Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22ц/778/1150/13 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М.

Суддя-доповідач: Бабак А.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року та на додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна набутого під час спільного проживання, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна набутого під час спільного проживання, який уточнила в процесі розгляду справи (т. 2 а.с.7-10).

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з листопада 2001 року по серпень 2011 року вони з відповідачем проживали разом однією сім'єю і між ними склалися стосунки, що притаманні подружжю. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_5 Весь час спільного проживання вони з відповідачем мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, однаковою мірою дбали про матеріальне забезпечення сім'ї, підтримували один одного як морально, так і матеріально, за спільні кошти придбали продукти харчування, одяг, предмети домашнього побуту та обстановки.

Під час їхнього спільного проживання однією сім'єю було придбано майно, яке було зареєстровано в органах державної реєстрації за відповідачем, а саме: квартира АДРЕСА_2; капітальний гараж за адресою: АДРЕСА_3; автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску; автомобіль НОМЕР_2, 2002 року випуску; автомобіль НОМЕР_3, 2002 року випуску; автомобіль NISSAN PRIMERA, дн. НОМЕР_4, 1994 року випуску; причеп марки УВН 810082, 2010 року випуску. Всього було придбано нерухомого та рухомого майна на загальну суму 577 403,92 грн.

Крім того, за час спільного проживання вони з відповідачем придбали побутову техніку та теле-відеоапаратуру, а саме:, холодильник SAMSUNG; пральна машина ARDO; телевізор АЛЬПАР; DVD АЛЬПАР; музичний центр AIWA; бойлер ЕЛЕКТРОЛЮКС; пилосос АЛЬПАРІ; фотоапарат цифровий OLYMPUS; мікрохвильова піч LG; комп'ютер (монітор, корпус, процесор, вінчестер). Всього техніки було придбано на загальну суму 15 550,00 грн.

В 2006 році вони з відповідачем придбали металопластикові вікна, які були встановлені в квартирі АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві приватної власності. На придбання вікон та їх монтаж вони витратили 3 834,00 грн. Тому, вважає, що відповідач повинен виплатити їй 1/2 частку грошей витрачених на придбання та монтаж вікон у розмірі 1917,00 грн.

Також, в період спільного проживання однією сім'єю вони з відповідачем в 2005 році побудували капітальний гараж по АДРЕСА_3, на будівництво якого витратили 62 550,20 грн. Оскільки будівництво гаражу здійснювалося за їхні спільні кошти, вважає, що відповідач повинен виплатити їй ? частку витрачених на будівництво грошей у розмірі 31 275,10 грн.

З серпня 2011 року і до теперішнього часу вона з дочкою проживають квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач має у приватній власності іншу квартиру, а у неї іншого житла не має, тому, вважає, що вказану квартиру необхідно виділити їй.

З урахуванням зазначених обставин, просила встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з листопада 2001 року по серпень 2011 року без реєстрації шлюбу. Поділити майно, набуте під час спільного сумісного проживання однією сім'єю, виділивши їй квартиру за адресою: АДРЕСА_2; капітальний гараж за адресою: АДРЕСА_3; автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, DVD АЛЬПАР; музичний центр AIWA; пилосос АЛЬПАРІ. Всього на загальну суму 327 933,41 грн.

Відповідачу виділити: автомобіль НОМЕР_2, 2002 року випуску; автомобіль MERCEDES-BENZ 316, д.н. НОМЕР_3, 2002 року випуску; автомобіль NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_4, 1994 року випуску; причеп марки УВН 810082, 2010 року випуску; холодильник SAMSUNG; пральну машину ARDO; телевізор АЛЬПАР; бойлер ЕЛЕКТРОЛЮКС; фотоапарат цифровий OLYMPUS; мікрохвильова піч LС; комп'ютер ( монітор, корпус, процесор, вінчестер), на загальну суму 265 020,51 грн.

Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію витрат на придбання та монтаж вікон в розмірі 1917,00 грн. та грошову компенсацію за витрачені на будівництво гаражу грошей в розмірі 31 275,10 грн. Стягнути з неї на користь відповідача грошову компенсацію до рівності часток в спільному майні в розмірі 31 456,45 грн. Стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2955 грн., судового збору в розмірі 98,50 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1900 грн., витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 3700 грн., витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи 2300 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з листопада 2001 року по серпень 2011 року без реєстрації шлюбу.

Визнано за ОСОБА_4 право власності па спільне нажито майно, а саме:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 163 097 грн.;

- автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 120 848,41 грн.;

- музичний центр AIWA, придбаний у 2005 році, вартістю 2 500 грн;

- DVD АЛЬПАР, придбаний у 2008 році, вартістю 500 грн.;

- фотоапарат цифровий OLYMPUS, придбаний у 2007 році, вартістю 900 грн.;

- мікрохвильову піч LС, придбану у 2005 році, вартістю 250 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на спільне нажите майно, а саме:

- автомобіль НОМЕР_2, 2002 року випуску, вартістю 109 595 грн.;

- автомобіль MERCEDES-BENZ 316, д.н. НОМЕР_3, 2002 року випуску, вартістю 109 695 грн.;

- автомобіль NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_4, 1994 року випуску, вартістю 29 314 грн.;

- причеп марки УВН 810082, 2010 року випуску, вартістю 7265,48 грн.;

- телевізор АЛЬПАР, придбаний у 2008 році, вартістю 3000 грн.,

- комп'ютер, придбаний у 2011 році, вартістю 3000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 різницю в вартості розподіленого майна у сумі 29 225,52 грн., грошову компенсацію ? вартості придбання та монтажу вікон у квартирі АДРЕСА_1, у сумі 1917 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

11.12.2012 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила вирішити спір стосовно позовної вимоги щодо поділу гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, придбаного 28.04.2002 року вартістю 40 588 грн., виділивши гараж їй та вирішити питання про судові витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 3700 грн. та витрат на проведення судової авто товарознавчої експертизи 2300 грн.

Додатковим рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2012 року визнано за ОСОБА_3 право власності на спільно нажите майно, а саме гараж АДРЕСА_3 вартістю 40 588 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 різницю в вартості розподіленого майна у сумі 20 294 грн., судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 3 330 грн. та судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог за проведення судової авто товарознавчої експертизи 2 070 грн.

Не погоджуючись з рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судових рішень, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року, та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4, встановити факт їх сумісного проживання у період з грудня 2001 року по квітень 2011 року. Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні її позовних вимог щодо поділу квартири АДРЕСА_2, автомобіля НОМЕР_2, 2002 року випуску, автомобіля MERCEDES-BENZ 316, д.н. НОМЕР_3, 2002 року випуску, автомобіля NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_4, 1994 року випуску, музичного центра AIWA, комп'ютера, та стягнення грошової компенсації вартості придбання та монтажу вікон у квартирі АДРЕСА_1.

Інше майно поділити в рівних частках. Виділити ОСОБА_4 автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 120 848,41 грн., DVD АЛЬПАР, придбаний у 2008 році, вартістю 500 грн., фотоапарат цифровий OLYMPUS, придбаний у 2007 році, вартістю 900 грн., мікрохвильову піч LС, придбану у 2005 році, вартістю 250 грн. Виділити ОСОБА_3 причеп марки УВН 810082, 2010 року випуску, вартістю 7265,48 грн., телевізор АЛЬПАР, придбаний у 2008 році, вартістю 3000 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за її частку у причепі у розмірі 1816,37 грн., та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за ? частину автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.н. НОМЕР_1, 2008 року випуску, у розмірі 60424,25 грн.

Також, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2012 року, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4, залишити гараж АДРЕСА_3 на праві власності ОСОБА_3, стягнувши з нього на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за ? частину гаражу у сумі 10147 грн. та зменшити судові витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи №1715 від 01.10.2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року та на додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2012 року підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Враховуючи, що рішення суду про відмову у задоволенні позову не оскаржується, у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення суду переглядається лише в частині часткового задоволення позову ОСОБА_4, в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Повноваження апеляційного суду щодо перегляду рішення суду першої інстанції визначені ст.307 ЦПК України, відповідно якої за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право як скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог так і змінити рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування та зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Встановлюючи факт спільного сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з листопада 2001 року по серпень 2011 року, суд першої інстанції послався на норми ст. 74 СК України.

Однак, поза увагою суду залишилася та обставина, що норми вказаної статті набули чинності лише з 01.01.2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

Таким чином, законодавством передбачено можливість набуття права спільної власності на майно осіб, які не перебувають у шлюбі, в разі коли вони проживають однією сім'єю, між ними склалися стабільні відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21 грудня 2007 року роз'яснив, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_4 посилалася на те,що майно, яке підлягає поділу придбано в період з квітня 2004 року по 2011 рік, тому судова колегія вважає за можливе змінити рішення суду в частині дати початку спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та встановити факт спільного сумісного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім'єю з 01 січня 2004 року.

Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що спільно з ОСОБА_4 він проживав до травня 2011 року свого підтвердження у суді апеляційної інстанції не знайшли, висновки суду першої інстанції щодо кінцевої дати спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3- серпень 2011 року не спростовані.

За змістом ст. ст. 3, 60, 63, 65, 69, 70, 74 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, який потребує нотаріально посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріального засвідчена. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Встановивши обсяг нажитого майна під час спільного сумісного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та поділивши його між сторонами, з одночасним стягненням грошової компенсації з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у сумі 29 225, 52 грн., суд першої інстанції залишив поза увагою норми ст. 71 СК України і не переконався чи погоджується ОСОБА_3 на таку компенсацію, та залишив поза увагою, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

З матеріалів справи не вбачається, що будь-хто із сторін вніс грошову компенсацію ? частки майна, що підлягає поділу на депозитний рахунок суду.

Враховуючи наведені обставини, та у відповідності із роз'ясненнями, що містяться у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11"Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", судова колегія дійшла висновку щодо можливості вирішення спору про поділ спільно нажитого майна шляхом визнання ідеальних часток подружжя на: квартиру АДРЕСА_2, вартістю 163 097 грн.; автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 120 848,41 грн.; автомобіль НОМЕР_2, 2002 року випуску, вартістю 109 595,36 грн.; автомобіль MERCEDES-BENZ 316, д.н. НОМЕР_3, 2002 року випуску, вартістю 106 695,34 грн.; автомобіль NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_4, 1994 року випуску, вартістю 29 314,33 грн.; причеп марки УВН 810082, 2010 року випуску, вартістю 7265,48 грн.; гараж АДРЕСА_3, вартістю 40 588,00 грн., без їх реального поділу із залишенням вказаного майна у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Інше майно, що підлягає поділу музичний центр AIWA, придбаний у 2005 році, вартістю 2 500 грн; DVD АЛЬПАР, придбаний у 2008 році, вартістю 500 грн.; комп'ютер, придбаний у 2011 році, вартістю 3000 грн., телевізор АЛЬПАР, придбаний у 2008 році, вартістю 3000 грн.; фотоапарат цифровий OLYMPUS, придбаний у 2007 році, вартістю 900 грн.; мікрохвильову піч LС, придбану у 2005 році, вартістю 250 грн. підлягає поділу між сторонами у рівних частках, відповідно до ст. 70 СК України.

З урахуванням встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку про визнання права власності на музичний центр AIWA, придбаний у 2005 році, вартістю 2 500 грн; DVD АЛЬПАР, придбаний у 2008 році, вартістю 500 грн. та комп'ютер, придбаний у 2011 році, вартістю 3000 грн.,а всього на загальну суму 6000,00 грн. за ОСОБА_4, припинивши право власності на ? частку на вказане майно за ОСОБА_3

На інше майно: телевізор АЛЬПАР, придбаний у 2008 році, вартістю 3000 грн., фотоапарат цифровий OLYMPUS, придбаний у 2007 році, вартістю 900 грн.; мікрохвильову піч LС, придбану у 2005 році, вартістю 250 грн., а всього на загальну суму 4150,00 грн. визнати право власності за ОСОБА_3 припинивши право власності на ? частку на вказане майно за ОСОБА_4

Враховуючи, що під час спільного проживання в квартирі, що належить на праві власності ОСОБА_3 та в якій проживає ОСОБА_3 встановлені пластикові вікна загальною вартістю 3834,00 грн., судова колегія вважає за можливе в рахунок розподілу майна, половину вартості встановлених в квартирі АДРЕСА_1 пластикових вікон у сумі 1917 грн. зарахувати на користь ОСОБА_3.

У зв'язку з цим, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню в дохід держави судові витрати у сумі 2947,69 грн. у дохід держави та половину вартості витрат понесених ОСОБА_4 за проведення експертиз у сумі 3000,00 грн. на її користь.

Інші докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року та апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2012 року задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року та додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна набутого під час спільного проживання задовольнити частково.

Встановити факт спільного сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року по 01 серпня 2011 року без реєстрації шлюбу.

Визнати право власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по ? частці за кожним на наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_2, вартістю 163 097 грн.;

- автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 120 848,41 грн.;

- автомобіль НОМЕР_2, 2002 року випуску, вартістю 109 595,36 грн.;

- автомобіль MERCEDES-BENZ 316, д.н. НОМЕР_3, 2002 року випуску, вартістю 106 695,34 грн.;

- автомобіль NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_4, 1994 року випуску, вартістю 29 314,33 грн.;

- причеп марки УВН 810082, 2010 року випуску, вартістю 7265,48 грн.;

- гараж АДРЕСА_3, вартістю 40 588,00 грн., залишивши вказане майно у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на:

- музичний центр AIWA, придбаний у 2005 році, вартістю 2 500 грн;

- DVD АЛЬПАР, придбаний у 2008 році, вартістю 500 грн.;

- комп'ютер, придбаний у 2011 році, вартістю 3000 грн., всього на загальну суму 6000,00 грн., припинивши право власності на ? частку на вказане майно за ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на:

- телевізор АЛЬПАР, придбаний у 2008 році, вартістю 3000 грн.,

- фотоапарат цифровий OLYMPUS, придбаний у 2007 році, вартістю 900 грн.;

- мікрохвильову піч LС, придбану у 2005 році, вартістю 250 грн., всього на загальну суму 4150,00 грн., припинивши право власності на ? частку на вказане майно за ОСОБА_4.

Зарахувати в рахунок розподілу майна половину вартості встановлених в квартирі АДРЕСА_1 пластикових вікон у сумі у сумі 1917 грн. на користь ОСОБА_3.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 2947,69 грн. у дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати за проведення експертиз у сумі 3000,00 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: