29.05.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Провадження № 11кп/797/35/13 Головуючий у першій інстанції Буцмак Ю.Є.

Категорія: ст. 185 ч. 3 КК України Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Батрака В.В.,

суддів - Мудрової Є.Ю., Харченка М.С.,

за участю секретаря - Лашкевич Н.О.,

прокурора - Алтаєвої О.Б.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду міста Севастополя матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Гагарінського районного суду міста Севастополя від 27 березня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Івано-Франківськ, громадянин України, із неповною середньою освітою, не одружений, який працює охоронцем у барі «Норд», мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 24 вересня 1990 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ст. ст. 81 ч. 3, 117 ч. 3, 141 ч. 2 КК України до 5-ти років позбавлення волі, вирок переглянуто Кримським обласним судом - ст. 81 ч. 3 КК України змінено на ст. 140 ч. 2 КК України;

- 22 серпня 1996 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ст. ст. 140 ч. 2, 22 ч. 1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 14 листопада 1997 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ст. 140 ч. 2, 17ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 06 липня 1999 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ст. 140 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 29 квітня 2002 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ст. ст. 185 ч. 3, 185 ч. 4 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 22 серпня 2011 року Гагарінським районним судом міста Севастополя за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 26 грудня 2011 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 3 років позбавлення волі,

засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України до 4-х років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3:

- на користь ОСОБА_4 на відшкодування майнової шкоди 3700 гривень;

- на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 880 гривень 20 копійок.

Вирішено питання щодо речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Гагарінського районного суду міста Севастополя ОСОБА_3 визнано винним у скоєні кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_3 30 січня 2013 року приблизно о 15 годині 30 хвилин, знаходячись на першому поверсі четвертого під'їзду будинку АДРЕСА_2 вступив у попередню злочинну змову з невстановленою досудовим слідством особою, спрямовану на заволодіння чужим майном, при цьому останні розподілили свої ролі в скоєнні кримінального правопорушення таким чином: ОСОБА_3 повинен був, проникнувши через відкриті вхідні двері квартири № 61 вказаного будинку, вкрасти з даної квартири чуже майно і передати зазначене майно невстановленій особі для подальшого спільного розпорядження викраденим, а невстановлена особа, в свою чергу, очікуючи його на сходовому майданчику під'їзду АДРЕСА_2 біля відкритих вхідних дверей квартири № 61, повинна була прийняти від нього вказане чуже майно для подальшого перенесення викраденого майна у інше місце.

ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення та керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою, через відкриті вхідні двері, проник в приміщення квартири № 61 (що є житлом), яка знаходиться на першому поверсі під'їзду АДРЕСА_2 де з полиці, розташованої в приміщенні прихожої зазначеної квартири, шляхом вільного доступу, таємно викрав чорну замшеву сумку, яка належала ОСОБА_4 вартістю 1300 гривень, в якій знаходилося її майно, а саме: окуляри для зору вартістю 400 гривень, паспорт для виїзду за кордон та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4, що матеріальної цінності не представляють, технічний паспорт на автомобіль НОМЕР_1 та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4, що матеріальної цінності не представляють, чотири зв'язки ключів від квартир, що матеріальної цінності не представляють, шкіряний лакований гаманець червоного кольору вартістю 500 гривень, в якому знаходилися грошові кошті на загальну суму 1500 гривень, пластикові банківські карти АБ «Правексбанк» і АБ «Приват Банк», пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4, що матеріальної цінності не представляють. Після чого, ОСОБА_3 виніс зазначені вище речі з квартири АДРЕСА_2 та відразу передав їх невстановленій особі, яка в цей час чекала останнього біля вхідних дверей четвертого під'їзду будинку АДРЕСА_2

Далі, ОСОБА_3 та невстановлена особа з місця скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном втекли, розпорядившись їм на свій розсуд, чим заподіяли ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 3.700 гривень.

Не погодившись з постановленим вироком, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції відносно нього та призначення йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю призначеного показання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок надмірної суворості.

В обґрунтування своїх вимог вказує на обставини визнання ним своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, знаходження на його утриманні матері, яка є пенсіонеркою та страждає на тяжке захворювання, у зв'язку з чим, потребує постійного нагляду.

На думку апелянта, при призначенні покарання, районним судом не враховано і його стан здоров'я та те, що він потребує профілактичного лікування з приводу туберкульозу легенів.

Також вказує, що суд першої інстанції не в достатньої мірі врахував ступень тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, характеристику з місця проживання та факт працевлаштованості.

По викладеним обставинам вважає можливим призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті за вчинене кримінальне правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про необхідність скасування судового рішення та призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, вислухавши думку прокурора, який просив залишити без змін вирок суду першої інстанції по мотивах його законності та обґрунтованості, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши останнє слово, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах та кваліфікація його дій за ст. 185 ч. 3 КК України ніким не оспорюються.

На підставі ст. 65 КК України, а також відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 1 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом першої інстанції зазначені норми закону дотримані, а роз'яснення Пленуму ВСУ в достатній мірі прийняті до уваги.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, районний суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжкого, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Вивченням матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності і був неодноразово судимий за вчинення корисливих, навмисних злочинів проти власності, на шлях виправлення не встав, після засудження до позбавлення волі та реального відбуття покарання, через невеликий проміжок часу після звільнення знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення, що представляє підвищену суспільну небезпеку та свідчить про стійкість його злочинних намірів.

Крім того, ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, порушував суспільний порядок, зловживав спиртними напоями.

Виходячи із зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_3 має відбуватися в місцях позбавлення волі та з урахуванням конкретних обставин справи призначив покарання у вигляді мінімального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією статті за вчинене кримінальне правопорушення, порахувавши таке покарання необхідним і достатнім для попередження здійснення ним нових кримінальних правопорушень та злочинів.

У зв'язку з відсутністю необхідної сукупності пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, підстав для застосування положень ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Судова колегія вважає необґрунтованими і не бере до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3, вважає їх такими, що не спростовують законне рішення суду першої інстанції.

Так, доводи про визнання вини і активне сприяння розкриттю злочину враховано судом першої інстанції, що в повної мірі знайшло своє відображення у постановленому вироку.

Доводи про знаходження на утриманні ОСОБА_3 матері, яка є пенсіонеркою та страждає тяжким захворюванням, у зв'язку з чим, потребує постійного догляду, а також доводи щодо стану здоров'я самого обвинуваченого документально не підтверджені.

Таким чином, доводи про надмірну суворість призначеного покарання та необхідность його пом'якшення, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду кримінального провадження.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для зміни вироку та пом'якшення ОСОБА_3покарання, призначеного вироком суду першої інстанції.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які б тягли скасування вироку не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Гагарінського районного суду міста Севастополя від 27 березня 2013 року відносно нього - без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ - ПІДПИС

СУДДІ - ПІДПИСИ

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:

СУДДЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ В.В.БАТРАК