Справа № 2-727/12/1231
Провадження № 22ц/782/2027/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Маляренко І.Б., Яресько А.В.,
при секретарі : Щуровій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 03 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства « Луганськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
ВСТАНОВИЛА :
Оскаржуваним рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 03 квітня 2013 року були задоволені позовні вимоги Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» (далі по тексту підприємство «Луганськтеплокомуненерго») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 765,74грн.
ОСОБА_1, не погодившись із зазначеним рішенням, вважаючи його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.
В судове засідання апеляційної інстанції учасники процеса не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі
питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та
якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку
позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх
підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач по справі -підприємство «Луганськтеплокомуненерго» надавало ОСОБА_1 послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1. Обліковий рахунок № НОМЕР_1, відкритий за вказаною адресою відповідно до Правил користування тепловою енергією.
Також судом встановлено, що у зв'язку з тим, що відповідач своєчасно не сплачував за надані послуги з теплопостачання, станом на 01.12.2006 року утворилася заборгованість в сумі 651,54грн.
З метою вирішення питання щодо погашення існуючої заборгованості між сторонами був укладений договір про її реструктуризацію № 8 від 23.01.2006 року, згідно з яким підприємство «Луганськтеплокомуненерго» надало відповідачеві ОСОБА_1, розстрочку з погашення наявної заборгованості строком на 36 місяців. Згідно графіку погашення заборгованості за надані послуги теплопостачання, зазначеного у п. 1 договору, відповідач зобов'язався погасити вказану заборгованість протягом 36 місяців та здійснювати оплату поточних платежів щомісячно у розмірі 18,10 грн. Взяті на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості відповідач належним чином не виконав і станом на 01.12.2011 року заборгованість за договором реструктуризації становила 442,52 грн. У зв'язку з тим, що відповідач своєчасно не погасив заборгованість у повному обсязі загальний розмір заборгованості станом на 01.12.2011 року з урахуванням інфляційних нарахуваннь та 3% річних становив 765,74 грн. ( 442,52грн. - сума основного боргу, 263,04- інфляційні нарахування за період з січня 2006 року по жовтень 2011 року, 60,18грн. - 3% річних за період з січня 2006 року по жовтень 2011 року.) Також судом першої інстанції було встановлено, що підприємство «Луганськтеплокомуненерго» раніше зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання і такий наказ було видано 12.10.2011 року, але ухвалою Стахановського міського суду Луганської області від 10.11.2011 року наказ було скасовано за заявою відповідача. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 3-8 ).
Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції на підставі вимог ст.ст. 509, 526, 625, 629 ЦК України, п.6 ст.10 Закону України «Про теплозабезпечення», Правил надання населенню послуг з водо,- теплопостачання та водовідведення затверджених Постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 року дійшов вірного висновку стосовно необхідності стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з цетралізованого опалення та гарячого водопостачання з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних в загальній сумі 765,74грн.
Вірним є висновок суду першої інстанції і стосовно того, що строк позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення вищезазначеної заборгованості позивачем не пропущено, оскільки відповідач, уклавши 23.01.2006 року договір про реструктуризацію заборгованості строком на 36 місяців, фактично вчинив дії, що свідчать про визнання ним боргу за надані послуги, що утворився на момент укладення договору про реструктуризацію заборгованості, а відтак строк позовної давності щодо вимог про стягнення реструктуризованої заборгованості спливає 23.12.2012 року, а з відповідним позовом підприємство «Луганськтеплокомуненерго» звернулося 27.01.2012 року, тобто в межах передбаченого діючим законодавством строку позовної давності.
Доводи апелянта стосовно відсутності договору з підприємством «Луганськтеплокомуненерго» на надання послуг з теплопостачання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в даному випадку сторони фактично знаходилися у правовідносинах, які регламентуються Правилами надання населенню послуг з водо,- теплопостачання та водовідведення затверджених Постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 року, оскільки підприємство «Луганськтеплокомуненерго» здійснювало надання послуг з теплозабезпечення квартири відповідача, а останній фактично користувалися цими послугами як мешканець багатоквартирного будинку і повинен був здійснювати оплату за надані послуги згідно з існуючими тарифами у встановлені строки.
Крім того, апелянт під час розгляду справи підтвердив ту обставину, що в період часу 2006-2009 років він здійснював періодичні платежі в рахунок оплати послуг з теплопостачання і тим самим він підтвердив факт перебування у правовідносинах, що регламентуються вищезгаданими Правилами. Факт перебування сторін у зазначених правовідносинах підтверджується і тією обставиною, що відповідач уклав з підприємством «Луганськтеплокомуненерго» договір про реструктуризацію існуючої заборгованості за послуги теплопостачання погодившись з її розміром.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги стосовно відсутності тепла в належній відповідачу квартирі в спірний період часу, оскільки відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що тепло взагалі не подавалося в квартиру, або подавалося в жиле приміщення за неналежними параметрами саме з вини позивача. Крім того, відповідач не надав належних доказів на підтвердження тієї обставини, що він звертався у встановленому порядку до підприємства-позивача з письмовими заявами та скаргами з приводу відсутності тепла, або надання послуг теплозабезпечення неналежної якості, а також з заявами про зменшення розміру оплати послуг або про повне звільнення від оплати.
Посилання апелянта на сплив строків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості також не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 уклав з підприємством «Луганськтеплокомуненерго» договір про реструктуризацію наявної заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання від 23.01.2006 року із строком дії до 23.12.2009 року, а тому відповідно до положень ст. 264 ЦК України строк позовної давності за вимогами про стягнення спірної заборгованості в даному випадку переривається та починає свій перебіг з 24.12.2009 року і спливає відповідно 23.12.2012 року. З позовом про стягнення заборгованості прідприємство «Луганськтеплокомуненерго» звернулося 27.01.2012 року, тобто в межах загального строку позовної давності. Скорочені строки позовної давності, передбачені статтею 258 ЦК України до вимог, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України не застосовуються.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 304,307,308,313, 314,315 ЦПК України, судова колегія ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 03 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після ії проголошення.
Головуючий:
Судді: