовільний рух та перекидання, що призвело до пошкодження транспортного засобу. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 15.12 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, та був визнаний винним у ДТП та підданий стягненню у вигляді штрафу в сумі 425 гривень (а.с. 85). ОСОБА_2 винним себе у скоєному правопорушенні визнав, надавши відповідні пояснення при складанні протоколу та в суді.

Добровільне страхування наземного транспорту здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 220.1.2009 та Договору страхування.

Підстави для відмови від здійснення страхової виплати зазначені у ч. 1 ст. 991 ЦК України та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування».

Відповідно до п. 4.1 Розділу 4 «Виключення та обмеження із страхових випадків» відшкодуванню не підлягають збитки, що сталися безпосередньо внаслідок: п. 4.1.1 недбалого ставлення до забезпеченого/застрахованого ТЗ та/або його ДО, зокрема: зберігання ТЗ у місцях підвищеної небезпеки та/або використання ТЗ не за призначенням, та/або з порушенням умов технічної експлуатації (кваліфікація дій Страхувальника та/або Водія визначається згідно чинних Правил дорожнього руху та відповідно до приписів заводу-виробника).

Згідно п. 15.12 Правил дорожнього руху України водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не припустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним.

Оскільки водієм ОСОБА_2 порушено п. 15.12 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ № 9132143, поясненнями самого ОСОБА_2, та постановою Ялтинського міського суду АРК від 16 січня 2013 року, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п. 4.1.1 договору страхування, відповідно до якого відшкодуванню не підлягають збитки, що сталися безпосереднього внаслідок недбалого ставлення до застрахованого транспортного засобу, про що повідомив листом № 662-31 від 05 лютого 2013 року (а.с. 22) та повторно листом № 1689-31 від 15 березня 2013 року (а.с. 25).

Оскільки умови договору страхування були погоджені сторонами під час укладення цього договору, про що свідчать підписи сторін, то ПАТ «СК «ПЗУ Україна» діяв в межах чинного законодавства України та Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 053529 від 22 листопада 2012 року.

Судом також встановлено, що відповідно до вказаного договору страхування вигодонабувачем було призначено ПАТ «Кредобанк», яке відповідно до п. 2.1.7 є особою, що призначається Страхувальником для отримання страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, який страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати, якщо інше не встановлено договором струхвання.

В даному випадку ПАТ «Кредобанк», на користь якої укладено договір страхування, не скористався своїм правом на отримання страхової виплати та не уповноважував на це позивача (страхувальника), що вона та її представник не заперечували в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а також в судовому засіданні не доведено позивачем, що відповідач діяв незаконно, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 628, 629, 638, 979, 982, 985, 988, 991 ЦК України, Законами України «Про страхування», «Про захист прав споживачів»,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про визнання події страховим випадком, стягнення страхового відшкодування та пені за прострочення зобов'язання, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя