АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-кп/791/43/2013 Головуючий в І інстанції Колєсніченко Т.Є

Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач: Черства Є.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року травня місяця «30» дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Черствої Є.О.

Суддів:Дубченка А.П.,

При секретарі:Бугрименка В.Г. Фокіній Є.В.

З участю прокурора: Коломійця В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Херсоні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Суворовського районного суду м.Херсона від « 15» березня 2013 року, щодо:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Херсона, українця, громадянина України,

з середньою освітою, не працюючого, не одруженого,

мешканця АДРЕСА_1, раніше

судимого:

- 11.10.2002 року Комсомольським райсудом

м.Херсона по ст. ст. 186ч.3; 15; 69 КК України на 2 роки

позбавлення волі; звільнився по відбуттю строку покарання

23.07.2004 року;

- 30.01.2007 року Суворовським райсудом м.Херсона по ст.

ст. 185ч.3; 185ч.2; 186ч.2; 15ч.2 ст.186; ст.309ч.1; ст. 263ч.1;

70 КК України на 6 років позбавлення волі, -

обвинуваченого по ст.186 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за те, що він 22 листопада 2012 року близько 0515годин, повторно, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Соврємєннік», розташованої по пр.200 Років Херсону у м.Херсоні, умисно, відкрито шляхом ривку, викрав у ОСОБА_7 сумку жіночу з грошима, особистими документами та іншим належним останній майном, на загальну суму 4432.86 гривен, -

до покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 09 січня 2013 року.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 вказує на суворість вироку суду першої інстанції щодо нього, оскільки при обранні йому міри покарання не були враховані такі обставини: він мешкає в цивільному шлюбі з ОСОБА_8, і від даного шлюбу мають неповнолітню дитину у віці 7 років; мати засудженого хворіє на туберкульоз та Віч-інфікована, а він є єдиним утримувачем її; потерпіла ОСОБА_7, якій він відшкодував завдані матеріальні збитки, до нього претензій не має; обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. Просить застосувати до нього ст. 69 КК України.

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, до початку апеляційного розгляду справи відкликав апеляційну скаргу.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги не подавали.

Вислухавши суддю-доповідача по справі, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги засудженого і просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 - без зміни; провівши судові дебати, де прокурор залишився при тій же думці, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Виносячи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6, суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, обґрунтовано послався на такі докази винності засудженого у скоєному правопорушенні: - визнання самим ОСОБА_6 того факту, що у вказаний час та місці у вказаної особи, він викрав сумку з грошима та майном потерпілої, визнаючи свою винність частково; - пояснення потерпілої ОСОБА_7 про те, що в ранній час 22.11.2012 року, коли вона знаходилася на зупинці громадського транспорту, ОСОБА_6 відкрито для неї схопив її сумку, яку вона держала поруч з собою на лавці, та втік, незважаючи на її крики, завдавши матеріальну шкоду, вищевказану, яку ОСОБА_6 їй відшкодував; - на досудовому слідстві і у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 впевнено впізнала ОСОБА_6, який скоїв щодо неї правопорушення; свідок ОСОБА_9 показав, що 22.11.2012 року він разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 знаходилися на вказаній зупинці громадського транспорту, де потерпіла чекала на маршрутку, в цей час ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_7, схватив сумку, яка знаходилася поруч з нею, та втік. Потерпіла кричала, намагалася наздогнати ОСОБА_6; при проведенні слідчого експерименту 23.01.2013 року, ОСОБА_6 впевнено показав та розказав про обставини скоєння ним правопорушення /а.с. 45-46/.

Тобто, з огляду вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд у повному обсязі дослідив фактичні обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_6, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу засудженого, який характеризується негативно, зокрема, його неодноразові протиправні дії в минулому. І з врахуванням всіх цих даних в сукупності, в тому числі й обставинами, пом'якшуючими покарання: сприяння розкриттю злочину; відшкодування завданої матеріальної шкоди. І ОСОБА_6 призначене покарання у мінімальних межах, передбачених санкцією ст. 186 ч.2 КК України.

Як вважає колегія суддів, таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним та достатнім.

Сімейні обставини ОСОБА_6 та те, що потерпілій він погасив завдані матеріальні збитки та вона не має до нього матеріальних претензій, не дають підстав для застосування до засудженого ст. 69 КК України.

Крім того, про наявність у ОСОБА_6 неповнолітньої дитини не свідчать відповідні юридичні документи, бо такі у матеріалах справи відсутні.

При таких обставинах, апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 407; 418; 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Херсонської області, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 15 березня 2013 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.

Міру запобіжного заходу залишити - тримання під вартою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді: підписи

Згідно з оригіналом:

Суддя: Є.О.Черства