29.05.2013

Справа № 127/8208/13-к

Провадження № 1-кп/127/281/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29 травня 2013 року                               Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:           головуючого судді Шлапак Д. О.,

при секретарі Дерун А.С.,

за участю прокурора                     Бережного С.В.,

обвинуваченого          ОСОБА_1,

потерпілої                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця РФ Псковської області м. Печори, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, розлученому, на утриманні має неповнолітнню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, згідно виконавчого листа Любарського районного суду Житомирської області № 2-416/07 від 27.09.2007 року про стягнення аліментів, зобов’язаний сплачувати аліменти на користь колишньої дружини ОСОБА_2, яка виховує їхнього спільного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, на утримання ОСОБА_2 в розмірі 300 грн. щомісяця, до досягнення їх спільним сином ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до 07.09.2010 року та на утримання неповнолітнього спільного сина ОСОБА_3 в розмірі 500 грн. щомісяця, до досягнення сином повноліття, тобто до 07.03.2025 року. ОСОБА_1 будучи неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, не бажаючи виконувати свої обов’язки, передбачені Законом України щодо утримання своєї малолітньої дитини, не працевлаштувався та не намагався працевлаштуватись, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, коштів на сплату аліментів законним шляхом не здобув, заходів щодо погашення заборгованості по аліментам не вживав, матеріальної допомоги не надавав. Також, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що він має сплачувати аліменти на утримання дитини, яка потребує матеріальної допомоги, свідомо не приймав ніяких мір в пошуках роботи та в пошуках інших заробітків, надати дитині матеріальної допомоги для її повноцінного життя та всебічного розвитку. В зв’язку з ухиленням від виплати аліментів ОСОБА_1 неодноразово попереджався державною виконавчою службою Ленінського району м. Вінниці про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, однак він продовжував злісно ухилятись від виплати коштів на утримання дитини, в результаті чого станом на 01.09.2012 рік утворилася заборгованість по сплаті аліментів в сумі 38909,69 грн.

Відповідно до вимог ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, з'ясувавши чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений свою винуватість у вчиненні даного злочину визнав повністю, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи встановлені досудовим розслідуванням, суд, вважає обмежитись допитом обвинуваченого та потерпілої щодо міри покарання.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість визнав повністю, щиро розкаявся та зазначив, що він являється батьком малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та зобов’язаний утримувати його до досягнення ним повноліття. Відповідно до виконавчого листа Любарського районного суду Житомирської області про стягнення аліментів, зобов’язаний сплачувати аліменти на користь колишньої дружини ОСОБА_2, яка виховує їхнього спільного сина ОСОБА_3, на утримання ОСОБА_2 в розмірі 300 грн. щомісяця, до досягнення їх спільним сином ОСОБА_3 трирічного віку та на утримання неповнолітнього спільного сина ОСОБА_3 в розмірі 500 грн. щомісяця, до досягнення сином повноліття. Однак він, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, добровільно рішення суду не виконує, офіційно ніде не працевлаштувався. На обліку у центрі зайнятості за місцем проживання не перебував та не перебуває, заходів щодо погашення заборгованості по аліментах не вживав. Раніше він частково сплачував аліменти, але на даний момент матеріальну допомогу своєму малолітньому сину не надає. Запевняє, що буде сплачувати аліменти та більше такого не повториться.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 спочатку аліменти частково сплачував, але на даний момент аліменти не сплачує, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Щодо призначення міри покарання обвинуваченому, просила ОСОБА_1 не позбавляти волі.

Заслухавши в судовому засіданні показання обвинуваченого суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, пояснення обвинуваченого суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 164 КК України – злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

В судовому засіданні судом були досліджені характеризуючі дані на ОСОБА_1, а саме:

- характеристика видана ТОВ «Енергоагроімпекс» № 370 від 04.10.2012 р., відповідно до якої за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно (а. дод. мат. 65);

- довідка з КЗ ВОНД «Соціотерепія», відповідно до якої ОСОБА_1 на наркологічному диспансерному обліку в даній установі не перебуває (а. дод. мат. 74);

- довідка з Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. ОСОБА_4, відповідно до якої ОСОБА_1 за даними архіву та картотеки диспансерного відділення не значиться (а. дод. мат. 65).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає повне визнання винуватості, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового провадження не встановлено.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При обрані виду та міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, приймає до уваги його вік, сімейні обставини, а саме те, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.крим.пров. 37), стан здоров’я, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді обмеження волі на певний строк. Відповідно ст. 75 КК України, врахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього певні обов’язки, в умовах контролю за його поведінкою із застосуванням ст. 76 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 395 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно вимог ст. 76 п. 2,3,4 КК України зобов’язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з`являтися на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на особисте зобов’язання.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: