КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2008 № 26/147
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Попікової О.В.
Зеленіна В.О.
при секретарі: Дегтярюк Л.О.
За участю представників:
від позивача - Мисак О.С.- представник, дов.№ 1 від 08.08.2008; Коржова О.Г.- представник, дов.№ 1 від 08.08.2008,
від відповідача - Муравйова І.М.- юрист, дов. б/н від 05.05.2008,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Інвест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.05.2008
у справі № 26/147 (Пінчук В.І.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська аграрна компанія"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Інвест"
про стягнення 92236,04 грн.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2008 № 01-23/1/4 змінено склад колегії судддів.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2008 у справі № 26/147 позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 78 331, 74 грн. основного боргу, 3 131, 87 грн. пені, 8 046, 30 грн.50% річних, 2 726, 13 грн.інфляційних збитків, 922, 36 грн. державного мита, 118, 00 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що на виконання умов договору поставки від 01.11.2007 № 0185 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 151 785, 75 грн., за яку відповідач розрахувався частково, в сумі 73 454, 01 грн.; позовні вимоги відповідають пп. 6.2, 6.3 договору № 0185, ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 625 ЦК України.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2008 у справі № 26/147 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та залишити позов без задоволення.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Заявник посилається на те, що претензію № 1 вихідний № 34 від 26.02.2008 не отримував.
На думку заявника договір поставки № 0185 не містить умови про те, що відповідач протягом 10-ти днів з дня отримання товару зобов’язаний сплатити кошти за отриману ним відповідно до видаткової накладної продукцію, тому посилання відповідача на норми ст.526 ЦК України безпідставні, а належить застосувати норму ч.2 ст.530 ЦК України. Отже, прострочення виконання грошового зобов’язання не відбулось, тому вимоги позивача безпідставні.
Заявник посилається на те, що позивачем позовні вимоги грунтуються на розрахунку суми отриманих коштів від ТОВ "Племптахорепродуктор" Сокальський" за період з 11.04.2007, тобто до часу укладення договору № 0185; на думку заявника, відомості зазначеного ТОВ немає підстав вважати належними та допустими доказами розрахунку пені, 50% річних, інфляційних нарахувань.
Заявник посилається на неправильне застосування судом ст.ст. 526, 625 ЦК України, порушення ст.ст 4-2, 4-3, 33. 34, 36, 43, .82, 84 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи доводи скарги, посилається, зокрема, на те, що відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України договором № 0185 встановлено термін (строк) виконання зобов’язання, оскільки відповідно до пп. 3.3, 3.4 договору встановлено кінцевий строк оплати протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання товару; при викладенні розрахунку отриманих від відповідача коштів помилково було вказано іншу назву товариства, хоча розрахунок проведено правильно.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідача 78 331, 74 грн. основного боргу, 3 131, 87 грн. пені, 8 046, 30 грн. 50% річних, 2 726. 13 грн. інфляційних нарахувань у зв’язку з прострочкою оплати одержаних товарів згідно із договором № 0185 на підставі ст.ст.526, 625, 655 ЦК України.
Як передбачено умовами п.п.1.1, 3.3, 3.4 договору поставки № 0185 від 01.11.2007, позивач, за договором постачальник, зобов’язався передати відповідачеві, за договором покупцеві, продукцію, визначену у п.1.2, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити продукцію за ціною, вказаною у видатковій накладній; оплата товарів здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача; можливий варіант передоплати всієї вартості продукції, часткова передоплата з наступним повним розрахунком протягом 10-ти банківських днів або відстрочка чи розстрочка платежу протягом 10-ти банківських днів.
Позивачем поставлено відповідачу протягом періоду з 01.11.2007 по 20.12.2007 продукції на загальну суму 151 785, 75 грн., що підтверджується видатковими накладними за №№ АК-0002701, -2702,-2734,-2735,-2755,-2785,-2821,-2822,-2872,-2873,-3031,-3032,-3061,-3062,-3217,-3218,-3324,-3325.
Одержані відповідачем товари оплачені частково, заборгованість склала загальну суму 78 331, 74 грн.
Відповідачем, у тому числі і в апеляційній скарзі, не оспорюються ані розмір суми, на яку одержані товари ані розмір всієї суми здійсненої оплати.
Згідно із ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена норма закріплена також і в ст.526 ЦК України.
Також у ст.193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем не здійснено повну оплату товару ані шляхом попередньої оплати ані протягом 10-ти днів з часу одержання товарів.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Таким чином позовні вимоги відповідають умовам договору № 0185, у тому числі п.6.3, ст. 193 ГК України, ст.ст.526, 625, 655 ЦК України, тому підлягають задоволенню.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.
Згідно із ч.1 ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Неотримання відповідачем претензії № 1 вихідний № 34 від 26.02.2008 не впливає на його обов’язок своєчасно здійснити оплату товарів.
Оскільки законодавством встановлено строк оплати одержаних товарів, який не застосовується тільки у разі якщо інший строк оплати товару передбачений договором або актами цивільного законодавства – ч.1 ст.692 ЦК України, то відсутні підстави для твердження про необхідність застосування норми ч.2 ст.530 ЦК України.
Позивач стверджує, що у розрахунку суми коштів, отриманих у якості плати за поставлений товар, помилково вказав не відповідача а ТОВ "Племптахорепродуктор "Сокальський". Оскільки відповідач заперечує лише зазначене у цьому документі найменування платника, та не заперечує вказаних дат платіжних документів, сум платежів, то цей довод апеляційної скарги є таким, що не впливає на висновок суду першої інстанції щодо обгрунтованості позову.
Апеляційною інстанцією не встановлено неправильного застосування ст.ст.526, 625 ЦК України та порушення ст.ст.4-2, 4-3, 33, 34, 36, 43, 82, 84 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає наявності підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2008 у справі № 26/147 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2.Справу № 26/147 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Попікова О.В.
Зеленін В.О.
21.08.08 (відправлено)