П О С Т А Н О В А
іменем України
29 травня 2013 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого-судді судової палати у кримінальних справах ПрисяжнюкаО.Б. за участю ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 та клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає в АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1
в с т а н о в и в :
Постановою Деснянського районного суду м. Києва провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 16 березня 2013 року в м. Києві на перехресті вулиць Магнітогорська-Гагаріна, керуючи автомобілем «Мітсубісі Галант», д.н.з. НОМЕР_4, при повороті ліворуч, завчасно не зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, в наслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень вказаних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3 (б), 10.4, 16.11 ПДР, в зв'язку з чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Також апелянт просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдану майнову шкоду. В обґрунтування своєї позиції, апелянт зазначає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні повністю підтверджується матеріалами справи. Однак, судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 245 КУпАП, та проведено розгляд справи без повного, всебічного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, у зв'язку з чим винесене ним рішення слід вважати незаконним і необґрунтованим.
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення, в якому зазначається, що про результати розгляду справи останній дізнався лише 07 травня 2013 року, оскілки повістку про виклик до суду отримав вже після судового розгляду справи, у зв'язку з чим просить визнати причину пропуску ним строку поважною.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який підтримав подані ним клопотання про поновлення пропущеного строку та апеляційну скаргу і просив їх задовольнити, ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення поданої апеляції та просив рішення суду залишити в силі, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши доводи поданого клопотання і апеляційної скарги, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанову судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ст. 289 КУпАП в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора або особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органами (посадовою особою), правомочними розглядати справу.
В матеріалах справи міститься копія повідомлення адресована ОСОБА_3 про дату розгляду справи, разом з тим, в них відсутні дані про отримання останнім даного повідомлення. Також, матеріалами справи встановлено, що копія судового рішення ОСОБА_3 не направлялася. Згідно з заявою апелянта, наявною в матеріалах адміністративної справи, він ознайомився з судовим рішенням 07 травня 2013 року та в цей же день подав апеляційну скаргу (а.с. 16, 17).
В звязку з цим, приходжу до висновку, що строк на оскарження постанови суду першої інстанції ОСОБА_3 було пропущено з поважних підстав, а тому вважаю за необхідне його поновити.
Також, погоджуюсь з доводами апелянта з приводу того, що висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами адміністративної справи.
Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, відповідно до якого, ОСОБА_2 16 березня 2013 року в м. Києві на перехресті вулиць Магнітогорська-Гагаріна, керуючи автомобілем «МітсубісіГалант», д.н.з. НОМЕР_4, при повороті ліворуч, завчасно не зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, в наслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень вказаних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3 (б), 10.4, 16.11 ПДР, в зв'язку з чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП; схемою дорожньо-транспортної пригоди з якої вбачається, що ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Мітсубісі Галант» на перехресті виконував поворот ліворуч не зайнявши при цьому відповідного крайнього положення, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3, який рухався в крайньому лівому ряду, поясненнями ОСОБА_3, відповідно до яких, він рухався на своєму автомобілі в сторону проспекту Гагаріна, на перехресті з вулицею Магнітогорська, в цей час з правого ряду різко почав повертати в ліво автомобіль «Мітсубісі Галант», в результаті чого сталося зіткнення автомобілів.
Що стосується пояснень ОСОБА_2, про те, що ним було зайнято потрібну смугу для повороту ліворуч, то вони не узгоджуються з іншими доказами по справі.
Крім того, відповідно до п. 10.4 Правил дорожнього руху водій при виконані повороту ліворуч не з крайнього лівого положення на проїжджій частині, повинен надати дорогу попутним транспортним засобам.
За таких обставин вважаю за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення, з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_3 в тій частині де останній просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдану майнову шкоду, то відповідно до вимог чинного законодавства, склад та розмір завданої матеріальної шкоди є предметом доказування у суді, що вирішується в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з цим апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Клопотання ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку задовольнити. Поновити ОСОБА_3 строк на оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, скасувати.
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Присяжнюк О.Б.